Поняття позову, його елементи та види. 4 page

Відхилення касаційної скарги, подання (п. 1 cm. 334 ЦПК) має місце тоді, коли суд касаційної інстанції визнає, що судові рішення відповідають принципу законності, постановлені з додержанням вимог матеріального і процесуального права (ст. 335 ЦПК), або з мотивів рішення вбачається, що мало місце порушення закону, але саме рішення є правильним за іншими підставами, що були чинними на час його постановлення, або допущені при по-становленні рішення порушення закону носять формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення.

Повне або часткове скасування оскаржуваного рішення і направлення справи на новий розгляд в суд першої або апеляційної інстанції (п. 2 cm. 334 ЦПК).

Підставами для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд є його незаконність, яка виявилася в порушенні або неправильному застосуванні норм цивільного процесуального права. Відповідно до ст. 336 ЦПК судове рішення підлягає скасуванню у всякому разі з направленням справи на новий розгляд за таких підстав: 1) справа розглянута неправомочним суддею або складом суду; 2) рішення постановлено чи підписано не тим суддею чи суддями, які розглянули справу; 3) справу розглянуто у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі; 5) інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Зазначені підстави співпадають з підставами для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд, визначеними ст. 307 ЦПК для суду апеляційної інстанції, і які розглянуті у відповідній главі цього підручника.

Скасування оскарженого рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції (п. З ст. 334 ЦПК).

Зазначені наслідки настають тоді, коли касаційним судом буде встановлено, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, постановлене у відповідності з вимогами норм матеріального і процесуального права, правильно застосував належну норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін, і розглянув справу відповідно до порядку, встановленого нормами Цивільного процесуального права. В таких випадках суд касаційної інстанції скасовує помилково постановлене рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції (ст. 338 ЦПК)

Скасування судових рішень і закриття провадження у порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду (п. 4 cm. 334 ЦПК).

Касаційна інстанція скасовує судове рішення і закриває провадження в справі з підстав, передбачених статтею 227 ЦПК або скасовує судове рішення і залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ст. 229 ЦПК, які розглянуті в попередній главі цього підручника. Відповідно до п. 8 ст. 227 ЦПК суд закриває провадження в справі, якщо після смерті громадянина, який був однією з сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Але якщо судом першої або апеляційної інстанції постановлено законне, обгрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи-сторони в спірних правовідносинах, після постановлення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування такого рішення і закриття провадження в справі (ч. 2 ст. 339 ЦПК).

Зміна рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд (п. 5 ст. 334 ЦПК).

Суд касаційної інстанції має право змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд за умов, визначених ст. 340 ЦПК: якщо обставини справи встановлено повно і правильно; порушено або неправильно застосовано закон.

Повне і правильне встановлення судом обставин справи має місце тоді, коли: повністю з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи; доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; висновки суду, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи.

Порушено і неправильно застосовано закон має місце тоді, коли: суд неправильно застосував закон, який підлягав застосранню до даних спірних правовідносин; не застосував закон, який підлягав застосуванню або неправильно витлумачив закон, неправильно застосував аналогію закону чи аналогію права.

Повноваження суду касаційної інстанції реалізуються у рішеннях і ухвалах, постановлених ним відповідно до ст. 17 ЦПК.

Судді, які розглядають справу в касаційному порядку не мають права утримуватися від висловлювання думки щодо обговорюваних питань та правильності рішення, законність якого перевіряється внаслідок касаційного оскарження. Міркування суддів, висловлені в нарадчій кімнаті перебувають під забороною розголошення. Текст рішення і ухвали касаційного суду виготовляється суддею-доповідачем і підписується ним і головуючим.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повноважень: 1) відхилення касаційної скарги, подання і залишення судового рішення без зміни; 2) скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд; 3) скасування судового рішення і закриття провадження в справі або залишення заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції (ст. 342 ЦПК).

Ухвала суду касаційної інстанції виготовляється в письмовій формі, за змістом повинна відповідати вимогам ст. 343 ЦПК і містити в собі: час і місце її постановлення; назву суду, прізвище і ініціали головуючого та суддів; назву осіб, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанції; узагальнені доводи касаційної скарги, подання; мотиви суду, з посиланням на закон, яким він керувався; наслідки розгляду касаційної скарги, касаційного подання у вигляді резолютивної частини ухвали, сформульованої відповідно до повноважень, наданих суду касаційної інстанції.

Якщо касаційний суд відхилив касаційну скаргу, подання, то в ухвалі зазначається, чому саме він відхилив касаційну скаргу, подання і не погодився з її доводами.

При скасуванні судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі зазначається, в чому саме полягає неправильність судового рішення.

Суд касаційної інстанції постановляє рішення при реалізації ним свого повноваження, передбаченого п. 5 ст. 334 ЦПК — у разі зміни ним рішення по суті справи.

Рішення суду касаційної інстанції повинно бути виготовлено в письмовій формі і за змістом відповідати вимогам ст. 344 ЦПК.

В рішенні зазначається: час і місце його постановлення; назва суду, прізвище і ініціали головуючого та суддів; назва осіб, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанції, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини; узагальнені доводи касаційної скарги, подання; мотиви, на підставі яких касаційний суд визнав необхідним скасувати судові рішення або змінити їх; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативного акту, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався; висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат.

Постановлені судом касаційної інстанції рішення та ухвали проголошуються прилюдно. Головуючий роз'яснює їх зміст. Вони набирають чинності (законної сили) негайно після їх постановлення і оскарженню не підлягають (ст. 347 ЦПК).

Касаційний суд розглядає касаційну скаргу, подання на судові рішення, коли вони були подані в установлені строки, але надійшли до суду після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги, касаційного подання в зв'язку з їх пропуском із поважних причин були поновлені.

При встановленні обгрунтованості скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу або рішення відповідно до статті 334 ЦПК, і може за наявності підстав скасувати свою ухвалу або рішення(ст. 346 ЦПК). Справа, яка була предметом касаційного оскарження і перевірки, після закінчення провадження по ній повертається в суд першої інстанції, який відкрив по ній провадження

60)постанови суду апеляційної інстанції та порядок їх ухвалення

§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

.

§ 6. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд постановляє рішення чи ухвалу. Ними є постанови суду апеляційної інстанції, в яких даються відповіді на апеляційні скарги осіб, які беруть участь у справі, і подання прокурора з приводу наслідків нового (повторного) розгляду і перевирішення цивільної справи, перевірки з фактичної і правової сторони рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили (чинності), їх обгрунтованості і законності.

Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції постановляються ім'ям України негайно після розгляду справи за апеляційною скаргою, поданням в нарадчій кімнаті, в якій ніхто не може бути присутній, крім складу суду, який розглянув апеляційну скаргу, подання. Це правило забезпечує вільне обговорення доводів скарги чи подання та виключає можливість посторон-нього впливу на суддів при прийнятті ними рішення чи ухвали, які постановляються більшістю голосів, підготовляються суддею-доповідачем і підписуються всім складом, який розглянув справу. Судцям заборонено розголошувати міркування, які були висловлені в нарадчій кімнаті (статті 209-211, 311 ЦПК).

Суд апеляційної інстанції постановляє рішення тільки у разі прийняття нового рішення по суті позовних вимог, а ухвалу — в інших випадках. За змістом рішення повинно відповідати правилам ст. 314 ЦПК. В ньому зазначається: 1) час і місце його постановлення; 2) назва суду, прізвище і ініціали головуючого, суддів, секретаря судового засідання; 3) особи, які беруть участь у справі; 4) короткий зміст заявлених вимог; 5) посилання на рішення суду першої інстанції; 6) узагальнені доводи апеляційної скарги, подання; 7) мотиви, на підставі яких апеляційний суд визнав необхідним скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення; 8) встановлені факти і відповідні до них правовідносини; 9) порушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; 10) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту (ст. 9 ЦПК), за яким вирішено справу, норми процесуального закону, яким керувався суд; 11) висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення.

За письмовою заявою сторони, іншої особи, яка бере участь у справі, поданою протягом десяти днів з дня проголошення рішення, суд у десятиденний строк з дня її заявления обґрунтовує висновок суду в окремому процесуальному документі, оформленому до вимог статті 314 ЦПК. В ньому вказується дата його складання та наводяться мотиви, з яких суд вважав встановленими наявність або відсутність фактів (обставин), якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, прийняті при цьому до уваги докази, доводи, за якими суд відхилив ті чи інші докази, застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти та інше.

За змістом ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 313 ЦПК. Вимоги, сформульовані в пунктах 1-7 цієї норми аналогічні встановленим в пунктах 1-7 ст. 314 ЦПК, зміст яких розглянуто вище.

Крім того в ухвалі зазначаються: мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов до свого висновку і посилання на закон, яким він керувався; наслідки розгляду апеляційної скарги, подання у вигляді резолютивної частини ухвали, сформульованої відповідно до повноважень, наданих суду апеляційної інстанції.

При відхиленні апеляційної скарги, подання в ухвалі має бути зазначено, якими конкретними даними спростовуються її доводи. Якщо суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і направляє справу па новий розгляд, в ухвалі повинно бути зазначено, в чому саме полягає неправильність рішення.

В ухвалі суду апеляційної інстанції, постановленій за розглядом скарги, подання на ухвалу суду першої інстанції повинно міститися крім відомостей, передбачених пунктами 1-4 ст. 313 ЦПК, посилання на ухвалу суду першої інстанції. Ухвала постановляється при реалізації судом апеляційної Інстанції своїх повноважень, визначених ст. 312 ЦПК, у випадках: відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без зміни; скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий ро Ігляд; скасування рішення суду першої інстанції із закриттям проваджен-ІІч и справі або залишенням позову без розгляду; часткового задоволення апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора на рішення суду першої інстанції чи часткової зміни рішення суду першої інстанції; задоволення скарги чи подання прокурора на ухвалу суду першої інстанції із скасуванням і направленням справи на новий розгляд; відхилення скарги, подання прокурора і залишення скарги без задоволення.

Рішення і ухвала, постановлені судом апеляційної інстанції проголошуються прилюдно, крім тих, що були постановлені у справах про усиновлення дітей громадянами України та іноземцями, що оголошуються лише особам, які беруть участь у розгляді справи (статті 315, 212 ЦПК). Головуючий роз'яснює їх зміст, порядок і строк оскарження (в касаційному порядку — М. LLL).

Постановлені судом апеляційної інстанції рішення і ухвали за апеляційними скаргами і поданням на рішення і ухвали суду першої інстанції набирають чинності (законної сили) негайно після їх ухвалення. А рішення або ухвала суду першої інстанції втрачають свою чинність (ст. 317 ЦПК)

61)пояснення сторін.визнання та його види

Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників

1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

1. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників є одним із засобів доказування в цивільному процесі. Проте, на відміну від ЦПК УРСР 1963 року, засобом доказування будуть вважатися лише такі пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, які дані ними під час допиту за правилами, які встановлені для допиту свідків.

Допит сторони як свідка не означає зміну процесуального статусу. Йдеться лише про дотримання під час допиту сторони або третьої особи (їх представників) процедури, яка встановлена для допиту свідка.

2. Пояснення бувають трьох видів: твердження, визнання та заперечення.

Твердження – це пояснення, в якому містяться відомості про факти, які згідно із законом повинні доводити сторони та треті особи.

Визнання - це пояснення, яке містить відомості про факти, які згідно із законом повинна доводити інша сторона.

Визнання фактів поділяється на судове і позасудове. Позасудове визнання не має значення, оскільки воно здійснюється поза процесуальною формою його одержання в цивільному процесі. Визнання ж в суді входить до складу пояснень сторін, робиться в установленому цивільно-процесуальному порядку і процесуальній формі.

Визнання факту може бути беззастережним, тобто простим або із застереженням, тобто кваліфікованим. Простим є визнання, коли особа повністю визнає певний факт, а кваліфікованим може бути таке визнання, коли особа визнає певний факт, проте зазначає певні специфічні дані, які стосуються даного факту.

Процесуальним наслідком визнання в цивільному процесі однією зі сторін факту встановленим, є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування. Це підтверджується нормою ч. 1 ст. 61 ЦПК України, згідно якої, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Заперечення – це пояснення, в якому заперечуються факти, наведні іншими особами, які беруть участь у справі.

3. Засобом доказування будуть вважатися лише такі пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, які дані ними в якості свідків. Такі пояснення можуть бути дані зазначеними особами лише в судовому засіданні. Порядок допиту сторін, третіх осіб та їхніх представників, визначено статтею 184 ЦПК України, згідно якої вказані особи допитуються як свідки згідно із статтями 180-182, що встановлюють загальний порядок допиту свідків.

Даний засіб доказування є більш ефективним для правильного вирішення справи, на відміну від пояснень сторін та третіх осіб, передбачених ЦПК України 1963 року, оскільки тепер за надання суду неправдивої інформації сторони, треті особи та їхні представники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 384 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдиві показання.

Щоправда, до цього часу залишається дискусійним питання про кримінальну відповідальність сторін, третіх осіб та їхніх представників за відмову від дачі показів згідно статті 385 КК України, у випадку, коли зазначені особи заявили про свій намір дати покази в якості свідка, були приведені до присяги згідно статті 180 ЦПК України, тобто набули статусу свідка, проте після цього змінили свою думку і вирішили відмовитися від дачі пояснень. На нашу думку, якщо сторони, треті особи чи їх представники виявили бажання давати покази в якості свідків, вони не мають права відмовитись від дачі показань, оскільки за таку відмову можуть нести кримінальну відповідальність згідно статті 385 КК України.

4. Предствники-адвокати не можуть бути допитані навіть за їх згодою щодо обставин, які стали їм відомі у зв‘язку із виконанням професійних обов‘язків (ст. 51 ЦПК).

62)право касаційного оскарження.строки та порядок

2. Право касаційного оскарження і порядок його здійснення

У відповідності зі ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку. 1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Отже, можна виділити наступних суб'єктів права подачі касаційної скарги: 1) сторони; 2) треті особи; 3) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Об'єктами касаційного оскарження можуть бути: 1) рішення і ухвали суду першої інстанції, що набрали законної сили; 2) рішення і ухвали суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у відновленні строку відмовлено.

Питання про відновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала.

Касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення (ухвала), що оскаржується;

5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій (ст.326 ЦПК).

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим ЦПК.

У разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, встановлених ЦПК, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суддя-доповідач постановляє відповідну ухвалу, в, якій вказуються підстави залишення заяви без руху або повернення заяви.

Одержавши касаційну скаргу, суддя-доповідач протягом десятиденного строку вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про призупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, подану після закінчення строку на касаційне оскарження, особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про відновлення цього строку.

Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку цивільногосудочинства;

2) справа не переглядалася в апеляційному порядку;

є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чи ухвалу;

є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу;

касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обгрунтованості касаційної скарги.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції (ст.328 ЦПК).

Особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі У справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки.

Заява про приєднання до касаційної скарги може бути подана протягом десяти днів з дня одержання копії касаційної скарги. За подання заяви про приєднання до касаційної скарги судовий збір не сплачується (ст.329 ЦПК).

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції. При відкликанні касаційної скарги суддя, який готує справу до розгляду в суді касаційної інстанції, постановляє ухвалу про повернення скарги.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. Про прийняття відмови від скарги та закриття касаційного провадження суд постановляє ухвалу.

При відкладенні касаційної скарги суддя, який готує справу до розгляду в суді касаційної інстанції, постановляє ухвалу про повернення скарги.

У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається (ст.ЗЗО ЦПК).

63)право касаційного оскарження.Суб'єкти права оскарження,та об'єкт оскарження.Строк оскарження,форма і змісткасаційної скарги

2. Право касаційного оскарження і порядок його здійснення

У відповідності зі ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку. 1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Отже, можна виділити наступних суб'єктів права подачі касаційної скарги: 1) сторони; 2) треті особи; 3) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Об'єктами касаційного оскарження можуть бути: 1) рішення і ухвали суду першої інстанції, що набрали законної сили; 2) рішення і ухвали суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у відновленні строку відмовлено.

Питання про відновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала.

Касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення (ухвала), що оскаржується;

5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій (ст.326 ЦПК).

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим ЦПК.

У разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, встановлених ЦПК, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суддя-доповідач постановляє відповідну ухвалу, в, якій вказуються підстави залишення заяви без руху або повернення заяви.

Одержавши касаційну скаргу, суддя-доповідач протягом десятиденного строку вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про призупинення виконання рішення (ухвали) суду.