Екологічне виховання у початковій школі

Екологічне виховання у початковій школі

Вступ

Проблема взаємозв’язку людини з природою не нова, вона мала місце завжди. Але зараз екологічна проблема взаємодії людини та природи, а також впливу людського суспільства на оточуюче середовище стала дуже гострою і прийняла великі масштаби. Планету може врятувати лише діяльність людей, яка здійснюється на основі глибокого розуміння законів природи, врахування багаточисленних взаємодій у природі, усвідомлення того, що людина – це лише частина природи. Це означає, що еколого-моральна проблема постає сьогодні не тільки як проблема охорони оточуючого середовища від забруднення та інших негативних впливів господарської діяльності людини на Землі. Вона виростає у проблему попередження стихійного впливу людей на природу, у свідому, цілеспрямовану, планомірну взаємодію з нею. Така взаємодія можлива при наявності у кожної людини достатнього рівня еколого-моральної культури, екологічної та моральної свідомості, формування яких починається з дитинства і продовжується все життя.

В умовах реальної екологічної катастрофи великого значення набуває екологічне виховання та виховання людини різного віку та професій.

Наукова основа охорони природи включає в себе різноманітні області природничих та гуманітарних знань, серед них основне місце займає екологія, яка, в свою чергу, тісно пов’язана з іншими біологічними та географічними науками. Екологія з суто біологічної науки у 60-ті роки трансформувалася у загальну проблему. У 70-тір роки відбулася швидка екологізація природознавства. Екологічний підхід стає всезагальним.

Екологічні проблеми у сучасних умовах переходу суспільства до ринкової економіки викликають кризу моральності, адже екологія та моральність взаємообумовлені. Тому питання екології необхідно розглядати у взаємозв’язку з моральним вихованням. Поки що проблеми екологічного та морального виховання мало досліджені. Теорія взаємозв’язку екологічного та морального виховання підлітків розкрита слабко, практика еколого-морального виховання розроблена недостатньо. Все це ставить перед педагогічною наукою задачу розробки різностороннього еколого-морального виховання учнів різних типів шкіл.

Дана проблема широка, вона ставиться не вперше. У розвиток теорії морального виховання у процесі спілкування з природою значний внесок зробили відомі діячі педагогічної науки та просвіти: К.Д.Ушинський, В.Г.Огородніков, В.О.Сухомлинський та ін.

Протягом багатьох десятиліть ми звикли більше користуватися дарами припроди, ніж думати про її відновлення, бережливе ставлення до неї.

Культивування нової свідомості по відношенню до природи – процес довготривалий, він прямо пов’язаний з екологічними, соціальними та іншими умовами життя суспільства. За обставин погіршення екологічної ситуації у країні, зниження життєвого рівня, відсутності стійких моральних орієнтирів, домінування споживацької психології, в атмосфері байдужості та безкарності за екологічні правопорушення сформувати нове розуміння людиною, особливо молодою, своїх обов’язків перед природою непросто. І все ж таки школа покликана уже сьогодні проявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому притаманне особливе бачення світу як об’єкта його постійного піклування. Формування екологічної свідомості – найважливіше завдання школи у наш час. Зараз дуже багато екологічних проблем. І не тільки в Україні, але й в усьому світі. Це відбувається тому, що России, но и во всем мире. Однією з основних причин незрілості екологічної свідомості людей потрібно вважати недостатньо ефективну систему екологічного виховання та виховання населення. Далеко не кожна людина має можливість залучитися до розуміння екологічних проблем на рівні науки, уявлення про ці проблеми складається іноді досить випадковим чином: під впливом буденних вражень або з повідомлень засобів масової інформації. Розрізнені відомості не дають людині можливості виробити струнку систему екологічних знань, яка необхідна їй, щоб розумно ставитися до природи, не чинити їй шкоди. Завдання суспільства тут – забезпечити системний характер екологічного виховання та виховання населення.

Сьогоднішня екологічна ситуація така, що далі неможливо обійтися без радикальних і всебічних перевиховань практично всіх аспектів громадського життя.

Суттєве переосмислення повинні пройти наукові знання в плані подолання їх традиційної розрізненості та наповнення природничих наук гуманістичним змістом, а суспільних – природничим. Більш органічний та повний, ніж раніше, синтез наук – необхідна передумова формування такої комплексної області наукового знання, як соціальна екологія, яку вже неможливо суворо віднести ні до суспільних, ні до природничих наук. Сьогодні життєво необхідна екологізація всіх сфер громадського життя. І перш за все, звичайно, повинна бути екологізованою сама людина у всіх сферах її діяльності: у виробництві, побуті, у вихованні та навчанні.

Перша умова успіху екологічного виховання та просвіти – досить висока точність даних про стан біосфери в цілому та окремих її регіонів. Крім того, точні дані необхідно доповнювати відомостями про ті взаємопов’язані наслідки, які може мати та чи інша зміна певного компоненту біосфери.

Друга умова успіху екологічного виховання – необхідність комплексного характеру висвітлення екологічних явищ. Важливо відтворити не тільки складну сукупність природних процесів, але й подати їх у відношенні до подій у людському суспільстві.

Важливо мати на увазі, що якщо „розчинити” екологічний аспект у матеріалі навчальної дисципліни, тим більше якщо „розчиняти” систематично, то ефект буде набагато менший бажаного, а еколого-моральні переконання учнів, які і є метою роботи, навряд чи вдасться сформувати.

Головна ж проблема, яку вирішити просто необхідно, - це вплив на свідомість людей, щоб відбувся нарешті перехід від спрощеного, метафізичного розуміння проблеми взаємодії суспільства та природи до більш адекватного (сучасного) розуміння.

Екологічна свідомість у розвинутому вигляді формується на основі пізнання людьми законів цілісності природного середовища і тих законів, які повинні обумовити людську діяльність з метою збереження життєпридатного стану природи. Зрозуміло, що стихійні знання не можуть стати здобутком людини навіть у тому випадку, коли вона має високий рівень виховання та культури. Тут необхідна спеціальна підготовка, яка відповідає індивідуальним особливостям.

Особлива складність міститься в тому, що процес формування екологічної свідомості повинен охопити всі вікові групи учнів, хоча їм властиві далеко не однакові можливості сприйняття знань. Ось чому необхідний широкий спектр методичних та дидактичних прийомів.

Крім цього, екологічна просвіта тільки у тому випадку буде мати помітний вплив на спосіб дій людини, якщо охопить як раціональну, так і емоційну її сферу. Історія людства нероздільно пов’язана з історією природи. На сучасному етапі питання традиційної взаємодії її з людиною виросли в глобальну екологічну проблему. Якщо люди у найближчому майбутньому не навчаться бережливо ставитися до природи, вони можуть себе погубити. А для цього потрібно виховувати екологічну культуру та відповідальність. І починати екологічне виховання потрібно з молодшого шкільного віку, так як у цей час набуті знання можуть у подальшому сформуватися у стійкі переконання.

Екологічне виховання у початковій школі

Основна мета екологічного виховання – формування екологічної свідомості та мислення на основі активної життєвої позиції. Пробудження екологічної свідомості нероздільно пов’язане з усвідомленням людиною своєї ролі на Землі. Сьогодні внаслідок технічного прогресу, урбанізації суспільства людина перестала відчувати себе та оточуюче середовище як єдине ціле у межах біосфери.

Розв'язання сучасних екологічних проблем потребує компетентного підходу, який включає природничі, соціальні та гуманітарні науки, наближаючись, таким чином, до філософського рівня пізнання.

Так як всі зміни природної сфери мають вплив на умови життя та здоров'я населення, то розгляд цього взаємозв’язку здійснюється через систему знань про значення окремих компонентів і природи в цілому для життя та господарської діяльності людини, про необхідність раціонального використання природних ресурсів та відновлення. Вивчення основ природокористування, розгляд питань про роль прогнозування змін оточуючого середовища сприяє розумінню учнями важливості врахування особливостей природи у процесі трудової діяльності людини. В цілому шкільний курс природничо-наукових дисциплін допомагає учням усвідомити значення природи для суспільства, зрозуміти, що природа – основне джерело задоволення життєвих і духовних потреб людини, осмислити необхідність відповідального ставлення до неї.

Розвитку ціннісних орієнтацій сприяє виконання учнями практичних робіт оцінного характеру. Для екологічного виховання важливе значення мають роботи на місцевості по оцінці характеру впливу людини на оточуюче середовище, передбачені програмою. На їх основі у школярів виробляється звичка правильно, критично оцінювати свою поведінку у природі, вчинки інших людей, вибрати лінію поведінки, що відповідає законам природи та суспільства. Знання та дотримання учнями правил поведінки у природі під час екскурсій, туристичних та краєзнавчих походів свідчать про ступінь сформованості їх моральності.

В екологічному вихованні не меншу роль, ніж моральне, відіграє естетичне виховання, в яке вагомий внесок роблять і природничо-наукові предмети. На цих уроках учні збагачуються новими естетичними враженнями, чому сприяють різноманітні засоби навчання (картини, кінофільми, діафільми і т.д.), які формують образи територій, різних об’єктів природи, розвивають у дітей емоційну сприйнятливість до краси взагалі та естетичне сприймання оточуючого середовища.

Таким чином, зміст шкільного курсу природничо-наукових дисциплін сприяє екологічному вихованню школярів і має для цього величезні можливості. В їх реалізації і підготовці екологічно грамотного покоління основна роль належить вчителю, його творчій ініціативі.

Етапи шкільного навчання, вікові можливості учнів, реальні умови соціального та природного оточення – все це обумовлює характер ставлення школярів до природи.

Як відомо, виховання у широкому розумінні – це процес і результат розвитку особистості під впливом цілеспрямованого навчання і виховання. Навчання ж – це процес взаємодії вчителя та учня, в ході якого здійснюється освіта людини.

На уроці розв’язуються 3 цілі: освітня, виховна і розвиваюча. Тому урок дає більше можливості для виховання у молодших школярів нового ставлення до природи, основаного на гуманізмі.

Щоб екологічне виховання не було необґрунтованим, обов’язково потрібне формування екологічної свідомості. Екологічно свідома особистість, знаючи, яку шкоду природі наносять ті чи інші дії, формує своє ставлення до цих дій та вирішує для себе питання про їх правомірність. Якщо людина екологічно освічена, то норми і правила екологічної поведінки будуть мати під собою міцне підґрунтя і стануть переконаннями цієї людини. Ці уявлення розвиваються в учнів у курсі „Природознавство”.

Тут, на доступному учням рівні, розглядаються зв’язки між живою та неживою природою, між різними компонентами живої природи (рослинами, тваринами), між природою та людиною. Через пізнання даних зв’язків та відношень учні вивчають оточуючий світ і в цьому їм також допомагають екологічні зв’язки. Їх вивчення сприяє розвитку логічного мислення, пам'яті, уяви, мовлення.

Постійна увага вчителя до розкриття екологічних зв’язків значно підвищує інтерес учнів до предмету. При описовому ж вивченні курсу інтерес у школярів поступово знижується, це відбувається неминуче, навіть у тому випадку, якщо учитель використовує цікаві факти, загадки, прислів’я і т.д., оскільки теоретичний рівень матеріалу залишається по суті незмінним. Якщо ж при вивченні природознавства розкриваються різноманітні і досить складні зв’язки, існуючі у природі, теоретичний рівень матеріалу підвищується, пізнавальні завдання, поставлені перед учнем, ускладнюються і це сприяє розвитку інтересу.

Велике значення має розкриття зв’язків між людиною та природою. Причому людина розглядається як частина природи, вона існує всередині природи і нероздільна від неї. Зв’язок між людиною та природою проявляється, перш за все, у тій різноманітній ролі, яку природа відіграє у матеріальному та духовному житті людей. Разом з тим вони проявляються і у зворотному впливі людини на природу, який у свою чергу може бути позитивним (охорона природи) і негативним (забруднення повітря, води, знищення рослин, тварин та ін.) Матеріал про екологічні зв’язки повинен бути обов'язковим елементом змісту як уроку вивчення нового матеріалу, так і узагальнюючого уроку.

Отримуючи певну систему знань на уроках природознавства, учні також можуть засвоїти норми і правила екологічної поведінки у природі, так як через екологічну просвіту виховується відповідальне ставлення до природи. Але норми і правила поведінки будуть погано засвоєні, якщо не будуть враховувати умови екологічного виховання.

Найважливіша умова – екологічне виховання учнів повинно проводитися у системі, з використанням місцевого краєзнавчого матеріалу, з урахуванням наступності, поступового ускладнення та поглиблення окремих елементів від 1 до 4 класу.

Друга необхідна умова – потрібно активно залучати молодших школярів до посильних для них практичних справ по охороні місцевих природних ресурсів. Таких справ дуже багато: це внутрішнє і зовнішнє озеленення школи, скверу, догляд за квітниками, шефство над лісовими ділянками, збір плодів і насіння рослин, охорона та підгодовування птахів, шефство над пам’ятниками природи в ході вивчення рідного краю і т.ін.

Таким чином, виховання, основане на розкритті конкретних екологічних зв’язків, допоможе учням засвоювати правила і норми поведінки у природі, які будуть усвідомленими та осмисленими переконаннями кожного учня.