Визнання спадщини відумерлою

Відповідно до ст. 1277 ЦК у разі відсутності спадкоємців за заповітом і зазаконом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява відповідного органу місцевого самоврядування може бути подана після закінчення одного року з часу її відкриття.

Порядок розгляду справ про визнання спадщини відумерлою встановлений статтями 274-278 ЦПК.

Право на звернення до суду має орган місцевого самоврядування, який претендує на передачу відумерлої спадщини у комунальну власність.

Заява про визнання спадщини відумерлою має відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК і особливостям, передбаченим ст. 275 ЦПК, містити відомості про: час і місце відкриття спадщини; про майно, що становить спадщину; докази, що свідчать про належність цього майна спадкодавцю; про відсутність спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або про відмову від її прийняття.

Якщо орган місцевого самоврядування подасть заяву про визнання спадщини відумерлою до закінчення однорічного строку з часу відкриття спадщини, суд відмовляє у прийнятті такої заяви до свого провадження (ст. 276 ЦПК).

Якщо заява за змістом відповідає вимогам закону, суд відкриває провадження у справі про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається з обов’язковою участю заявника та обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб (ст. 277 ЦПК).

Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини (ст. 278 ЦПК).