Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі та його співвідношення з принципами змагальності та диспозитивності

2.2.4. Принцип змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі

Принцип змагальності є одним з основних принципів судочинства і проявляється в тому, що особи, зацікавлені у результаті справи, вправі відстоювати свою правоту в спорі шляхом:

а) подання доказів;

б) участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду в судовому засіданні.

Принцип змагальності поширює також свою дію на інших осіб, що беруть участь у справі. Особи, що беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес для захисту прав і охоронюваних законом інтересів. У той же час розпорядження зазначеними правами відбувається під контролем суду.

Принцип диспозитивності, відомий також і цивільному процесу, це означає, що процес розгляду адміністративного спору виникає, як правило, з Ініціативи зацікавлених осіб і суд вирішує тільки ті вимоги, про вирішення яких клопочуть сторони. При цьому суд не може вийти за межі цих вимог. Отже, принцип диспозитивності в адміністративному судочинстві полягає в тому, що дії адміністративного суду залежать від вимог позивача і заперечень відповідача і він вирішує справу в обсязі заявлених сторонами вимог. Водночас суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Слід зазначити, що чинники диспозитивності пов'язані не із специфікою суб'єктивних прав, які підлягають захисту, а із самою природою юрисдикційної діяльності із захисту суб'єктивних прав, безвідносно до того, мають вони публічно-правовий або приватний характер.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, відповідно до ч. З ст. 11 КАС України, розпоряджається своїми вимогами за власним розсудом, крім випадків, встановлених КАС України. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Змагальність в адміністративному процесі ґрунтується на особистій автономії сторін. Принцип змагальності доповнюється у адміністративному судочинстві принципом офіційного з'ясування усіх обставин справи, відповідно до якого адміністративний суд вживає передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування усіх обставин справи, у тому числі стосовно виявлення та дослідження доказів з власної ініціативи. Активна роль суду в адміністративному судочинстві зумовлена наявністю публічного інтересу і необхідна для врівноваження процесуального становища сторін. Отже, принцип змагальності в адміністративному судочинстві гармонійно поєднується з інквізиційним (розшуковим) принципом.

Адміністративний суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Розглядаючи сутність даного принципу, слід зазначити, що у науці процесуального права розрізняють два види процесу: змагальний і розшуковий (інквізиційний). У процесі, побудованому за змагальним принципом, збирання і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на

фони. Суд при цьому зобов'язаний вирішити спір на підставі і у відповідності до того матеріалу, який надали сторони. Суд, таким чином, тільки робить оцінку фактичного матеріалу, наданого сторонами, не здійснюючи самостійно збирання такого матеріалу. Сторони у такому процесі наділені процесуальними правами і є суб'єктами доказової діяльності.

У розшуковому процесі збирання і підготовка усього фактичного і доказового матеріалу, необхідного для вирішення справи, закон покладає на суд. Суд зобов'язаний за своєю ініціативою встановлювати всі факти, що підтверджують як позовні вимоги позивача, так і заперечення відповідача. Суд також має зібрати всі докази на підтвердження достовірності цих фактів. Сторони при цьому не є суб'єктами процесу доказування, вони не користуються процесуальними правами, не беруть участі у дослідженні обставин справи.

Аналіз положення ч. 4 ст. 11 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що в адміністративних судах процес є змагальним з поєднанням елементів розшукового процесу. Цими елементами є право суду з власної Ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.