Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації. ційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий

ційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. У даному випадку передбачено кримінальну відповідальність за неправомірні дії особи, яка зобов'язана забезпечувати право громадян на доступ до інформації про стан довкілля.

Наступні склади злочинів безпосередньо не стосуються доступу громадян до інформації, але встановлюють відповідальність за порушення права на інформацію, а саме таких його складових як володіння і розпорядження інформацією. Стаття 328 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства. Стаття 329 Кримінального кодексу України «Втрата документів, що містять державну таємницю» встановлює такий склад злочину: «Втрата документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановленого законом порядку поводження із зазначеними документами та іншими матеріальними носіями секретної інформації або предметами, — карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого». Стаття 422 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за розголошення відомостей військового характеру, що становлять

Розділ XI

державну таємницю, або втрату документів чи матеріалів, що містять такі відомості.

Стаття 330 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства. Маємо ще одну модель неправомірної поведінки громадян щодо доступу до інформації. У даному випадку йдеться про спеціальний суб'єкт — особа, якій були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.

Про неправомірну поведінку зобов'язаного суб'єкта правовідносин, що виникають з приводу доступу до інформації, йдеться у статті 351 Кримінального кодексу України «Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради»: надання службовою особою народному депутату України, депутату місцевої ради завідомо неправдивої інформації карається штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Надання ж службовою особою недостовірної інформації комітетам Верховної Ради України чи тимчасовим слідчим комісіям Верховної Ради України, є кваліфікуючою ознакою даного складу злочину і карається штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Зазначеною статтею Кримінального кодексу України підтверджується особливий правовий статус народних депутатів, депутатів місцевих рад у сфері доступу до інформації. Надання у відповідь на запит депутата недостовірної інформації є кримінально караним діянням.

Неправомірні засоби доступу громадян до інформації описані у статті 357 Кримінального кодексу України «Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження»: «Викрадення, привласнення, вимагання офіційних