ПИТАННЯ 17. Характеристика об'єктів криміналістичної ідентифікації

Об'єкти ідентифікації поділяються на ті, що ідентифікуються, та ті, за допомогою яких проводять ідентифікацію.

Об'єктом, що ідентифікується (тим, якого ототожнюють) називають об'єкт, встановлення тотожності якого є завданням ідентифікації. З огляду на те, що в більшості випадків він не відомий, його ще називають об'єктом, що розшукується. Об'єкти, які ідентифікуються, найчастіше трапляються у кримінальних справах як речові докази.

Об'єктом, за допомогою якого проводять ідентифікацію (ототожнюють), називають такий об'єкт, в якому поряд із загальними відобразились і ознаки, що індивідуалізують об'єкт, який розшукується. Такі об'єкти - це здебільшого зразки для порівняльного дослідження, які мають такі якості, як безсумнівність походження від конкретного об'єкта, наявність ознак, що дають змогу порівнювати їх з об'єктами, що ідентифікуються. Ідентифікуючим може виступати смисловий образ об'єкта, зафіксований у пам'яті суб'єкта ідентифікації, що слугує передумовою для проведення такої слідчої дії, як пред'явлення для впізнання.

Задана сукупність об'єктів - це така множинність об'єктів, що перевіряються, серед яких неодмінно є об'єкт, який розшукується, та з яких він повинен бути виокремлений. Ця сукупність задається (визначається) обставинами справи, умовами відображення об'єкта, що розшукується, і його загальними (груповими) характеристиками. Неправильне визначення сукупності об'єктів, які перевіряються, призводить до того, що в заданій сукупності буде відсутнім об'єкт, який розшукується, це й робить ідентифікацію безглуздою.

Процес виділення об'єкта, що розшукується, - це процес поступового звуження заданої сукупності об'єктів, які перевіряються за ідентифікаційними ознаками, до того часу, поки не залишиться єдиний об'єкт, який власне і розшукується.

Виокремити об'єкт, котрий ідентифікується, із множини тих, що перевіряються, можливо лише за стійкими особливостями, які не зазнають суттєвих змін із моменту відображення до початку ідентифікаційного дослідження. Цей проміжок часу називається ідентифікаційним періодом.

Ідентифікаційний період характеризує час, протягом якого об'єкт зберігає ознаки, що його індивідуалізують. Після їх зміни (наприклад, зношування підошви взуття від моменту здійснення злочину до його вилучення й дослідження) ідентифікація стає неможливою.

Якщо тотожність встановити неможливо через наявність збіжних ознак у декількох різних об'єктів або об'єкти, що порівнюються, однакові за складом, фізичною структурою чи способом виготовлення, то обмежуються визначенням групової належності. Тобто належності об'єкта, що ототожнюється, до відповідного роду, виду або групи (сорт клею, розлив чорнила, партія паперу тощо).

Визначення групової належності є одним із етапів ідентифікації, але може виступати і як самостійне завдання дослідження (наприклад, під час встановлення складу та призначення вилученої речовини).