Організація діяльності класного керівника

2.1. Обов'язки класного ке­рівника покладаються на педа-гогічного працівника загально­освітнього, професійно-техніч­ного навчального закладу, який має педагогічну освіту, здійснює педагогічну діяльність, фізичний та психічний стан здоров'я яко­го дозволяє виконувати ці обо­в'язки.

2.2. Обов'язки класного керів­ника покладаються директором навчального закладу на педаго­гічного працівника за його згодою не можуть бути припинені до за­кінчення навчального року. У ви­няткових випадках з метою дотри­мання прав та інтересів учнів (ви­хованців) зміна класного керівника може бути здійснена протягом на­вчального року.

2.3. На класного керівника по­кладається керівництво одним кла­сом, навчальною групою.

У початкових класах класне керівництво здійснює вчитель по­чаткових класів.

У професійно-технічному на­вчальному закладі класне керів­ництво здійснюється в навчальних групах, учні (вихованці) яких під час навчання здобувають повну загальну середню освіту або на­вчаються на основі базової загаль­ної середньої освіти без отримання повної.

Функціональні обов'язки клас­ного керівника розробляються відповідно до цього Положення з урахуванням типу закладу та зав­дань навчально-виховного проце­су і затверджуються директором навчального закладу.

2.4. Класний керівник як орга­нізатор класного колективу:

— сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями (ви­хованцями) рівня та обсягу осві­ти а також розвиткові їхніх здіб­ностей;

— створює умови для органі­зації змістовного дозвілля, про­філактики бездоглядності, право­порушень, планує та проводить відповідні заходи;

— сприяє підготовці учнів (ви­хованців) до самостійного життя в дусі взаєморозуміння миру, зла­годи між усіма народами, етнічни­ми, національними, релігійними групами;

— проводить виховну роботу з урахуванням вікових та індиві­дуально-психологічних особливостей учнів (вихованців), їхніх на­хилів, інтересів, задатків, готов­ності до певних видів діяльності, а також рівня сформованості уч­нівського колективу;

— координує роботу вчи­телів, викладачів майстрів ви­робничого навчання, психолога, медичних працівників, органів учнівського самоврядування. батьків та інших учасників на­вчально-виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання в класному колективі (групі) соціального захисту учнів (вихованців).

2.5. Класний керівник має пра­во на:

— відвідування уроків, занять із теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних занять у своєму класі (групі), присутність на заходах, що проводять для учнів (вихованців) навчальні, культурно-просвітні за­клади, інші юридичні або фізичні особи;

— внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічної ради про моральне та матеріальне заохочен­ня учнів (вихованців);

— ініціювання розгляду адмі­ністрацією навчального закладу питань соціального захисту учнів (вихованців);

— внесення пропозицій на розгляд банківських зборів класу (групи) щодо матеріального за­безпечення організації та прове­дення позаурочних заходів у по­рядку, визначеному законодав­ством;

— відвідування учнів (вихо­ванців) за місцем їх проживання (за згодою батьків, опікунів, піклу­вальників), вивчення умов їхньо­го побуту та виховання;

— вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з про­блем виховання;

— вияв соціально-педагогіч­ної ініціативи, вибір форм, ме­тодів, засобів роботи з учнями (ви­хованцями);

— захист професійної честі, гідності відповідно до чинного за­конодавства,

— матеріальне заохочення за досягнення вагомих результатів у виконанні покладених на нього завдань.

2.6. Класний керівник зобо­в'язаний:

— вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, вихо­вання і розвитку учнів (вихо­ванців);

— здійснювати педагогічний контроль за дотриманням учнями (вихованцями) статуту і Правил внутрішнього трудового розпо­рядку навчального закладу, інших документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу;

— інформувати про етап ви­ховного процесу в класі та рівень успішності учнів (вихованців) пе­дагогічну раду, адміністрацію на­вчального закладу, батьків;

— дотримуватись педагогіч­ної етики, поважати гідність учня (вихованця), захищати його від будь-яких форм фізичного, пси­хічного насильства, своєю діяль­ністю стверджувати повагу до принципів, загальної людської моралі;

— пропагувати здоровий спосіб життя;

— постійно підвищувати про­фесійний рівень, педагогічну май­стерність, загальну культуру;

— вести документацію, пов'я­зану з виконанням повноважень класного керівника (класні журна­ли, особові справи, плани роботи тощо).

2.7. Класний керівник скла­дає план роботи з класним ко­лективом у формі, визначеній адміністрацією навчального за­кладу.

2.8. Класний керівник під­звітний у своїй роботі директору навчального закладу, а у вирі­шенні питань організації навчаль­но-виховного процесу безпо­середньо підпорядкований за­ступнику директора з навчально-виховної роботи.

2.9. Класний керівник може бути заохочений (відзначений) за досягнення високих результатів у виховній роботі з учнями (вихо­ванцями). Форми і види заохочен­ня регулюються законодавством України.

Начальник головного управління

нормативного забезпечення та

взаємодії з регіонами Я.П.Корнієнко

58. види й методи роботи з батьками учнів. Залучення громадкості до виховання дітей.

Успішна виховна робота з дітьми неможлива без постійного співробітництва школи і сім'ї, метою якого є узгодження, координування виховних впливів. З цією метою педагоги використовують такі форми і методи роботи з батьками учнів, як відвідування їх удома, запрошення їх до школи, дні відкритих дверей у школі, класні батьківські збори та ін.

Відвідування батьків удома

Допомагає встановити зв'язок з усією сім'єю, з'ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до школяра. Деякі вчителі помилково вважають, що відвідувати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких учнів слід передусім встановити тісний контакт, проте відвідувати бажано сім'ї всіх учнів.

Відвідування сім'ї може мати на меті загальне ознайомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації режиму, обговорення з батьками відхилень у поведінці дитини і вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання, залучення батьків до участі в роботі школи, вивчення досвіду виховання в сім'ї та ін. Перед тим як відвідати родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв'язки зі школою (особиста справа учня, класний журнал, бесіди з учителями, з самим учнем), з'ясувати основні дані про учня, Його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами. Не обійтися без ознайомлення з педагогічною літературою, в якій розкрито мету відвідування сім'ї. Бажано відібрати і порекомендувати батькам літературу відповідно до теми розмови з ними.

Успіх відвідування сім'ї залежить не лише від сумлінної підготовки, а й від поведінки вчителя. З перших хвилин зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір'я і доброзичливості. В сім'ях, які не мають систематичного зв'язку зі школою, візит учителя розглядають як сигнал біди, батьки насторожуються, готуються до захисту дитини. Тому, завітавши в сім'ю, слід одразу "зняти" настороженість батьків. Бесіду про дітей починають з позитивних характеристик їх поведінки, поступово переходячи до обговорення негативного у поведінці учня. Свої судження педагог має висловлювати спокійно, тактовно, наводячи незаперечні докази і уважно слухаючи пояснення батьків.

Встановлення істинного стану справ дає змогу накреслити спільний план дій школи і сім'ї, домовитися про взаємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі. Загальне ознайомлення з умовами життя учня вдома можна проводити за такою схемою:

1. Прізвище, ім'я учня, клас. 2. Склад сім'ї. 3. Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім'ї (якщо вчаться - де саме)? 4. Матеріальне забезпечення сім'ї. 5. Житлові умови. 6. Культурний рівень сім'ї (освіта, читання газет, журналів, наявність телевізора, радіо, бібліотеки та ін.). 7. Режим дня школяра. 8. Чи облаштовано робоче місце учня? 9. Хто і як здійснює контроль за виконанням режиму? 10. Трудове виховання в сім'ї. 11. Хто з членів сім'ї допомагає учневі? 12. Які заходи заохочення й покарання вживають до дитини?

Запрошення батьків до школи

За необхідності вчитель запрошує батьків окремих учнів до школи на розмову, під час якої дуже важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу доброзичливості. Щоб викликати батьків на відвертість, треба розмовляти з ними про учня наодинці, переконати їх в конфіденційності розмови. Така бесіда буде корисна і для вчителя, і для батьків. Педагог відповідає на запитання батьків, висловлює їм свої вимоги. Батьки отримують корисні поради і допомогу від педагога, переконуються в його уважному ставленні до них, турботі про їхню дитину. У такій розмові педагог має бути особливо тактовним, пам'ятаючи, що надмірне акцентування на недоліках учня викликає в батьків насторогу, неприязнь, навіть якщо вони відчувають, що він має рацію.

День відкритих дверей у школі

Цей вид роботи потребує єдності школи, батьків, учнів, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у школі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. В одних школах день відкритих дверей для батьків проводять що семестру, в інших - щомісяця. Роботу з його підготовки очолює батьківський комітет і комісія з питань педагогічної пропаганди. Його доцільно починати з лекції, доповіді, конференції, в яких задіяні всі батьки. Відтак вони працюють диференційовано. Хоч би якою була програма, батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх дітей і поговорити з директором, його заступниками, учителями, класними керівниками, шкільним лікарем, органами дитячого самоврядування.

Класні батьківські збори

Є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів. їх проводять 1-2 рази на семестр. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об'єднанню їх в єдиний колектив.

Тематика зборів визначається загальними завданнями виховання, умовами навчально-виховної роботи в класі, рівнем загальної культури та педагогічного кругозору батьків. Збори можуть відбуватися у формі лекцій або доповідей класних-керівників, виступів батьків у обміну досвідом виховної роботи із залученням учнів, показом їхніх класних робіт і художньої самодіяльності, демонструванням кінофільмів.

Підготовка зборів залежить від змісту і форми їх проведення. Готуючись до них, класний керівник визначає порядок денний; продумує форму їх проведення та призначає осіб, відповідальних за підготовку; безпосередньо готує збори відповідно до наміченого плану (доповідь, виступи батьків, учителів та учнів, організація виставки, підготовка рішення зборів); забезпечує явку батьків на збори. Крім добре оформлених оголошень у школі, в місцях роботи батьків, слід своєчасно надіслати спеціальні запрошення додому. їх оформляють самі учні. У запрошенні зазначають ім'я, по батькові та прізвище обох батьків, час, місце і порядок денний зборів.

Учитель ще до зборів повинен поговорити з окремими батьками, звернути їхню увагу на виставку дитячих робіт, стенди з літературою, спеціально випущену стінгазету. Доповідь або виступ вчителя слід виголошувати вільно. Зважаючи на особливості аудиторії, учитель має бути тактовним, не допускати повчального тону, різкості у критиці помилок. Якщо збори проводять у формі обміну досвідом виховання дітей у сім'ї, треба уважно і спокійно вислухати всі виступи і зауваження батьків. У заключному слові вчитель тактовно відповідає на запитання й висловлює конкретні пропозиції. Рішення, прийняті батьківськими зборами, стосуються і батьків, які з певних причин не змогли прийти на збори. Тому при зустрічі з ними вчитель повинен ознайомити їх із змістом зборів та прийнятими рішеннями.

Подібну підготовчу роботу проводять і перед загальношкільними батьківськими зборами, на яких обговорюють питання, що стосуються всіх батьків: про підсумки навчально-виховної роботи з учнями за півріччя або навчальний рік, про літній відпочинок школярів тощо.

З метою пропаганди педагогічних знань серед батьків організовують бесіди і лекції на педагогічну тематику. їх проводять або для батьків учнів одного класу, або окремо для батьків учнів початкових класів, середніх і старших класів, що дає змогу враховувати вікові особливості дітей. Ці заходи ефективні лише тоді, коли спираються на конкретні факти, проілюстровані цікавими прикладами з питань сімейного виховання.

Глибшому пізнанню методики сімейного виховання сприяють тематичні вечори і вечори запитань та відповідей, на які запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів та інших фахівців, причетних до проблем виховання підростаючого покоління.

Для педагогічної пропаганди серед батьків використовують також диспут. Він найприйнятніший за умови, що в класі або в школі сформувався дружний батьківський колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Диспут не лише збагачує батьків знаннями з педагогіки, більш сприяє тісним контактам з учителями, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації.

Для пропагування педагогічних знань практикують конференції, на яких батьки обмінюються досвідом сімейного виховання 3 певної проблеми.

Активно співпрацюють школи з батьками під час проведення усних журналів, прес-конференцій, зустрічей "за круглим столом", батьківських університетів, вечорів сімейних традицій та ін. Використовують також інші традиційні й нетрадиційні види пропагування педагогічних знань. До нетрадиційних належать: педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах); дерево родоводу (зустрічі поколінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця (звернення до народних традицій); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей); вечір великої розмови (участь педагогів, батьків, учнів в організації відпочинку, ігри, вистави та ін. (альбом-естафета "Як ми відпочиваємо" - досвід організації відпочинку в родині)); дискусійний клуб; клуб послідовників сім'ї Нікітіних; клуб "Сімейні традиції"; сімейна скринька (з досвіду родинного виховання); аукціон ідей сімейної педагогіки; батьківський ринг (вирішення педагогічних ситуацій); батьківська школа (клуб, в якому проводяться диспути, обмін досвідом, випускаються газети, бюлетені та ін.); азбука родинного виховання (обговорення проблем виховання, виступи спеціалістів); дні довіри (консультації різних фахівців); сімейні свята в класі (спільні святкування днів народження дітей, календарних, народних свят).

Відповідну роль у педагогічному навчанні батьків відіграє їх самоосвіта - читання науково-популярної літератури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо- і телепередачі.

Педагогічна освіта батьків має бути цілеспрямованою, системною, послідовною. Досягти цього можна, дотримуючись чіткої програми педагогічного всеобучу батьків, яка може охоплювати такі питання:

- 1 -4 класи: завдання і зміст родинного виховання в сучасних умовах розвитку незалежної України; анатомо-фізіологічні особливості дітей 6-7-річного віку і їх врахування при вступі до школи; вікові особливості дітей молодшого шкільного віку та їх врахування в сімейному вихованні; роль батька і матері у вихованні дітей в сім'ї. Методи родинного виховання; розумовий розвиток дітей молодшого шкільного віку і надання їм допомоги у навчанні; режим дня молодшого школяра; особливості читацьких інтересів молодших школярів і завдання батьків в організації домашнього читання; організація дозвілля в родині; традиції української родини і їх виховне значення; типові помилки родинного виховання; культура спілкування в родині; роль родини у формуванні в дітей рис громадянина України; виховання у дітей любові і готовності до праці; роль гри у житті молодшого школяра; виховання у молодших школярів любові до природи і бажання берегти її; можливості сім'ї в естетичному вихованні дитини; турбота батьків про фізичний розвиток і здоров'я дитини; вплив родинних традицій на виховання школярів;

- 5-8 класи: психолого-фізіологічні особливості дітей середнього шкільного віку і їх врахування у родинному вихованні; розумове виховання і розвиток пізнавальної активності і самостійності підлітків; здійснення морального виховання в родині; естетичне виховання у родині; засоби і методи виховного впливу на підлітків в родині; заохочення і покарання в родинній педагогіці; роль родини у формуванні в підлітка потреби у систематичній праці; гігієна побуту, розумової і фізичної праці підлітка в родині; авторитет, особистий приклад і педагогічний такт батьків; роль родини у запобіганні появі шкідливих звичок у підлітків: духовний світ підлітка і його формування в родині; вплив родинних стосунків на виховання у підлітків культури спілкування і поведінки; педагогічна занедбаність підлітків і шляхи її подолання; формування у підлітків національної самосвідомості; виховання екологічної культури підлітка в сім'ї; формування у підлітків читацьких інтересів і смаків; телебачення і підліток; організація дозвілля і розумного використання вільного часу підлітка в родині; особливості статевого виховання підлітків в родині; форми роботи батьків з виховання інтересу у підлітків до навчання; роль батька в родинному вихованні підлітків; керівництво самовихованням підлітків у родині;

- 9-12 класи: особливості юнацького віку та їх врахування в родинному вихованні; особливості методів і засобів виховного впливу на старшокласників у родині; роль родини у відродженні національної школи; пріоритетні напрями виховання дітей в національній школі і місце сім'ї в національному вихованні школярів; спілкування зі старшокласниками в родині; привчання старшокласників до розумного проведення вільного часу, організації дозвілля; традиції української родини і їх виховні можливості; родини і трудові традиції та їх вплив на вибір професії старшокласниками; моральний клімат в родині та формування загальнолюдських моральних якостей у старшокласників; формування естетичної культури у старшокласників; фізичне виховання старшокласників у родині; організація самоосвіти та самовиховання старшокласників в родині; підготовка старшокласників до сімейного життя; підготовка юнаків у родині до служби в армії; засади співпраці школи і родини у вихованні старшокласників; робота батьків з виховання у старшокласників відповідальності" за якість навчання; роль сім'ї у формуванні в старшокласників патріотичних почуттів та національної самосвідомості.