Бойове замовляння

Обличчям на Північ звернусь - Прабатькам своїм вклонюсь, Слово за Рід тримаю,

Сили в Богів питаю!

Куля мене облітає,

Залізо мене обминає,

Вогонь та вода обтікають - Ворогів моїх наганяють!

Шкіра моя - панцир з криці, Кров - з живої водиці,

Соколом хутко зметнусь, Вовком перевернусь!

Вітрами вкриюся,

Снігами вмиюся,

За землю стою,

Свій Рід бороню!

Ніж

Скажи мені, о сяючий в пітьмі,

Співаючий із вітром в тиші,

Холодним блиском розриваючий туман,

На стежках - розтискаючий капкан, Наздоганяючий ударом ворогів,

Зрізаючий колосся золотих хлібів,

Ти руни ріжеш, їх забарвлюючи кров'ю, Розкрий мені ім'я, яке завжди з тобою...

Я - ніж холодний, твій завзятий друг,

Все розповім, як мудрий чорний крук,

Ні слова я від тебе не сховаю - Міцну братерність нашу твердо знаю! Богами посланий тобі на допомогу,

У справах будь-яких прийду тобі на змогу, Коли стискатимеш ти древко наруків'я Своєю волею мінятимеш довкілля...

Клинок холодний мій, немов північний лід - Тобі відкриє будь-який прохід.

Я можу стати факелом на твоєму шляху - Дорогами тебе я будь-якими проведу!

У лісових струмках я покажу тобі,

Яка життєва сила схована в воді.

І знай ти твердо: нероздільні ми з тобою,

У справах будь-яких під сонцем та пітьмою!

ИГ

Пісня Абуторі²

Сила потойбічна темна і велична Б'є ключем із-під землі водою.

Треба дана з крові мати-абуторі Стане вісником моєї долі.

Абуторь вогняна, міцна, полум'яна, Супроводить в темряву колючу...

Там на троні Боже - темний Чорнобоже Прийме мене на своєму дворі...

Вовка там зустріну, в навчання порину Відвоюю все своє по Роду.

Звір іде зі мною стежкою земною,

Кличе він мене в нову пригоду.

Ярь біжить по колу по моєму слову Все тремтить - гуде навколо мене,

Знову світ здригнеться - ворог стрепенеться, Древо міццю пращурів пройметься!

І коли я встану - розцвіте багряно Сонце із-за обрію на сході.

Сповістить про волю, абуторі долю,

Що завжди стає мені в нагоді...

Велесе, батьку, чуєш мене?..

Краплинами сльози на землю впадають, Лють просинається у грудях,

Серце болить за Неньку...

Вию, як вовченя, болісно - Невже це кінець?!

Чую лани шумлять,

Ліси гомонять,

Шепіт трав чую,

Дзвін струмків та річок буркотіння... Батьку!

Знаю, настане наш час...

А зараз слухаю уважно,

Слухаю та навчаюся,

І живу миттю єдиною,

А не колишнім та прийдешнім -

Бо ця мить і є

Життя!

Віра

Віра - це відповідальність, Що прийняв на себе ти,

За духмяний дух діброви І заквітчані сади,

За чудову рідну землю І за твій батьківський край, Де співає соловейко І дзюркоче водограй.

Це не тексти молитовні Й слізні пафосні слова,

І не в церкві, а у полі Здобувається вона.

В полі жнив, у полі битви,

В полі прагнення мети - Кожен має власне "поле", Яке треба перейти...

Hegewald³

(Слова вірша покладені на музику гурту White Lions (Севастополь)