Участь громадськості в профілактиці злочинності

В літературі не завжди окремі громадяни розглядаються як суб'єкти попередження злочинності, хоча і Конституція України, і інші законодавчі акти (кримінальна, кримінально-процесуальне, адміністративне законодавство) містять норми про обов'язок іправомірність дій громадян при захисті інтересів держави, законних інтересів і прав громадян від злочинних посягань. Для правильного вирішення цього питання слід враховувати три форми соціальної активності громадян усфері попередження злочинності: а) участь у діяльності громадських організацій; б) участь в діяльності трудових колективів; в) неформальну реалізацію громадянського обов'язку. Формами останньої можуть бути наступні: сприяння усуненню криміногенних явищ і процесів в різних сферах народного господарства, управління та ін.; запобігання і припинення злочинів шляхом своєчасної заяви про відомі факти підготовки до злочинів, а також використання права на необхідну оборону, крайню необхідність, затримання особи, яка вчинила злочин, тощо; моральний обов'язок сприяти попередженню злочинів і рецидиву злочинів з боку засуджених (шефи, наставники, представники релігійних культів, спортсмени та ін.). Сім'я, деякі громадські організації та об'єднання громадян, тобто профспілки, добровільні громадські формування для захисту порядку, заради профілактики, громадські пункти охорони порядку, козацькі курені, фонди, рухи, релігійні та багато інших організацій громадського контролю також відносяться до суб'єктів попередження злочинності. Тісний зв'язок спеціалізованих суб'єктів боротьби зі злочинністю з сім'єю, населенням і громадськими організаціями забезпечує ефективність попереджувальної практики. Все активніше виявляють себе релігійні організації, представники яких проводять виховно-профілактичну роботу серед віруючих засуджених, соціально невлаштованих верств населення. Певні профілактичні завдання виконують вуличні ради (комітету), батьківські ради шкіл, благодійні фонди, деякі приватні організації, соціальні центри. Всі ці суб'єкти в змозі вирішувати завдання попереджувальної профілактики, хоча їх призначення соціально є значні ширше. Цим органам надано право на збір, аналіз і поширення інформації, яка привертає увагу до тих чи інших суспільних криміногенних явищ і процесів, недоліків в діяльності державних і недержавних органів та організацій, а також їх посадових осіб. Закріплений нормативними актами обов'язок правоохоронних органів відповідним чином реагувати на це, можливість створювати громадську думку- все це робить засоби масової інформації важливим суб'єктом попередження злочинності. Їх міра потенціал ще не вичерпаний.