Список використаної літератури….

ВСТУП

Актуальність дослідження. Звернення до філософської спадщини Г. Сковороди – це об’єктивна потреба часу, що вимагає повноти у її висвітленні та неупередженої оцінки. Філософія Г. Сковороди особливо на сьогодні набуває актуальності, адже це не лише оригінальний тип філософського мислення, це спроба дати відповіді на реальні питання, що пронизують життя людини.

Актуальність дослідження зумовлена також і недостатнім рівнем вивчення ідей Г. Сковороди, потребою їх етико-філософського аналізу. Тому кожне позитивне дослідження, що відкриває новий пласт сковородинських учень є важливим для розуміння специфіки історії філософської думки України. Водночас нові перспективи постають і перед сучасною вітчизняною філософією: в її змісті багато що підлягає переосмисленню й глибшому вивченню.

Дослідження обраної проблематики актуальне з декількох причин. По-перше, навіть не зважаючи на значну кількість праць, присвячених висвітленню різноманітних аспектів сковородинівської спадщини, система його гносеологічних поглядів ще й досі не була повністю осмислена. Як правило наголос робиться лише на тих чи інших питаннях щодо можливостей людського пізнання „світу речей” і „світу неуречевленного”, які в різних працях Г.Сковороди стають предметом його роздумів. У той час як питання про те, яким чином ці гносеологічні проблеми, що порушує і намагається розв`язати Г.Сковорода пов`язуються ним в єдиний комплекс з етико-онтологічною проблематикою, за правило, залишалось поза увагою історико-філософських дослідженнь.

Разом з тим, наголошуючи на „феноменальному” характері особистості цього українського мислителя, часто густо знімається і проблема виявлення тих зв`язків, які дозволяють нам розглядати філософські погляди і філософський стиль мислення Г. Сковороди у річищі певної загальноєвропейської традиції, що бере свій початок ще з часів античності. При цьому в історико-філософських розвідках, майже повністю недослідженним залишається синхронічний вимір його думки, себто внутрішня логіка-історія тих проблем, які вводять Г. Сковороду в єдиний вічно-сучасний, і постійно відтворюваний у межах кожної діахронії, універсум філософського дискурсу.

По-друге, саме на межі сковородинівської етики, онтології і гносеології, себто у питанні про природу щастя, можливості його існування та його осягнення, в усій своїй суперечливості кристалізується та епістемологічна проблематика, яка зберігає неперервний зв`язок філософування Г.Сковороди з античною та середньовічною епістемами, і водночас включає його у контекст історії ідей XVIII століття. Саме тому питання про розуміння і тлумачення щастя в діалогах Г. Сковороди дозволяє нам не лише вписати його до кола тієї чи іншої „філософії”, помістити його думку в те чи інше контекстуальне оточення, але й відстежити „як?”, „де?” і „яким чином?” антична, християнсько-середньовічна і західноєвропейська мислительні традиції переплітаються і переосмислюються на просторі розгортання української філософської думки, що диктує граничну необхідність його якнайглибшого дослідження.

Остання причина актуальності обраної проблематики видається чи не найголовнішою.

Річ у тім, що всі спроби історії філософії залишатися наукою про факти, мають своїм наслідком те, що знову і знову робиться висновок, що єдиними достовірними історико-філософськими фактами є вкрай недостовірні філософські проблеми. Через це успішність реконструкції гносеологічних поглядів Г. Сковороди багато на чому залежить від успішності реконструкції внутрішньої структури самої проблеми щастя.

Зауважимо, що ареною цієї полеміки стала не лише філософія, сказати б, абстрагована від емпіричного існування мислителя теоретична квінтесенція певних ідей, але й його особисте життя, перетворене ним самим в один з найзагадковіших і найбільш захоплюючих філософських текстів нашої вітчизняної культури.

Курсова робота присвячена розгляду "сродної праці" як вияву щастя у філософії Г.Сковороди.

Об”єктом дослідження є творча спадщина Г. Сковороди.

Предметом дослідження є "сродна праця" як вияв щастя у філософії Г.Сковороди.

Метою дослідження є цілісна історико-філософська теоретична реконструкція поглядів Г. Сковороди на проблему "сродної праці" як вияву щастя людини.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
1. Розкрити суть концепції «сродної праці» як основи особистісної самореалізації у філософії щастя Г. Сковороди;

2. Висвітлити соціальний аспект концепції «сродної праці» та з`ясувати, в цьому сенсі, її значення для усвідомлення людиною гідності свого життя.

Теоретико-методологічну основу роботи, склали такі наукові методи як: наукового синтезу і аналізу, системний, єдності історичного і логічного.Курсова робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновку та списку використаної літератури.