Теми рефератів

1. Міжнародні підходи до вирішення проблеми ідентифікації об’єкта оцінки вартості машин і обладнання.

2. Формування моделі техніко-технологічного потенціалу сучасних підприємств.

3. Сфери застосування одиничної, групової та системної оцінки машин і обладнання.

4. Особливості застосування різних методичних підходів в процесі оцінки вартості машин і обладнання.

Питання для обговорення:

1. Які відмітні особливості машин і обладнання як об’єктів оцінки?

2. За яких умов доцільно застосовувати оцінку «розсипом», «групову» та «системну» оцінку вартості машин і обладнання?

3. Назвіть види машин та обладнання за функціональним призначенням.

4. Чому в оцінній діяльності виділяють класифікацію машин і обладнання за стадією життєвого циклу?

5. Що таке стандартизоване та нестандартизоване обладнання?

6. За яких умов доцільно використовувати методи доходного підходу до оцінки машин?

7. Що таке вартість відновлення та вартість заміщення обладнання?

8. Охарактеризуйте основні методи витратного підходу до оцінки вартості машин і обладнання.

9. Які існують види зносу машин та обладнання?

10. Що є основною умовою застосування методів порівняльного підходу до оцінки вартості машин і обладнання?

12. Охарактеризуйте основні методи порівняльного підходу до оцінки вартості обладнання.

Тестові завдання для самоперевірки знань:

1. Техніко-технологічний потенціал підприємства – це:

а) сукупність обладнання, устаткування, технічних пристроїв і технологічних рішень, що складають єдину виробничу систему;

б) техніко-технологічна база підприємства;

в) виробничі можливості підприємства при найбільш ефективному використанні засобів виробництва, технічних пристроїв і технологій;

г) фінансові можливості підприємства щодо забезпечення виробничого процесу необхідним обладнанням.

2. До особливостей машин і обладнання як об’єктів оцінки належить:

а) стаціонарне закріплення за об’єктом нерухомості;

б) можливість застосування узагальнюючих вартісних показників площі, обсягу, довжини;

в) необхідність врахування ступеня ремонтопридатності;

г) стандартизованість об’єктів.

3. В процесі визначення вартості обладнання, яке є об’єктом лізингу, застосовується оцінка:

а) «розсипом»;

б) «потоком»;

в) «групова»;

г) «системна».

4. З метою проведення директивної переоцінки основних фондів застосовується оцінка:

а) «розсипом»;

б) «потоком»;

в) «групова»;

г) «системна».

5. Системна оцінка машин і обладнання має місце в разі:

а) визначення вартості міні-заводів і міні-фабрик;

б) передаванні декількох одиниць обладнання в оренду;

в) продажу одиниці обладнання;

г) визначення заставної вартості окремих машин і обладнання.

6. Об’єкти машин і обладнання, що за способом установки є нерозривно прикріпленими до нерухомості – це:

а) виробничий інвентар;

б) передаточні пристрої;

в) силові машини та обладнання;

г) постійні пристрої.

7. За ступенем універсальності обладнання класифікують на:

а) прогресивне та регресивне;

б) стандартизоване та нестандартизоване;

в) діюче та недіюче;

г) універсальне та спеціальне.

8. Ідентичність машин і обладнання визначається:

а) за приблизною схожістю конструктивних характеристик та повною подібністю параметричних та функціональних властивостей;

б) за повною схожістю функціональних характеристик та приблизною подібністю параметричних і конструктивних;

в) при частковій подібності функціональних, конструктивних і параметричних характеристик;

г) при повному досягненні функціональної, конструктивної і параметричної подібності.

9. В основі вартісної оцінки обладнання за ціною однорідного об’єкту є:

а) можливий доход від експлуатації однорідного об’єкта;

б) повна собівартість виробництва однорідного об’єкта;

в) цінова інформація по комплектуючим вузлам однорідного об’єкта;

г) індекси зміни цін на групи однорідних об’єктів.

10. Фізичний знос машин і обладнання переважно вимірюється методом:

а) укрупненої оцінки технічного стану;

б) пов’язаних продажів;

в) прямого аналізу характеристик;

г) капіталізації.

11. Якщо теоретично можливо зібрати обладнання власними силами із складових частин, що реалізуються на ринку, то для визначення вартості такого обладнання доцільно застосовувати метод:

а) розрахунку за ціною однорідного об’єкта;

б) поелементного розрахунку;

в) трендовий;

г) розрахунку за укрупненими нормативами.

12. Для приведення вартості машин і обладнання до дати оцінки застосовуються:

а) зведений індекс цін виробників промислової продукції;

б) індекс загальної інфляції;

в) валютні курси;

г) усе перераховане.

13. Знос об’єкта, що експлуатується і перебуває у відмінному стані за рахунок своєчасного технічного обслуговування, оцінюється в:

а) 0 – 20 %;

б) 21 – 40 %;

в) 41 - 60;

г) 61 – 80 %.

14. Коефіцієнт зносу об’єкта внаслідок функціонального старіння розраховується на основі співвідношення:

а) повної та залишкової вартості обладнання;

б) фактичного та нормативного прибутку;

в) нормативного та ефективного строку служби;

г) фактичної та розрахункової продуктивності.

15. Період часу від дати введення об’єкта в експлуатацію до дати його виведення з експлуатації називається:

а) залишковим терміном служби;

б) ефективним віком;

в) строком економічного життя;

г) нормативним терміном служби.

16. Прогнозована кількість років до виведення об’єкта з експлуатації називається:

а) залишковим терміном служби;

б) ефективним віком;

в) строком економічного життя;

г) нормативним терміном служби.

17. Метод оцінки вартості обладнання, що базується на визначенні співвідношення між віком об’єкта, ціною продажу та його вартістю, називається методом:

а) статистичного моделювання ціни;

б) прямого порівняння продажів;

в) по елементного розрахунку;

г) процента вартості відновлення.