Т.Г. Шевченко Видубецький монастир

Т.Г. Шевченко «Дари в Чигирині»

Т.Г. Шевченко «Казка»

Т.Г. Шевченко «Старости»

Т.Г. Шевченко «Судня рада»

Т.Г. Шевченко «У Києві»

Картина «Дівчина з Поділля» В. Тропініна

Будівля Київського університету (1837–1843)

Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій у першій половин ХІХ ст. – початку ХХ ст..

1.Будинок Полтавського земства (нині Полтавський краєзнавчий музей). 1903-1908. Архитектор В.Кричевський, український модерн.

Здание Полтавского земства (теперь Полтавский краеведческий музей

2. Будинок з химерами в Києві. 1902 – 1903. Архитектор Владислав Городецький

Буди́нок із химе́рами (1901—1902^[1]) — цегляна споруда з прикрасами на міфологічні та мисливські сюжети, є головною архітектурною спорудою раннього декоративного стилю модерн міста Києва, столиці України. Свою назву отримала через скульптурні прикраси, тематика яких — тваринний наземний та підводний світи, атрибути полювання, казкові істоти.

Розташована по вулиці Банковій, 10. Архітектор — Владислав Городецький, який збудував її у 1901—1903 роках як прибутковий будинок із помешканням для своєї родини. Місце для будови обрав над крутим урвищем на Банковій вулиці. Скульптурні прикраси за власними ескізами виконав скульптор Еліо Саля.

Резиденція Президента України з весни 2005 року згідно з постановою українського уряду. Пам'ятка архітектури № 906.

Мико́ла Корни́лійович Пимоне́нко (*9 березня 1862, Київ — †26 березня 1912) — український художник-живописець, академік живопису Петербурзької Академії мистецтв, Член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури, автор багатьох картин на сільську та міську тематику.

Народився у Києві 1862 року в родині майстра іконопису. З 1882 року навчався в Петербурзькій Академії художеств, яку через хворобу легенів та матеріальні нестатки залишив у 1884 році. Нагороджений двома малими та однією великою срібними медалями Петербурзької Академії художеств.

У 90-х роках ХІХ століття брав участь у розписах Володимирського собору в Києві. Виконав образи Святої Анни і Миколи Мірлкійського та деякі образи на фронтоні. У 1897 році за ці розписи отримав орден Святої Анни ІІІ ступеня.

У 1891 році отримав звання почесного вільного общника Академії мистецтв. З 1899 року і до кінця життя — дійсний член Товариства пересувних художніх виставок. Член Товариства мюнхенських художників і Паризького інтернаціонального союзу мистецтв та літератури.

У 1904 році Рада Імператорської Академії мистецтв «за известность на художественном поприще» присвоїла Миколі Пимоненку звання академіка живопису.

Видатний український художник-жанрист. Зробив значний внесок у створення національної школи реалістичного мистецтва.

Найвідоміші картини – «Весілля в Київській губернії» (1891 р.), «Свати» (1893 р.), «Ворожіння» (1893 р.), «Біля колодязя (Парубки)» (1894 р.), «Київська квіткарка» (варіанти 1897 і 1908 рр.), «На ярмарку» (1898 р.), «Жертва фанатизму» (1899 р.), «Сінокіс» (1900 р.), «Брід» (1901 р.), «Вихід з церкви в Страсний четвер» (1907 р.), «Зустріч з земляком» (1908 р.), «Гуси, додому!», «Суперниці. Біля колодязя» (1909 р.), «Гопак» (1909 р.) і багато інших. Відомий також як портретист – портрети художника М.Мурашка (1888 р.), І.Мацієва (1895 р.), дружини Олександри та дітей.

У селі Малютянка, де була дача живописця, діє Музей Миколи Пимоненка. Ряд творів художника зберігається у Національному художньому музеї України.