Відмова у відкритті провадження у справі

Відповідно до ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті

провадження у справі, якщо:

1. заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Ця

підстава охоплює декілька обставин, що є підставою для відмови у відкритті

провадження у справі.

По-перше, право на судовий захист в порядку цивільного судочинства може

бути реалізовано, якщо розгляд та вирішення конкретної справи віднесено до

компетенції суду загальної юрисдикції (справа є юрисдикційною (підвідомчою)

місцевому загальному суду). Застосування цієї підстави пов’язано із

розмежуванням компетенції між різними ланками судів (Конституційний Суд

України, суди загальної юрисдикції). Слушною з цього приводу є наукова думка,

що зі змісту ч. 1 ст. 15 ЦПК випливає універсальний характер компетенції

загальних судів, який полягає в тому, що ці суди можуть розглядати не лише

справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових

відносин, а й інші справи, які не підпадають під юрисдикцію спеціалізованих.

Керуючись цим, вирішуючи питання про цивільну юрисдикцію загальних судів, ВІДМОВА У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ

У ЦИВІЛЬНІЙ СПРАВІ 219

необхідно, передусім, з’ясувати, чи не підлягає справа розгляду за правилами

іншого судочинства [1, с. 183–184]. Отже, якщо вимога, що пред’явлена на

вирішення до місцевого загального суду, є йому неюрисдикційною, суд відмовляє

у відкритті провадження у справі.

По-друге, крім вищезазначеної, підставою для відмови у відкритті

провадження у справі є також неправовий характер вимоги. Зокрема, в юридичній

літературі є твердження, що відмовляти у відкритті провадження у справі за цією

підставою можна тільки тоді, коли захист права законом прямо заборонений, а

якщо вимоги не мають правового характеру, то такі вимоги треба приймати та

відмовляти у задоволенні позову. Є й інша позиція, яка полягає у тому, що така

поведінка суду суперечитиме принципу процесуальної економії. Більше того,

прийняття таких вимог до розгляду суду суперечить змісту ст. 15 ЦПК України,

яка відносить до юрисдикції суду правові спори, правові вимоги.

Проте, вбачається, що тут потрібно враховувати й інші чинники. Вимога, яка

виникає із врегульованих правом відносин, але позбавлена судового захисту, стає

незаконною в силу його прямої заборони, неправовою в розумінні відсутності

права на її пред’явлення та вирішення. Своєю чергою, вимога, яка виникла із

відношення, не передбаченого правом, як фактична, неправова, у випадку

застосування до неї аналогії закону чи права стає правовою, законною у розумінні

її вирішення та визнання з боку держави в особі суду чи іншого юрисдикційного

органу. І як зазначено у доктрині, вимоги другого виду можуть набути якості

правових, тому необхідно в умовах сучасної правової системи визнати існування

так званих неправових вимог як факультативної (спеціальної) передумови. При

цьому як негативну передумову потрібно використовувати відсутність спеціальної

заборони на розгляд та вирішення вимоги в порядку цивільного судочинства.

Вимоги, розгляд і вирішення яких прямо не заборонено законом, за наявності

інших передумов права на пред’явлення позову, повинні бути розглянуті по суті з

ухваленням відповідного судового акта [2, с. 273].

По-третє, у науці цивільного процесуального права виділяють ще такі

передумови, які належать до цієї підстави для відмови у відкритті провадження у

справі, як цивільна процесуальна правоздатність та заінтересованість особи, яка

звертається за судовим захистом

ровадження у цивільній справі суддя постановляє відповідну ухвалу.

В ухвалі про відмову у відкритті провадження у справі суддя повинен

зазначити підстави відмови у відкритті провадження, роз’яснити право на

апеляційне оскарження ухвали та зазначити правові наслідки відмови у відкритті

провадження за поданою позовною заявою. Якщо суддя відмовляє у відкритті

провадження в цивільній справі, відповідна ухвала повинна бути невідкладно (у

той же або на наступний, після постановлення, день) надіслана позивачеві разом із

заявою та усіма доданими до неї документами. Відмова у відкритті провадження у

справі перешкоджає повторному зверненню до суду з тотожним позовом.