Індивідуальність фітоценосистем

Кожна фітоценосистема індивідуальна і неповторна, а тому є унікальною, володіє специфічними, притаманними тільки їй властивостями і (або) ознаками у функціях, структурі тощо. Властивість унікальності є зовнішнім відносно системи і впливає на її оцінку (виділення, цінність). Унікальність фітоценосистем забезпечується властивістю цілісності.

Фітоценосистема як ціле володіє особливою, системною властивістю (або властивостями), яких немає у підсистем (елементів) за будь-якого способу декомпозиції. Системні властивості формуються шляхом нагромадження, посилення і прояву одних властивостей підсистем одночасно з нівелюванням, послабленням або приховуванням інших, тобто відбувається перехід кількості в якість. При композиційному (цільному) і декомпозиційному (покомпонентному) дослідженні системи необхідно виявляти системні і підсистемні як явно виражені, так і приховані властивості. Опис системи може не відображувати всіх властивостей, з чим пов'язана втрата точності. Точність визначення (проміру) властивостей системи залежить від притаманної цій системі області невизначеності, всередині якої підвищення точності визначення (проміру) однієї властивості спричиняє пониження точності визначення іншої (інших).

Підвищення точності визначення (проміру) будь-якої кількісної властивості складної системи понад якусь межу спричиняє пониження можливості точності визначення (проміру) іншої властивості – одночасно виміряти значення двох (або більше) параметрів з точністю, що перевищує певний рівень, неможливо. Іншими словами, існує область невизначеності, в межах якої властивості можуть бути описані тільки вірогіднісними характеристиками. Фізична причина невизначеності полягає в тому, що вимірювана величина (кількісний показник властивості) впливає на внутрішньосистемний інваріант.

Фітоценосистема – не множина підсистем, а цілісний об'єкт, що допускає різне розчленування на підсистеми, тому система не тотожна жодним поділам. Один з аспектів цілісності полягає в тому, що ні при композиції, тобто об'єднанні підсистем у систему, ні при декомпозиції, тобто розчленуванні системи, а також при дослідженні компонентів, неприпустима втрата понять цілісності. В методологічному аспекті композиція і декомпозиція повинні здійснюватись у напряму генерування характеризуючої систему інформації більш високої якості.

Просторове розміщення дискретних елементів системи, які локально взаємодіють один з одним, утруднюють оцінку цілісності системи і зв’язків між елементами. Коли окремі елементи системи самі по собі мають складну внутрішню структуру, вся їхня складність не виявляється у взаємодії між собою. З позицій макросистеми, тобто системи вищого рівня, вони взаємодіють як прості об’єкти з малим числом ефективних ступенів свободи.

Поняття цілісності ґрунтується на специфічній властивості (групі властивостей) системи. Якщо сума частин рівна цілому, така система є аддитивною відносно даного розчленування, якщо сума більше цілого – супераддитивною, менше цілого – субаддитивною. Такі обставини, що частина може бути складніша ніж ціле, має фундаментальне значення в процесі дослідження систем, оскільки концепція системного підходу полягає в спрощенні, проте не всяке розчленування дозволяє отримати частини (підсистеми) більш прості і доступні для досліджень.

Виявлення цілісності потребує повноти встановлення взаємозв'язків як у середині системи, так і системи з середовищем. Необхідно встановити системну властивість (зміст, механізм утворення, впливаючі чинники – позитивні чи негативні), які властивості системи пригнічуються або елімінуються загальносистемною властивістю, який механізм пригнічення і за яких умов його дія слабне або зникає.

Застосування властивості "цілісність" полягає у виявленні та нагромадженні даних про системні властивості на всіх етапах досліджень та узагальненні їх в поняттях, з наступним застосуванням цих понять до підсистем після декомпозиції. Раціональність декомпозиції оцінюється на основі визначення цілісності: якщо декомпозиція невдала, системні і підсистемні поняття неможливо пов'язати, між ними втрачається спадковість (наступність, послідовність), вони нестійкі.