Для чого людині потрібна сім`я та джерела сімейної злагоди

Спробуймо запитати по людях, для чого людині потрібна сім'я? Відповіді будуть різними: для продовження роду, щоб створити умови для виховання дітей, для відпочинку, відновлення фізичних й духовних сил...

Маючи однакові об'єктивні умови для створення сім'ї, подружні парі не однаково будують сімейне життя, по-різному виховують дітей. Справді, чим відрізняються щасливі сім'ї від нещасливих? Насамперед взаєморозумінням, взаємопідтримкою, взаємоповагою в родині. Чи гарантує шлюб, основою якого є ціпка кохання двох, міцність сім'ї? Мабуть, ані. Адже серед новостворених сімей майже кожна друга кризова. Здається, ще вчора бажали довгих років сімейного щастя й низку дітей, а сьогодні слухається діло про розлучення. Ще недавно молодята присягали одне одному: “З тобою на край світу, лише смерть розлучить нас”. А незабаром однією сім'єю стає менше, а нещасливою дитиною, що зростатиме без батька, понад.

Де джерела сімейної злагоди, звідки приходити нещастя? Згадаємо слова Л.М.Толстого про ті, що усі щасливі сім'ї схожі одна однією, кожна нещаслива нещасна по-своєму.

Коли об'єднує щасливі сім'ї? Для з'ясування цого запитання психологи провели своєрідне соціологічне дослідження. Коли допомогло уберегти кохання від руйнівних сил повсякденного буття, котрі особистісні риси чоловіка й дружини сприяли зміцненню сім'ї? як показали результати опитування, на п'єдесталі шани виявилися насамперед такі якості, як терпимість, поступливість, чуйність, уміння надати допомогу, винахідливість. Цікаво, що на останньому місці в шкалі значущих рис характеру виявилися такі, котрі, на перший погляд, здаються суто сімейними – економність, господарчі навички, зовнішня привабливість.

Чого не вистачає кризовим сім'ям, навіть тім, котрі ще не обтяжені батьківськими обов'язками, щоб зберегти сімейне вогнище? Насамперед терпіння, уміння поважати звички, інтереси один одного, поступливості, доброти, культури поведінки й спілкування, норми які у сучасних сім'ях грубо порушуються, - твердять психологи, що працюють консультантами в службі сім'ї.

Колі ж формуються в людини якості, риси характеру, потрібні для щасливого подружнього життя? Звичайно, до одруження, у дитячі та юнацькі рокта, коли інтенсивно розвиваються свідомість й самосвідомість особистості, засвоюються ролі дівчини й хлопця, жінки та чоловіка. У новостворену сім'ю морально – психологічні установки, пов'язані із виконанням статевих ролей, привносяться, так бі мовити, у “готовому” вигляді, по-різному впливаючи на зміцнення чи ослаблення родинного фундаменту.

Чи замислюються молоді над тім, що шлюб висуває підвищені вимоги до людських якостей? Чи пам'ятають про це їхні батьки?

Чому розмову про статеве виховання дітей, підготовленість до шлюбу юнацтва розпочинаємо з сімейного щастя батьківської родини? Саме бо, як зазначають соціологи, у наше годину народжується новий тип сім'ї – подружжя – співдружність, стабільність якого дедалі понад визначається людським чинником, рівнем моральної, психологічної культури чоловіка й жінки. Ос-кільки все більшої значущості набуває функція сім'ї як “санаторію душі”, зростають вимоги до виховання сім'янина, тобто цілеспрямованого виховання чоловіка й дружини ще із раннього дитинства.

Ніде правди діти, тривалий годину зміцнення родинних стосунків, плеканню почуттів батьківства й материнства ми приділяли катастрофічно мало уваги. Сім'я як первинний колектив лишалася в тіні – мовляв, спрацюють у житті природні інстинкти батьків, їхня інтуїція. Час довів необхідність посиленої уваги до розумів формування людського чиннику.

Сім'я посідає найголовніше місце в прищепленні культури міжстатевих взаємин, у соціалізації сексуальності людини. Конкретні дослідження сексологів й сексопатологів, психологів й соціологів свідчать, що низькі моральні засади статевої поведінки, збочення в статевих потягах й міжстатевих стосунках часто беруть свій виток у неблагополучному родинному житті батьківської сім'ї. Отже, правильне статеве виховання в сім'ї багато в чому визначає перспективи особистого щастя й сімейного благополуччя дітей. Метою є ознайомлення батьків із даними досліджень науковців передовими ідеями в цій тонкій сфері людських взаємин, показати усі чинники виховання морально-психологічних засідок статевої поведінки.

1.2. Сексуальне виховання наших дітей (емоції, почуття дитинства)

«Чи приділяєте ві увагу сексуальному вихованню ваших дітей?». Питання, що пролунало на батьківських зборах із вуст класного керівника, викликало присутніх мам й тат іронічне пожвавлення. «Для цого особливої педагогіки не потрібно», - багатозначно посміхаючись, натякнув 40-річний тато. «Чого, чого, а цого усі чи рано пізно навчаться», - похмуро зауважила одна із мамів.

- Мушу усім нагадати, - продовжила класний керівник, - що слово секс означає стати, отже, сексуальне виховання – це й є статеве виховання. У шкірного із нас сформовані певні морально-естетичні уявлення про мужність й жіночість, про ті, як слід поводитися чоловікам й що неприпустимо для жінки, є свій досвід інтимного спілкування із особами протилежної статі. Власний критично осмислений досвід, свої подивися на взаємини особистостей, значущі ціності ми прагнемо передати у спадок дітям, щоб були змолоду щасливі в особистому житті. Статева, сексуальна поведінка зрілої особистості – це й культура статевого життя, і культура міжстатевого спілкування, людської гідності, й ставлення до свого здоров'я, й культура зовнішнього вигляду. як відомо, статевий інстинкт, інстинкт продовження роду набуває в людині якісно нового рівня. Статеве життя служити не лише меті продовження роду, а і задовольняє суто людські, соціальні споживи чоловіка й жінки – у духовній єдності, у спілкуванні, у психологічній близькості. Алі не усі ми замислюємося над тім, що норми сексуальної поведінки засвоюються, як кажуть, із молоком матері і аж ніяк не із початком вивчення передвесільної науки в старших класах школи.

І справді, коли батьки починають замислюватися над тім, як, наприклад, складаються взаємини їхньої дитини із особами протилежної статі? Найчастіше, коли діти стають підлітками. Отже, дошкільний й молодший шкільний вік, сприятливий для розвитку вміння хлопчиків й дівчаток спілкуватися, здебільшого, школа, лишається поза нашою педагогічною увагою. Сучасні батьки педагогічну тезу про вирішальну роль сім'ї у формуванні особистості, статевої свідомості сприймають подекуди як банальність. А лише не втратила актуальності, а і набула в сучасних умовах особливої гостроти, коли поведінка матері і батька виступає найпершим взірцем для наслідування статевих ролей.

А, щоб обговорювати й викладати цю тему в школі потрібні культурні, грамотні, естетично розвиті, добро обізнані в подібного роду питаннях педагоги. Необхідно створити систему статевого виховання, що винна починатися з наймолодшого віку.

Психологи твердять, що емоції, почуття дитинства, викликані спілкуванням із батьками, мають неабиякий моделюючий потенціал. Тільки в зрілі рокта, маючи власну батьківщину, виховуючи дітей, ми повною мірою можемо відчути, як позначаються на нашій поведінці – стилі подружнього спілкування, методах виховання дітей – наші власні дитячі враження від батьківської сім'ї.

До речі, психоаналітичні теорії, котрі тепер набули великого поширення на Заході, базуються на твердженні, що все життя людини визначається переживаннями раннього дитинства, “драма” якого викликано боротьбою двох сексуальних початків, двох інстинктивних сил – любові і агресії. У віці від 2-3 років, коли хлопчик починає усвідомлювати, що його любов до матері не може бути безроздільною через суперника – батька, виникає так звань “комплекс Едіпа” (роздвоєність почуттів хлопчика до батька й матері). Суперечливу гамору почуттів у ставленні до батька й матері переживає й дівчинка. З погляду психоаналітиків названі вище переживання раннього дитинства із віком витісняються з свідомості, але й продовжують через підсвідомість впливати на статеву поведінку. Проте не все просто.