Політичні партії та партійні системи, їх роль та функції в політичній організації суспільства

Взаємозв'язок між різними рівнями й гілками державної влади, між державою та громадянським суспільством здійснюють політичні партії - громадсько-політичні та ідеологічні організації певних суспільних верств та груп, які мають достатньо чіткі структури й ведуть боротьбу за завоювання, розподіл, утримання політичної влади або в інший спосіб безпосередньо здійснюють вплив на неї. Відсутність будь-якої з наведених у цьому визначенні ознак фактично перетворює партію на іншу за природою (тобто непартійну) інституцію.

Функціями політичних партій є:

1) представництво інтересів певних соціальних верств і груп;

2) соціальна інтеграція — розробка загальноприйнятої системи вартостей, "символу віри" (кредо), ідеології, а також мобілізація мас на підтримку цих вартостей;

3) політична соціалізація — передавання традицій від одного покоління іншим, здійснення виховної діяльності;

4) формування й добір кадрів;

5) розробка та здійснення політичного курсу.

Узагальнюючи та уточнюючи існуючі наукові підходи до класифікації політичних партій, можна запропонувати таку систематизацію їх типологій.

Виходячи з особливостей теоретико-ідеологічного підґрунтя та політичної платформи партій, виділяють цілу низку їх типологій.

1) За наявністю у політичних партій достатньо чіткої ідеології: а) ідейно-політичні (з офіційною ідеологією); б) прагматичні (згуртовані навколо певної тактичної, не стратегічної за своїм характером мети), якими є, зокрема, досить поширені у світі партії виборців, а також політичні угруповання, що формально інституціоналізувалися у вигляді партії, але об'єднують своїх членів лише навколо певних суто ситуативних, тимчасових цілей (наприклад, у пострадянських країнах — "партії ошуканих вкладників у трасти"); в) партії харизматичних лідерів, що не пропагують будь-якої відносно стабільної та логічно побудованої ідеології.

2) За ставленням до домінуючого у сучасному світі типу приватновласницьких суспільно-економічних відносин (тобто за ступенем сприйняття або неприйняття цього типу в цілому): а) ультраліві партії; б) ліві; в) лівоцентристські; г) центристські; д) правоцентристські; є) ультраправі (або при менш детальній класифікації — лише ліві, центристські та праві) політичні партії. При цьому "найлівішими" вважаються ті партії, що виступають за застосування "радикальних" (і навіть одіозних) способів та методів боротьби з капіталізмом, а "найправішими" — ті, що готові вдаватися до жорстких (і жорстоких) способів та методів його захисту.

3) Якщо керуватися класовим підходом до оцінки соціальної спрямованості партійних програм, то політичні партії можна класифікувати так: а) комуністичні та соціалістичні (революційно-соціалістичні та соціал-реформістські); б) буржуазні (національно-буржуазні, що відстоюють перспективу розвиненого капіталістичного суспільства в своїй країні, більш-менш рівноправного з іншими національними суспільствами, та компрадорсько-буржуазні, зорієнтовані на існування та захист держави й суспільства, що повністю залежало від інтересів і політики закордонної буржуазії); в) феодальні (до речі, в деяких теоретичних підходах клас комуністичної державної номенклатури оцінюється як соціалістичне або комуністичне дворянство, тобто як своєрідний клас феодалів).

4) Залежно від специфіки офіційної та фактичної соціально-політичноі ідеології: а) анархічні; б) комуністичні; в) соціалістичні; г) ліберальні; д) консервативні; є) традиціоналістські; є) фашистські.

5) За ставленням до релігії та свободи совісті: а) релігійні партії, що будуються на релігійних вартостях; б) атеїстичні —відкрито й однозначно відкидають релігію; в) світські, які вважають, що ставлення до релігії — особиста справа кожної людини і що це світоглядне питання не повинно стосуватися політичної платформи партії.

6) За цивілізаційними культурно-історичними вартостями: а) етнонаціоналістичні; б) державно-націоналістичні або державно-патріотичні (не етнічно орієнтовані); в) імперсько орієнтовані (які виявляють імперський патріотизм або неетнічний імперський націоналізм); г) інтернаціоналістські; д) космополітичні.

Виходячи з реалій пострадянського суспільства в Україні, типологія, побудована за критерієм культурно-історичних вартостей та геополітичних програм, може бути конкретизована: а) українофільські партії; б) партії радянського патріотизму; в) партії, орієнтовані на історичні вартості Російської імперії; г) слов'янофільські; д) євразійського спрямування (тобто такі, що орієнтуються на постсоціалістичну реінтеграцію пострадянських країн); є) "європейської інтеграції" та "євроамериканської трансатлантичної єдності".

7) За особливостями тлумачення оптимальних форм державного будівництва та інституційно-правового закріплення міжнародних інтеграційних процесів розрізняють партії, що виступають: а) за збереження або утвердження національної незалежності своєї країни; б) за поглинення своєї країни іншою державою; в) за об'єднання кількох країн у федерацію чи конфедерацію або за інші схожі інституційні форми транснаціональної інтеграції; г) відстоюють сепаратистські та іредентистські позиції тощо.

8) За ставленням до міжнаціональних (міжетнічних) стосунків розрізняють партії: а) шовіністичні та расистські; б) агресивного (нетолерантного), але нешовіністичного націоналізму; в) "культурницької" національної спрямованості; г) "фольклорно забарвлені" ненаціоналістичні; д) інтернаціоналістські; є) космополітичні.

9) За тлумаченням оптимального співвідношення між ідеологією правлячої партії та ідейними засадами функціонування державного апарату: а) такі, що стоять на позиціях ідеологічно нейтральної держави; б) відстоюють концепцію партії як найвищої політичної влади у країні (в межах цього типу є такі різновиди: партії, що обґрунтовують необхідність майже повного злиття свого апарату з механізмом держави, та партії, які, перебуваючи при владі, вважають за необхідне дублювання партійними комітетами діяльності головних державних органів).

10) За політичною динамікою: а) партії із стабільною ідеологією та політичною програмою; б) ті, що досить швидко еволюціонують; в) партії, схильні до сильних політичних коливань.

Особливості соціальної бази політичних партій є основою для такої класифікації.

1) За класовою належністю членів: а) класові партії (тобто партії певних соціальних класів, наприклад, буржуазії, робітничого класу, селянства); б) партії тих чи інших прошарків конкретних класів (скажімо, великої, середньої або дрібної буржуазії); в) партії маргінальних верств суспільства (люмпенів); г) міжкласові.

2) За історичною роллю та перспективами соціальних груп, на які спираються політичні партії, останні можуть оцінюватися як такі, що репрезентують: а) основні соціальні класи; б) неосновні ("проміжні", а також такі, що поступово зникають) класи й соціальні групи.

3) За можливими обмеженнями членства, належністю до певної групи суспільства партії бувають: а) етнічні, расові; б) регіональні, регіонально-культурні чи земляцькі; в) статеві (наприклад, є жіночі партії); г) вікові (зокрема, можуть бути молодіжні партії або партії пенсіонерів); д) професійні; є) соціального класу або його верстви.

4) За обмеженнями національно-етнічного характеру на членство в партії або за фактичним переважанням серед членів партії представників певних етнічних груп населення виділяють партії, що представляють: а) національні меншини; б) основні етнічні групи; в) громадян безвідносно до їх етнічної належності.

5) За територіальними межами фактичної діяльності політичні партії поділяють так: а) ті, що діють на всій території країни; б) "столичні" (тобто такі, у яких практично немає осередків "у провінції"); в) регіональні; г) локальні.

При комплексній класифікації політичних партій, виходячи з особливостей їх соціальної бази, потрібно враховувати такі аспекти: а) хто входить до складу партії та на кого вона спирається у своїй діяльності; б) з якими соціальними групами пов'язані керівники партії; в) які соціальні кола мають найбільшу користь від її діяльності.

Залежно від специфіки ґенези та характеру організаційних структур можуть бути запропоновані такі типології політичних партій.

1) За своєю природою: а) суто політичні; б) політизовані та формально інституціоналізовані як політичні партії — елементи зовнішнього середовища партійної системи, які, по суті, репрезентують інші види громадсько-політичних об'єднань (профспілкові, молодіжні, жіночі, аматорські та схожі з ними організації) або кланові, родові, племінні структури тощо.

2) За механізмами створення та роллю в цьому державних органів влади (що можуть належати до вищих, регіональних та місцевих як представницьких, так і виконавчих органів): а) створені безпосередньо у суспільному середовищі; б) створені "зверху" певними державними структурами або групами парламентарів чи державних службовців.

3) За періодами внутрішнього циклу розвитку політичних структур можна виділяти партії, що перебувають на стадії: а) організаційного становлення; б) успішного розвитку своєї діяльності; в) застою; г) поступового згасання.

4) За ступенем відкритості: а) кадрові, де встановлені досить жорсткі вимоги щодо членства (деякі з таких організацій можуть мати характер олігархічних або аристократичних елітарних об'єднань); б) масові — відкриті для всіх бажаючих приєднатися до партії (або для будь-кого з відповідної соціальної страти чи групи).

5) За загальною чисельністю: а) нечисленні; б) масові. Належність партії до першої чи другої категорії в межах цієї класифікації не завжди прямо відповідає конкретному виду партії за класифікацією їх на впливові та невпливові. Нечисленні партії іноді можуть бути дуже впливовими і навпаки.

6) За особливостями членства: а) з індивідуальним членством; б) з колективним членством (наприклад, у деяких партіях колективними членами є певні профспілки або об'єднання культурно-політичного спрямування); в) із змішаним членством (поєднання індивідуального та колективного); г) без чіткого інституту членства.

7) За роллю апарату та первинних партійних осередків: а) апаратні; б) із значним впливом на партійне життя первинних осередків.

8) За структурованістю та активністю внутрішньопартійної діяльності: а) аморфні (такими, зокрема, часто бувають партії типу народного фронту); б) добре структуровані.

9) За ступенем демократичності принципів внутрішньопартійного життя: а) демократичні; б) недемократичні (автократичні, авторитарні).

10) За припустимістю (або фактичною наявністю) фракцій: а) із жорсткою організаційною єдністю та недопущенням внутрішньої фракційності; б) з існуванням організаційно сформованих внутрішніх фракцій.

11) За політикою щодо певних соціальних груп серед своїх прихильників: а) з власними молодіжними, жіночими та іншими організаціями (що виступають або самостійно, або як відповідні філії партії); б) без таких безпосередньо зв'язаних з партією громадсько-політичних організацій.

12) За ставленням до проблеми власної безпеки та можливості самостійного застосування сили у політичній боротьбі: а) з власними воєнізованими загонами; б) без таких загонів.

Особливості статусу і ролі партій у політичній системі та в суспільстві в цілому дають підстави для таких класифікацій.

1) За правовим статусом: а) легальні; б) напівлегальні; в) не легальні.

2) За специфікою місця у партійній системі: а) єдині (при забороні або відсутності "де-факто" інших партій); б) з офіційним або фактичним статусом партії-гегемона; в) партії-союзники (сателіти) партії-гегемона; г) належні до традиційних партій, за якими офіційно або "де-факто" закріплено певні інституційно-правові переваги порівняно з будь-якими іншими партіями; д) офіційно заборонені; є) ті, що мають формально рівний статус з усіма іншими партіями.

3) За політичним статусом щодо територіальної сфери діяльності: а) наднаціональні, тобто такі, що у конкретній країні представлені "національним або регіональним підрозділом" міжнародної партії; б) загальнонаціональні (тобто такі, що діють на всій території країни); в) регіональні; г) локальні.

4) За ставленням політичних сил до існуючої у країні суспільно-економічної та політичної системи: а) прогресивні — ті, що сприяють оновленню; б) консервативні — в цілому захищають усталений порядок, але в чомусь сприймають прогресивні перетворення; в) реакційні — активно протидіють таким змінам.

5) За характером впливу на існуючий тип суспільних відносин: а) революційні; б) реформістські; в) консервативно-стабілізаційні; г) контрреволюційні.

6) За наслідками діяльності: а) консервативно-традиціоналістські (стабілізаційні); 6) модернізаційні, які, в свою чергу, мають два різновиди — партії, що не лише руйнують основи старого соціального ладу, а й підривають культурно-історичне коріння даної цивілізації, і партії, які, руйнуючи ці основи, зберігають підґрунтя національної (чи регіональної) цивілізації.

7) За відстоюваною моделлю суспільства та впливом на політичний режим країни: а) демократичні; б) недемократичні (автократичні, авторитарні, диктаторські, охлократичні, анархічні).

8 ) За ступенем впливу в суспільстві: а) впливові; б) маловпливові; в) майже зовсім непомітні.

9) За місцем у системі державної влади: а) правлячі (самостійно або у коаліції); б) певною мірою залучені до здійснення влади; в) такі, що частково підтримують сили, що правлять у країні; г) опозиційні.

10) За співвідношенням застосовуваних способів і методів політичної діяльності: а) партії парламентського типу; б) з поєднанням як парламентських, так і позапарламентських методів; в) з переважним використанням позапарламентських методів.

11) За ставленням до своєї нинішньої та потенційної соціальної сфери: а) мобілізаційні, інтегруючі (авангардні або авангардистські), що спрямовані на перебудову свідомості всього суспільства або його певних верств; б) представницькі, які узагальнюють і конкретизують інтереси своїх членів або іноді —лише свого керівництва.

12) За характером основних проблем, на яких зосереджується увага партій: а) орієнтовані на розв'язання конкретних проблем усього суспільства (соціоцентристські); б) орієнтовані на захист певних групових інтересів (партії "групового егоїзму").

13) За "політичним темпераментом ": а) запрограмовані на постійну й активну боротьбу проти когось і підтримання більш-менш чіткого "образу ворога"; б) зорієнтовані на гармонізацію політичних (у тому числі й міжпартійних) відносин у суспільстві.