Заходи покарання боржників Банку

Для захисту від можливих збитків Банку, пов'язаних із заборгованістю клієнтів, у 1986 р. був відкритий спеціальний рахунок на покриття сумнівних кредитів. Кошти цього рахунку створюють фінансовий резерв на випадок несвоєчасного повернення кредитів клієнтами МБРР. Обсяг коштів на цьому рахунку визначається як сума покриття очікуваних потенційних втрат, пов'язаних з обслуговуванням уже накопиченого портфеля боргів і можливих боргів, які з великою ймовірністю утворяться найближчим часом. Для допомоги хронічним боржникам МБРР у 1991 р. Рада директорів розробила відповідну стратегію, спрямовану на сприяння мобілізації клієнтами ресурсів у обсязі, достатньому для повернення боргів і реалізації середньострокових програм структурних перетворень, орієнтованих на економічне зростання. Згідно з цією стратегією, МБРР продовжує приймати й аналізувати пропозиції про нові кредити, але не видає грошей до повернення боргів країнам, які узгодили з МБРР і впроваджують середньострокову програму структурних перетворень, започаткували програму стабілізації, узгоджену з МВФ та ним же фінансово підтриману, узгодили план заходів щодо повернення всіх боргів Всесвітньому банку та іншим міжнародним кредиторам, здійснюють поточні виплати для обслуговування боргів Всесвітньому банку. Прикладом реалізації цієї стратегії може бути реструктуризація боргів Боснії і Герцеговини в червні 1996 року. Спричинили прийняття такого рішення керівництвом Банку такі, зокрема, фактори:

· країна виникла в результаті розпаду колишнього члена Всесвітнього банку — СФРЮ;

· країна взяла на себе частину боргу СФРЮ;

· платоспроможність країни по прийнятому на себе боргу Боснії і Герцеговини є дуже обмеженою внаслідок виснажливого збройного конфлікту;

· завдяки отриманню адекватної підтримки країна здатна відновити свою платоспроможність.

Боснія і Герцеговина отримали три нових консолідованих кредити сумою 29 + 285 + 107 млн. дол. терміном на 30 років, кошти яких пішли на погашення старого боргу розміром 557 млн доларів.

Для надання позики, фінансування проекту в МБРР існує певна система обґрунтування фінансового рішення. Отримувач позики повинен:

— надати інформацію про підприємство (організацію, установу) і обґрунтувати, що саме ця установа має потенціал, потрібний для реалізації проекту;

— подати техніко-економічне обґрунтування проекту з урахуванням макроекономічних наслідків;

— запропонувати фінансовий план отримання позики і адекватну систему розрахунків з МБРР.

Після процедури розгляду і затвердження проекту Банк надає контрольовану позику, тобто його співробітники та експерти спостерігають за виконанням проекту на місці протягом 2-3 місяців щорічно. Цей час використовується також для надання технічної допомоги і розв'язання інших проблем, якщо такі виникають. Банком встановлені такі умови надання кредитів і позик:

— надання позик тільки на певні цілі реконструкції та розвитку (сільське господарство і розвиток сільських районів, енергетика, освіта, охорона здоров'я, планування сім'ї і харчування, будівництво доріг, електрозв'язок, розвиток міського господарства);

— перевірка перспектив погашення заборгованості по цих позиках;

— необхідність гарантування позик урядом країни-члена;

— надання позик тільки для конкретних проектів (за винятком особливих обставин);

— переконаність у тому, що необхідні кошти неможливо отримати з інших джерел на прийнятних для країни-члена умовах;

—упевненість у неможливості використання позик тільки на фінансування операцій з Імпорту;

— можливість вирішення питання про надання або відмову у наданні позик, виходячи тільки з економічних міркувань.

Джерела фінансових ресурсів МБРР складаються з акціонерного капіталу країн-членів, доходів від власної діяльності, запозичень на світовому ринку капіталів.

Акціонерний капітал протягом усього терміну діяльності Банку постійно зростав. Кількість випущених акцій зросла із 100 000 до 1 581 724. Один раз на три роки Рада директорів розглядає питання достатності розміру акціонерного капіталу для успішного виконання Банком своїх функцій. Рішення щодо збільшення розміру акціонерного капіталу приймається лише у випадку, якщо взяті Банком зобов'язання з надання кредитів своїм членам перевищать 80 % безпечного рівня кредитування, тобто такого рівня, який може бути підтриманий без додаткового зростання акціонерного капіталу. Починаючи з 1974 р. акції МБРР номінуються в спеціально створених у МВФ кредитно-розрахункових одиницях, так званих СПЗ (Спеціальних правах запозичення). Сьогодні вартість однієї акції становить 100 000 СПЗ. На операції з акціями МБРР (продаж або використання як застави) має право лише сам Банк.

Акції розподіляються між країнами-членами пропорційно їхній квоті в МВФ, яка в свою чергу залежить від питомої ваги національного виробництва кожної країни в світовому її обсязі. Чим вищий цей показник, тим більша квота країни в МВФ і тим більше акцій може отримати акціонер Банку. Згідно з кількістю акцій, що їх отримала Україна, її частка у світовій економіці оцінюється експертами у 0,7 %. Кількість акцій, які тримає держава, визначає кількість голосів, якими вона володіє у вищих органах Банку. Кількість голосів кожної держави—члена МБРР визначається таким чином: G і = 250 + Аі, де G і — кількість голосів I -ї держави—члена МБРР; Аі — кількість акцій, що належить державі I. Наприклад, Україна, підписавшись на 10 908 акцій, має 11 158 голосів, що становить 0,69 % їх загальної кількості. Найбільша кількість акцій (264 969) і голосів (265219) належить США, а найменша кількість акцій (16) і голосів (266) — Республіці Палау. Загальна кількість акцій, що належать усім країнам—членам МБРР, становить 1 545 457, вартість усіх акцій — 186 436 млрд дол., сплачено країнами — 11 395 дол., загальна кількість голосів, що належить членам Банку, — 1 590 707. Це істотно впливає на діяльність США сукупно з іншими найбагатшими країнами світу, тому що згідно з чинною процедурою прийняття рішень у Всесвітньому банку рішення вважається ухваленим, якщо за нього буде подана більшість голосів. Таким чином маючи у сумі 43,66 % голосів, «велика сімка» у союзі з 3-4 будь-якими іншими найбільшими промислово розвинутими країнами може заблокувати будь-яке рішення, яке підтримується рештою членів Банку. Для ухвалення найважливіших політичних чи економічних рішень необхідна «кваліфікована» більшість голосів, якою з 1989 р. вважається 80 % голосів членів Банку.

Залежно від рівня економічного розвитку і, відповідно, типу стосунків, що складаються між Банком і країнами-членами, останніх можна поділити на чотири групи.

КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН—ЧЛЕНІВ ВСЕСВІТНЬОГО БАНКУ

Склад вказаних груп постійно змінюється, країни можуть переходити з однієї групи до іншої. Наприклад, перша група країн періодично поповнюється країнами, які завдяки власному економічному розвитку поступово перестають послуговуватися кредитами Банку. В 1994 р. Республіка Корея увійшла до групи найбагатших країн і перестала користуватися кредитами Банку, але така ситуація протрималась недовго. Вже в 1998 р. вона перетворилась на найбільшого отримувача кредитів МБРР, сума яких досягла 5 млрд доларів. Останні два роки в Банку обговорюється питання про включення України (разом з Барбадосом і Венесуелою) до числа отримувачів пільгових кредитів МАР.

Кожна країна, незалежно від належності до тієї чи іншої групи, при вступі до Банку обов'язково сплачує лише незначну частину вартості своєї частки акцій, яка становить приблизно 6,5 % вартості всього пакету акцій, на який вона підписалась. Як видно з таблиці 7.12, США сплатили лише 6,16 % вартості своєї частки акцій (1998,4 з 31 964,5), Японія — 6,16%, Німеччина і Франція — по 6,21 %, Росія — 6,17 %. Україна — 6,02 %. Усього ж з 186 436 млн дол. загальної суми підписного капіталу Банку акціонери внесли лише 11 288 млн дол., тобто приблизно 6.05 % вартості виділених акцій. Решта 93,95 % статутного капіталу вважається «гарантійною» і підлягає сплаті лише «за запитанням», тобто у випадку неспроможності МБРР виконати взяті на себе зобов'язання по отриманих ним позиках. На щастя за всі роки діяльності Банку потреби у використанні «гарантійної» частини не виникало.

Згідно зі статутом Банку країни-члени можуть робити свої внески до акціонерного капіталу Банку золотом, доларами або національною валютою. Внески, зроблені в національній «обмеженій» валюті, можуть використовуватися лише на покриття адміністративних витрат самого Банку. Щоб конвертувати внесок у такій валюті або надати кредит іншому членові Банку, необхідна згода емітента цієї валюти. «Обмеженою» Банк вважає валюту 145 країн-членів. Для нейтралізації наслідків коливань курсу такої валюти і для підтримки стабільності активів Банку країни, що роблять внески до акціонерного капіталу Банку в національній («обмеженій») валюті, відповідно до розділу 9 статті II Статуту МБРР повинні у разі знецінення їхньої національної валюти зробити додатковий внесок до Банку. І навпаки, у випадку значного зростання курсу цієї ж валюти вже МБРР має зробити цим країнам відповідні відшкодування. Так, у 1998 фінансовому році МБРР отримав від країн, внески яких були знецінені в результаті коливання їхніх національних валют, 392 млн дол. і виплатив 2 млн дол. відшкодування тим країнам, вартість внесків яких за попередній рік зросла через зміни курсів їхніх валют, у 1999 р. ці цифри становили відповідно — 527 і 111 млн доларів.

Прибуток — друге важливе джерело формування фінансових ресурсів Банку. У грошовому вираженні розмір основних складових прибутку останніми роками сягав таких величин:

— одноразового комісійного збору — понад 100 млн дол.;

— відрахувань за резервування коштів — понад 487,5 млн дол.;

— маржі — понад 800 млн дол.;

— попередньої винагороди — 7—13 млн дол.;

— інвестиційного прибутку — 1,518 млрд дол..

Керівництво МБРР перераховує щорічно частину прибутку до резервів. З 1993 р. Радою директорів ухвалено рішення про рівень співвідношення між резервами і кредитами. Він повинен дорівнювати 13—14 %. Останніми роками величина щорічних відрахувань до загального резерву становила понад 1 млрд доларів. У 1998 і 1999 рр. майже 40 % прибутку кожного року було перераховано до загального резерву. Частина прибутку перераховується до філій Всесвітнього банку — Багатосторонньої інвестиційно-гарантійної агенції, Міжнародної асоціації розвитку та керованих МАР фондів, склад яких час від часу змінюється: за виникнення потреби створюються нові фонди, а фонди, потреба в яких зникла, припиняють своє існування. До філій Всесвітнього банку перераховується приблизно така сама частка прибутку, як і до загального резерву.

Незначна частина прибутку може використовуватись на фінансування окремих короткострокових програм.

Співвідношення між обсягами коштів, що використовуються за різними напрямами, не є постійним. Воно залежить від особливостей глобальної економічної ситуації на період розподілу отриманого Банком прибутку. У відносно стабільні періоди частина коштів, що перераховуються до резервів, зменшується, і навпаки, в умовах нестабільності — збільшується.

Прибуток Банку, який утворюється за рахунок комісійних відрахувань і маржі на кредити, протягом останніх років демонструє тенденцію до зниження, а витрати¹, навпаки — до зростання. У 1998 р., вперше за багато років, прибуток був меншим за валові адміністративні витрати МБРР на 207 млн дол. (прибуток — 737 млн дол., валові адміністративні витрати — 944 млн дол.). Прогноз аналітиків на найближче майбутнє вказав на подальше погіршення ситуації. Виходячи з цього прогнозу, влітку 1998 р. Рада виконавчих директорів Всесвітнього банку розробила нову стратегію надання позик, спрямовану на підтримку довгострокової фінансової стабільності Банку, суть якої полягає в тимчасовому підвищенні плати за позики, що надаватимуться МБРР кредитоспроможним країнам—членам Банку. Зокрема, передбачено підвищення вартості обслуговування кредитів та зменшення традиційних звільнень від сплати країн, що вже отримали позики Банку.

Розподіл прибутку здійснюється Радою керуючих на щорічних сесіях. Так, на вересневій сесії 1999 р. було прийняте рішення розподілити чистий прибуток таким чином: 750 млн дол. — до загального резерву; 182 млн дол. — до пенсійного резервного фонду; 210 млн. СДР — Міжнародній асоціації розвитку на надання грантів; 100 млн дол. — Трастовому фонду допомоги найбіднішим боржникам. На розмір щорічного прибутку Банку впливають різні чинники, основними з яких є: своєчасність повернення взятих клієнтами позик та ефективність діяльності Банку з управління власними коштами і, особливо, портфелем ліквідності.

Для мінімізації власних збитків через несвоєчасне повернення деякими клієнтами взятих у Всесвітнього банку позик керівництвом МБРР розроблена і постійно удосконалюється система страхування потенційних втрат. Останній варіант такої системи був запроваджений у 1986 р., коли вперше був відкритий спеціальний рахунок на покриття сумнівних кредитів для країн, що перебували на той час у статусі «консервації» і не повертали борги більше двох років. На сьогодні сума коштів на цьому рахунку досягає 3560 млн доларів. Статутом Банку не передбачається списання будь-яких боргів. Для надання боржникові, що має фінансові проблеми, допомоги у розрахунках з кредиторами Банк застосовує ряд процедур, як-от: тимчасовий прийом плати за обслуговування боргу в національній валюті боржника, модифікації графіка виплат або подовження термінів користування кредитом.

Портфель ліквідності МБРР включає сплачену частину акціонерного капіталу (за станом на 30 червня 1999 року — 11,395 млрд дол.) і акумульований дохід, які в сумі складають 30,01 млрд доларів. Мінімальним рівнем суми ліквідних ресурсів у МБРР прийнятий такий їх обсяг, який забезпечував би шестимісячне обслуговування боргів у сумі з половиною обсягу запланованих чистих річних виплат, розрахованого на базі відкритих на початок року кредитних ліній.

Незначна частина ліквідних резервів Банку зберігається у формі валюти (американського долара — 50 % запасу, німецької марки і японської єни — по 15 %, решти валют — 20 %). Переважна частина акумульованого капіталу Банку вкладається у надійні фінансові інструменти з фіксованим рівнем прибутку, які активно обертаються на різних валютних і фондових ринках у межах дотримання суворих правил управління ризиком. Як правило, МБРР вкладає вільні кошти в облігації урядів та інших агенцій, термінові внески, забезпечені активами цінні папери та інші фінансові інструменти з позабалансовим ризиком, ф'ючерсні та форвардні контракти й опціони включно. За 1998 р. прибуток інвестиційного портфеля МБРР становив 1680 млн доларів.

Запозичення МБРР на світовому ринку капіталів здійснюється випуском Банком коротко-, середньо- і довгострокових боргових інструментів і наступного продажу їх пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, іншим банкам і фізичним особам у країнах усього світу. МБРР залучає також коштивід центральних банків, державних установ та міжнародних організацій за ринковими відсотковими ставками.

МБРР намагається розробляти і підтримувати диверсифіковану багатовалютну і багаторинкову програму запозичень. Об'єктами диверсифікації слугують валюти, терміни, структура запозичень; ринки (міжнародні та національні); статус кредиторів (міжнародні організації, державний і приватний сектори) тощо. Залучення фінансових ресурсів Всесвітнім банком має глобальний характер, тобто по всьому світові. МБРР збирає необхідні фінансові ресурси не в тій валюті, якої потребують його клієнти, а в тій, умови надання якої на даний момент є найкращими з подальшою конвертацією отриманих коштів у валюту, необхідну клієнтам Банку.

Політика МБРР спрямована на обмеження тієї частки кредитного портфеля, яка потенційно зазнає впливу коливань відсоткової ставки, а саме: в Банку встановлене правило, згідно з яким короткострокові зобов'язання не повинні перевищувати 10% загальної суми непогашеної заборгованості, а короткострокове фінансування та кредити з плаваючою відсотковою ставкою в сумі не повинні перевищувати 15 % усього обсягу запозичень. Крім того, короткострокові запозичення повинні робитися з офіційних джерел (центральних банків країн-членів) у формі запозичень у доларах.

Облігації, що їх випускає МБРР, мають найвищий рейтинг ААА, оскільки їхня оплата гарантується всіма акціонерами Банку (урядами 181 країни-члена). Облігації та інші цінні папери деномінуються у різних валютах.

Загальна сума майбутніх виплат по власних запозиченнях Банку на сьогодні становить 110 млрд доларів. Спостерігається тенденція до прискорення темпів зростання запозичень МБРР: два десятиріччя тому МБРР випускав облігацій у середньому на 5 млрд дол. на рік, півтора десятиріччя тому — на суму понад 10 млрд дол., в 1998 р. — понад 28 млрд доларів.

МБРР залучає кошти у 23 валютах, причому співвідношення між валютами змінюється залежно від зміни кон'юнктури ринків капіталів. Провідна роль належить трьом валютам: американському долару, японській єні та німецькій марці, на зміну якій приходить євро.

Глобальні облігації Всесвітнього банку — важливий інструмент задоволення зростаючих потреб Банку в капіталі. Вперше вони були випущені в 1989 році. Це середньо- та довгострокові цінні папери, які Банк емітує у трьох провідних валютах і пропонує інвесторам на термін від 5 до 30 років з прибутковістю від 4,5 до 8,25 %, залежно від валюти номінації і умов випуску. Розмір емісії, як правило, не може бути менш як 1 млрд дол., а вартість однієї облігації є кратною 1000 дол. (100 000 єн або 5000 марок). Остання чергова (чотирнадцята) емісія глобальних облігацій, номінованих у доларах США, розміром від 3 до 5 млрд дол., була розміщена уповноваженими Банку відомими фірмами. Термін обігу цих облігацій становив 5 років. Глобальні облігації відрізняються високою ліквідністю, високою економічною привабливістю, високим ступенем довіри до них інвесторів, можливістю здійснення операцій з ними як на внутрішніх, так і на міжнародних ринках. Все це спонукає інвесторів платити за них вищу ціну порівняно з ціною подібних цінних паперів, що випускаються традиційним шляхом, а Банку дає можливість швидко акумулювати великі обсяги коштів для надання позик та зберігати відсоткову ставку на відносно невисокому рівні.

Обсяг операцій з глобальними облігаціями на первинному і вторинному ринках усього світу в сумі перевищив 200 млрд доларів.

МБРР працює також на валютному ринку і ринку свопів по відсоткових ставках для залучення коштів за нижчою ціною, ніж при безпосередніх запозиченнях у провідних валютах.

3.2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР)

МАР була створена в 1960 р. як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменш розвинутим країнам на більш «ліберальних» засадах, ніж ті, які пропонував МБРР. Формально МАР вважається незалежною від МБРР, оскільки має свій Статут і фінансову базу, однак фактично вона являє собою фонд ресурсів, яким керує МБРР.

До складу МАР входять 160 країн, які поділяються на дві категорії: категорія І — більш економічно розвинуті країни (26 країн); категорія II — менш економічно розвинуті країни (134 країни). Щоб стати членом МАР, країна має стати членом МБРР і, відповідно, МВФ.

Цілі МАР подібні до цілей МБРР:

· надання довгострокових кредитів найбіднішим країнам;

· сприяння економічному розвиткові, підвищенню рівня життя в найменш розвинутих країнах—членах Асоціації;

· сприяння підвищенню продуктивності праці в країнах з найнижчими річними доходами на душу населення.

У межах програми спеціальної допомоги здійснюється підтримка країн з низькими доходами і великими боргами, розташованих південніше Сахари.

Ресурси МАР відокремлені від коштів МБРР і формуються з 3 джерел: переказів з чистого прибутку МБРР, внесків держав-членів та внесків найбільш розвинутих країн. Часткою ресурсів є повернення раніше наданих кредитів.

Один раз на три роки група країн-кредиторів (34 держави) призначає офіційних представників для проведення консультацій щодо чергового залучення коштів. Так, у 1993 р. було прийнято рішення про проведення десятого залучення коштів МАР (термін дії — до кінця 1996 р.), які використовуються для здійснення економічних реформ, удосконалення менеджменту та економічного середовища. Спеціальний фонд МАР для скорочення боргів (у розмірі 100 млн дол. США) надає найбіднішим країнам пільгові кредити для скорочення надмірного зовнішнього боргу.

Для отримання кредитів від МАР країна повинна відповідати 4 критеріям: річний дохід на душу населення не може перевищувати 835 доларів США; достатня економічна, фінансова і політична стабільність для виправдання отримання довгострокових кредитів на цілі розвитку; надзвичайно великі труднощі з платіжним балансом і відсутність перспектив самостійного розв'язання проблеми; реальне прагнення розвитку і відповідна економічна політика. Майже 40 країн світу нині належать до цієї категорії.

Кожен проект, що фінансується, підлягає політико-економічній експертизі для визначення шляхів якнайефективнішого використання фінансової допомоги.

Майже всі «кредити» МАР, як їх називають, щоб відокремити від «позик» МБРР, надаються в національній валюті держави строком на 35—40 років без відсотків, за винятком невеликої суми для покриття адміністративних витрат (0,75 %). Погашення основної суми починається після закінчення 10-річного пільгового періоду. Протягом наступних 10 років погашається по 1 % суми кредиту на рік і протягом решти 30 років — по 3 % на рік. Виконавчі директори щорічно друкують норми та умови надання кредитів МАР.

Організаційна структура МАР складається з Ради керуючих, Виконавчого директорату та президента. Склад Ради керуючих і Виконавчого директорату такий самий, як і у МБРР. Адміністративну діяльність здійснює за сумісництвом персонал МБРР. Штат співробітників МАР розподілено по чотирьох функціональних секторах: операції, фінансування, політика, планування та дослідження.

Всього за роки свого існування МАР реалізувала понад 3 тисячі проектів, надавши позики на суму 115,9 млрд дол. США.

3.3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК)

МФК була створена в 1956 р. з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері. МФК є членом групи Всесвітнього банку, але юридично і фінансово є незалежною від МБРР. До складу МФК входять 174 країни.

Цілі МФК полягають у наданні допомоги в фінансуванні приватних підприємств, які можуть, у свою чергу, сприяти розвиткові країни; поєднанні можливостей інвестицій національного та зарубіжного капіталу з новітніми методами управління; стимулюванні залучення приватного капіталу (національного й іноземного) для капіталовкладень у виробничу сферу країн-членів. Нині МФК є найбільшим у світі інвестором у приватний сектор.

З 1961 р. МФК отримала право безпосередньо вкладати свої ресурси в акції місцевих підприємств у країнах, що розвиваються. На відміну від МБРР і МАР Статут МФК дозволяє їй брати участь в акціонерному капіталі підприємств і надавати довгострокові позики без урядових гарантій. У багатьох країнах створені за допомогою МФК фінансові інститути складають основу ринків капіталів, що зароджуються. Виконуючи свої завдання, МФК мобілізує і доповнює приватний капітал, але не підміняє його. Зобов'язання МФК, як правило, не перевищують 25 % вартості проекту.

До джерел фінансування МФК належать внески членів до статутного капіталу, відрахування від прибутків, кошти від повернутих кредитів та кошти, залучені на міжнародних фінансових ринках. 20 % коштів позичається у МБРР.

Характерними рисами МФК є надання всіх позик приватним підприємствам та інвестування в співробітництві з приватним бізнесом, відсутність права домагатися урядових гарантій під свої інвестиції, здійснення фінансування за ринковими цінами.

Рішення щодо фінансування певного проекту МФК приймає, виходячи з аналізу двох аспектів: ефективності для країни-члена та прибутковості для інвесторів. Обсяги фінансування індивідуальних проектів — від 1 млн. дол. до 100 млн дол. США, але типовим є фінансування проектів у 10—20 млн доларів. Позики надаються строком на 3—15 років з пільговим терміном до чотирьох років в основних валютах за фіксованими чи плаваючими ставками. Погашення позик відбувається в тій валюті, в якій вони були отримані. Ставки відсотків різняться по країнах і проектах. Пріоритетними для інвестування є підприємства виробничої сфери.

Крім діяльності, зорієнтованої на заохочення приватних капіталовкладень, МФК в останні роки активізувала зусилля у сфері технічної допомоги. В 1986 р. Корпорація заснувала консультативну службу з іноземних інвестицій. її призначення — надання Урядам країн-членів консультативної допомоги в питаннях підвищення економічної ефективності іноземних інвестицій; розробки стратегій, правил і процедур інвестування; законодавства, що створює сприятливий клімат. Створено базу даних по нових ринках, країнам-членам надається відповідна інформація. У країнах Східної Європи та СНД Корпорація забезпечує технічною підтримкою процеси приватизації та розвитку ринків капіталів.

До організаційної структури МФК входять: Рада керуючих, Директорат, Президент, виконавчий віце-президент, Банківська консультативна рада, Ділова консультативна рада.

Вищим органом МФК є Рада керуючих. Кожен керуючий МБРР (із заступником) автоматично є керуючим МФК, якщо його країна є її членом. Щорічні збори МФК проходять одночасно зі зборами Всесвітнього банку. Директорат спрямовує поточну діяльність і складається з 24 директорів Всесвітнього банку, оскільки країни, що їх вони представляють, одночасно є членами МФК. Президентом МФК за посадою є президент Всесвітнього банку. За загальне управління і поточні операції відповідає виконавчий віце-президент, який у своїй роботі спирається на 7 віце-президентів. З них три віце-президенти по операціях здійснюють нагляд за роботою регіональних і галузевих департаментів. Крім того, кожний віце-президент керує окремою сферою діяльності. В МФК створені п'ять регіональних (Африки — південніше Сахари, Азії, Середньої Азії, Близького Сходу і Північної Африки, Європи, Латинської Америки і Карибського басейну), чотири галузевих (агробізнесу; хімії, нафтохімії та добрив; інфраструктури; нафти, газу та гірничодобувної промисловості) департаменти та один функціональний департамент — Департамент ринків капіталу і корпоративних фінансових послуг, який надає платні консультаційні послуги державним підприємствам і урядам з питань приватизації та приватним компаніям з питань фінансової реструктуризації.

Банківська консультативна рада складається з 10 керівних працівників провідних міжнародних фінансових інститутів, які на регулярних зустрічах з управлінським складом МФК розробляють і обговорюють політику і діяльність Корпорації.

Ділова консультативна рада, до складу якої входять відомі промисловці, банкіри та державні діячі країн-членів, надає консультативну допомогу МФК у питаннях бізнесу і фінансів. Консультативне бюро з розробки проектів для Африки надає консультації підприємцям цих країн у питаннях розширення та модернізації існуючих підприємств або створення нових. Консультативне бюро з розробки проектів для південної частини Тихого океану надає допомогу підприємцям у країнах цього регіону в розробці техніко-економічних обґрунтувань проектів для банків з метою отримання необхідних коштів.

У 1999 р. МФК здійснила інвестування на суму 3,6 млрд дол. у 79 країнах.

3.4. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ)

БАГІ засноване в 1988 р. як організація групи Світового банку, юридично і фінансово незалежна від МБРР. До складу БАГІ входять 149 країн.

Метою створення цієї організації було сприяння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. У Статуті БАГІ зазначені такі цілі діяльності:

· заохочення іноземних інвестицій у виробничу сферу, особливо в країнах, що розвиваються, як доповнення до діяльності інститутів групи Всесвітнього банку;

· надання гарантій, включаючи страхування та перестрахування некомерційних ризиків на інвестиції однієї держави—члена БАГІ в іншій країні-члені.

БАГІ виконує 3 функції: надає гарантії від некомерційних ризиків обраним нею інвесторам; консультує уряди країн, що розвиваються, з питань розробки та реалізації стратегій, програм і процедур, які стосуються міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги і виступає як спонсор діалогів між міжнародними діловими колами і конкретним урядом — організатором зустрічей з питань інвестицій. В рамках БАГІ створена служба інвестиційного маркетингу для надання країнам-членам допомоги в маркетинговій діяльності для забезпечення інвесторів необхідною інформацією, здійснення заходів до залучення іноземних інвесторів. Основною є функція гарантування інвестицій. БАГІ пропонує гарантії від втрат, пов'язаних з такими явищами:

· неконвертованістю місцевої валюти, яка зумовлює неможливість переведення її в іноземну валюту і вивезення за межі країни;

· експропріацією власності в країні перебування, зумовленою діями уряду країни перебування, спрямованими на обмеження або ліквідацію прав власності або контроль над нею, а також права на застраховані інвестиції;

· воєнними діями або внутрішніми заворушеннями, які ведуть до руйнації або завдання шкоди активам підприємств, або створення перешкод для їхньої діяльності;

· розірванням контракту, тобто відмовою від зобов'язань по контракту або будь-якими його порушеннями з боку країни перебування щодо іноземного інвестора, коли останній не має можливості звернутися до суду або арбітражного суду з приводу порушення контракту.

Гарантії БАГІ надаються, як правило, на 15 років, але цей термін може бути продовжений. Максимальний ліміт покриття — 50 млн дол. за один проект. Право на гарантії мають інвестиції в усіх галузях, крім оборонної промисловості, виготовлення тютюнових виробів та виробництва алкогольних напоїв, інвестицій спекулятивного характеру і пов'язаних з азартними іграми (наприклад казино).

Під час отримання заяви від країни БАГІ оцінює проекти щодо їх фінансового, економічного обґрунтування, відповідності стандартам з охорони навколишнього середовища, відповідності потребам розвитку країни-акцепта. Щомісяця до БАГІ надходить більш як 30 заяв для надання страхових гарантій.

Джерелом фінансування є статутний капітал, який нині становить понад 1 млрд дол. США. За час свого існування агенцією було видано понад 300 гарантій на загальну суму 5,5 млрд дол. За 1999 р. було надано гарантій на 1,3 млрд доларів.

Членом БАГІ може бути будь-яка країна—член МБРР і Швейцарія.

Організаційну структуру БАТІ створюють Рада керуючих, Директорат та президент. Усі повноваження з керівництва БАГІ належать Раді керуючих. За поточну діяльність відповідає Директорат, який складається з 20 членів. Головою Директорату є президент МБРР. Виконавчий віце-президент БАГІ призначається Директоратом на пропозицію президента МБРР і веде поточні справи під загальним наглядом Директорату. Посадові особи та інші штатні співробітники МБРР працюють в Агенції по сумісництву. Україна вступила до Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій, підписавши її Конвенцію 19 липня 1994 року. В Україні БАГІ співпрацює з Державною кредитно-інвестиційною компанією, опікуючись фондом передекспортних гарантій для заохочення інвестицій в АПК.

Первоначально стоимостное выражение единицы СПЗ было определено в 0,888671 г чистого золота, т.е. приравнено к золотому содержанию доллараСША до его девальвации в декабре 1971. С 1 июля 1974 МВФ определяет стоимость СПЗ косвенно по отношению к средневзвешенной стоимости 16 важнейших валют капиталистических стран (в этой совокупности валют удельный вес стоимости доллара США составляет 33%) на основе ежедневных данных о движении их курсов.

С 1981 года – 5 стран

Специальные права заимствования (англ. Special Drawing Rights, SDR, SDRs) — искусственное резервное и платёжное средство, эмитируемое Международным валютным фондом (МВФ). Имеет только безналичную форму в виде записей на банковских счетах, банкноты не выпускались.

Не является ни валютой, ни долговым обязательством. Имеет ограниченную сферу применения, обращается только внутри МВФ. Используется для регулирования сальдо платёжных балансов, для покрытия дефицита платежного баланса, пополнения резервов, расчётов по кредитам МВФ.

Это платёжное средство было создано МВФ в 1969 году как дополнение к существующим резервным активам стран-членов. Основная цель создания: преодоление парадокса Триффина в рамках Бреттон-Вудской валютной системы — противоречия между международным характером использования и национальной природой валют.

Курс SDR публикуется ежедневно и определяется на основе долларовой стоимости корзины из четырех ведущих валют: доллар США, евро, иена и фунт стерлингов. До введения евро с 1981 года курс был привязан к корзине из пяти валют: доллара США, немецкой марки, французского франка, иены и фунта стерлингов. Вес валют в корзине пересматривается каждые пять лет.

Процентная ставка SDR пересматривается еженедельно. Она базируется на средневзвешенной величине процентных ставок на краткосрочные займы на денежных рынках валютной корзины SDR.

2006-2010 0.6320 (44 %) USD 0.4100 (34 %)EUR 18.4 (11 %)JPY 0.0903 (11 %)GBP