Техногенних та природного характеру

2.1. Галузеві об’єкти підвищеної небезпеки

До основних об’єктів підвищеної небезпеки технологічних процесів основних галузей промисловості належать:

• стаціонарні апарати, посудини, резервуари та ін. об’єкти, які пра­цюють під тиском;
• компресори, насоси, трубопроводи, газгольдери та запірна арматура;
• підіймально-транспортні машини та механізми;
• зварювальні апарати, автомати та установки;
• реактори, трубчасті печі, теплообмінна апаратура;
• фарбувальні камери, гальванічні ванни;
• трансформаторні підстанції, високовольтні установки, лінії електро­передач, випрямлячі, конденсаторні установки;
• преси, гільйотинні ножиці, штампувальні машини, конвеєри.

2.2. Техногенні аварії і катастрофи на галузевих об’єктах підвищ

енної небезпеки, їх класифікація, розслідування і оформлення

У разі порушення технологічного режиму, які призводять до аварійної ситуації, процес переходить у передаварійний стан, який характеризується значним відхиленням режимних параметрів від заданих границь у бік збіль­шення небезпеки. Причини, які викликають аварійну ситуацію, можуть бути різними: від помилок і недбалості обслуговувального персоналу до відмови (несправності) обладнання і засобів автоматизації.

У передаварійному режимі, характерному тільки для потенційно небезпечних процесів, можна виділити дві фази: в першій фазі можливе повернення до нормального режиму; в другій фазі розвиток аварійної ситуації стає незворотним, і звичайними засобами повернути процес до нормального режиму функціонування вже неможливо. В останньому випадку необхідно припинити технологічний процес. Можливий такий варіант процесу, коли одна із фаз передаварійного режиму відсутня, наприклад, якщо розвиток аварійної ситуації не переходить у незворотну фазу.
Якщо вчасно не вжити заходів до припинення розвитку аварійної си­туації і повернення процесу до режиму нормального функціонування або його повного припинення, то виникає аварійний стан (аварія), який супроводжується наслідками різного ступеня важкості (руйнування апаратів, загазованість приміщення, людські жертви тощо).
Потенційно небезпечні процеси хімічної технології можна поділити на чотири групи:

· перероблення та отримання токсичних речовин;

· перероблення та отримання вибухонебезпечних речовин та сумішей;

· процеси, які проходять із великою швидкістю;

· змішані процеси.

Параметри, що характеризують проходження процесу (тиск, тем­пература тощо) під час безперервного процесу мають бути постійними, а це значно полегшує автоматизацію технологічного процесу.
Під час автоматизованого технологічного процесу, який має надійну автоматизовану систему захисту, аварійні ситуації можуть виникати тільки в результаті відмови технологічного обладнання або системи регулювання.
Всі технологічні методи знижують небезпеку, але не усувають її; повна гарантія безпеки ведення технологічного процесу забезпечується викорис­танням високонадійної системи захисту.

Аварія – непередбачуваний вихід із ладу, руйнування, пошкодження будівель, споруд, механізмів та обладнання. Крім того, аварія може супро­воджуватися нещасними випадками з людьми.
Відповідно до чинного в Україні законодавства кожний випадок аварії (з людськими жертвами чи без них) має бути спеціально розслідуваний для встановлення причин та визначення необхідних заходів для їх попередження.
За відповідною класифікацією всі аварії поділяються на дві категорії. До першої категорії належать аварії, в результаті яких повністю або частково припиняється виробництво, а його відновлення вимагає спеціальних асигну­вань. До другої категорії належать аварії, в результаті яких виводиться із ладу основне або допоміжне обладнання, пошкоджуються інженерні комунікації, внаслідок чого повністю або частково припиняється випуск продукції і для відновлення виробництва потрібні затрати, що перевищують нормативні суми амортизаційних відрахувань на плановий капітальний ремонт об’єктів цього виробництва, але не потрібно спеціального фінансування.
Виробничі неполадки (некатегорійні аварії), які не можна віднести до аварій 1-ї та 2-ї категорії, розслідуються персоналом підприємства на основі спеціальних положень. Цими положеннями визначаються також види нека­тегорійних аварій.

Причини виникнення аварій мають випадковий характер, ступінь їхньої небезпеки має доволі широкий діапазон, починаючи від ударів (спалахів) до повного руйнування технологічного обладнання. Однак існують загальні для більшості аварій властивості, які дають змогу передбачити їх виникнення, а також зупинити розвиток аварійної ситуації.

Для кожного виду обладнання, технологічного процесу, операції найвіро­гідніші характерні види аварій. На цій підставі здійснюють нагляд за проявом небезпечних факторів, що можуть викликати аварію та вживають заходів щодо їхнього запобігання та ліквідації.
Розвиток аварій переважно має декілька стадій, на кожній із них можлива їхня ліквідація. Якщо аварія пов’язана з порушенням технологічного режиму, перед початком самої аварії виникає так звана передаварійна ситуація, коли відхилення технологічних параметрів можна усунути, а параметри повернути до заданих діапазонів.

Систему запобігання та ліквідації аварій в процесі їхнього розвитку відобра­жено у відповідних нормативних документах. План ліквідації аварій розробляється компетентними спеціалістами та технологами для кожного пожежо- та вибухонебезпечного виробництва, цеху, установки, а за неооб­хідності – і для всього підприємства.

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній, або на водному об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, зокрема: епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело чи може призвести до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру класифіку­ються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.
Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити ви­никнення ситуацій техногенного та природного характеру на території Ук­раїни, визначають такі види надзвичайних ситуацій:

· техногенного характеру;

· природного характеру.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією техногенного та природного характеру наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:

· державний;

· регіональний;

· місцевий;

· об’єктовий.

Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, яка має важкі наслідки.

2.3. Кодекс цивільного захисту

від надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру – система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово- економічних та інших заходів щодо запо­бігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру та ліквідації їх наслідків, що реалізується центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямована на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігіє­нічних та інших заходів, спрямованих на реагування техногенної та природної безпеки, оцінювання рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх перетворення на надзвичайну ситуацію техно­генного та природного характеру або для послаблення її можливих наслідків.

Ліквідація надзичайних ситуацій техногенного та природного характеру – комплекс заходів, які передбачають проведення аварійно-ряту­вальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і спрямовані на припинення дії небез­печних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру – скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварії (катастрофи), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров’я людей, а також рятувальникам у разі необхідності.

Оповіщення – доведення сигналів і повідомлень органів управління про загрозу та виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення.

Система оповіщення – комплекс організаційно-технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв’язку, призначених для своє час­ного доведення сигналів та інформації при виникненні надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення.

Класифікація надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру – класифікація, за якою надзвичайні ситуації техногенного та природного походження поділяються на класи і підкласи залежно від їхнього характеру.

Класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – технічна або інша характеристика аварії або катаст­рофи, що дає змогу віднести її до надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру відповідної групи або категорії.

Аварійно-рятувальна служба – сукупність організаційно об’єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для розв’язання завдань щодо запобігання і ліквідації надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру й окремих її наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Несправності, нещасні випадки та аварії найчастіше виникають під час пуску, зупинки виробництва, управління технологічним процесом вручну, у випадку виходу з ладу технічних засобів автоматичного регулювання й уп­равління, а також у разі виникнення природних катаклізмів (землетрусів, пожеж, повеней, буревіїв тощо).

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюється за такими принципами:

· пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збере­ження здоров’я людей і довкілля;

· безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;

· вільного доступу до інформації щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

· особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних си­туаціях техногенного та природного характеру;

· відповідальності у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог безпеки;

· обов’язкової завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та мінімізацію їхніх негативних психосоціальних наслідків;

· урахування економічних, природних та інших особливостей тери­торій і ступеня небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру;

· максимально можливого ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру.

Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються окремим законом України.
Критерії класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природ­ного характеру встановлюються Кабінетом Міністрів України на основі аналізу інформації про техногенну та екологічну обстановку, загроз існуючих та ймовірних техногенних та природних катастроф, досвіду ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов’язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзви­чайних ситуацій техногенного та природного характеру. З метою своєчасного захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, запобігання ним та реагування на них відповідні центральні та місцеві органи виконавчої влади:

· створюють та підтримують в постійній готовності загальнодержавну і територіальні системи спостереження і контролю з введенням до них існуючих сил та засобів контролю;

· збирають, опрацьовують і передають інформацію про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіо­активними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними об’єктами.

Виробничий персонал, населення, територію промислових підприємств та загальнодержавну територію країни захищають від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження різноманітними засобами та спосо­бами інженерного, медичного та біологічного захисту.
Зокрема для підприємств, які містять об’єкти підвищеної небезпеки, розробляються плани ліквідації та локалізації аварій. Оперативною частиною плану передбачаються можливі аварії та інші умови конкретного виробництва, небезпечні для життя людей, а також заходи, скеровані на врятування людей, ліквідацію аварії в початковій стадії її виникнення і після ліквідації аварії. Крім того, цей документ визначає дії інженерно-технічних працівників і робітників під час аварій, а також дії рятувальних підрозділів. Технічні і матеріальні засоби для здійснення заходів з рятування людей і ліквідації аварії та її наслідків передбачаються в необхідній кількості та завжди підтримуються у справному стані. Відповідальність за своєчасне і правильне складання планів ліквідації аварій (ПЛАС) в підрозділах несуть керівник підрозділу та головний інженер підприємства.
При складанні ПЛАС враховуються всі можливі порушення нормальних режимів роботи, відмикання електроенергії, припинення роботи вентиляції та вимкнення освітлення, припинення подачі сировини, палива, газу, води, пари; порушення технологічного процесу або режиму роботи апаратів, комунікацій, загорання, викликані блискавкою, вторинними проявами грози. Крім того, на деяких підприємствах особливо небезпечними можуть бути аварії, пов’язані з проривом газів і легкозаймистих рідин, викидом реакційної суміші, термічним розкладом хімічних продуктів.

Оперативна частина плану ліквідації аварії передбачає також способи повідомлення про аварію, шляхи виходу людей із небезпечних місць, ввімкнення аварійної витяжної вентиляції. Тут же встановлюється порядок вимкнення електроенергії, зупинки апаратів, перекриття комунікацій та інші заходи, необхідні для рятування людей та запобігання ускладненням аварії.
Шляхи виходу (евакуації) людей із будівлі вказуються від кожного робочого місця та для кожного варіанта розвитку аварії. В кожному випадку передбачається можливість і необхідність користування індивідуальними засо­бами захисту.

При будь-якому виді аварії негайно викликаються рятувальні підрозділи та пожежники для надання допомоги людям та персоналу в ліквідації аварії та її наслідків.

У додатках до ПЛАС наводять план приміщення цехів з розташуванням основного обладнання та вентиляції, щитів із первинними засобами пожежо­гасіння, місць розташування пожежних повідомлювачів та телефонів, схему розташування основних комунікацій цеху чи підприємства, а також трубо­проводів, засувок та пускових пристроїв, стаціонарних засобів пожежогасіння, інструкції щодо аварійної зупинки виробництва, агрегатів, установок та ін., список газо- вибухо- і пожежонебезпечних місць і робіт технологічного, ремонтного та відновлювального характеру із зазначенням ступеня небезпеки.
За планами ліквідації можливих аварій на підприємстві систематично проводять навчальні тривоги для перевірки правильності цих планів, трену­вання персоналу, відпрацювання взаємодії працівників підприємства з ря­тувальними та пожежними частинами, а також для перевірки готовності персоналу підприємств та рятувальних служб до рятування людей і ліквідації аварії в момент її виникнення, забезпечення виробництва колективними та індивідуальними засобами захисту та засобами для ліквідації аварій та пожеж.

Навчальні тривоги та тренування проводять на кожному газо- та вибухо­небезпечному виробництві не рідше одного разу на рік в різні періоди року, в різний час дня та зміни, а також у разі зміни чи реконструкції виробництва.
План ліквідації аварії вивчають весь персонал та працівники цеху, а також працівники та персонал рятувальних служб та пожежних частин. Ознайомлення з планами оформляється під розписку. Особи, не знайомі з планом ліквідації аварії в частинах, що стосуються їхнього робочого місця, до роботи не допускаються.

Територіальні управління Держнаглядохоронпраці та територіальні органи МНС контролюють розроблення та впровадження ПЛАС на під­приємстві та об’єкті, а сам план затверджується керівництвом підприємства.
Аварії залежно від їхніх масштабів можуть бути трьох рівнів – А, Б, В.