Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Загальні висновкиПроведене дослідження показало, що інтонація як конструктивний компонент мовної дії є важливим засобом вираження емоцій. Вона полегшує слухачеві розуміння того, що висловлює мовець. Для вираження емоцій та емоційних оцінок у мовленні, як відомо, використовують засоби всіх рівнів (лексичного, граматичного та фонетичного), що за певними законами виступають і взаємодіють у мовленні одночасно. Проте саме інтонацію прийнято розглядати як елемент мовної системи особливої виразної сили, завдяки якому відбувається передача не лише раціональної, але й емоційної інформації. У межах здійсненого дослідження було розглянуто множину підходів до визначення тембру, визначено специфіку актуалізації тембру як компоненту інтонації, розглянуто фізіологічні засади функціонування тембру й існуючі у фонетиці уявлення щодо його класифікації. Зокрема, встановлено, що тембр може актуалізуватися як на сегментному рівні для розрізнення формантних ознак звуків, так і на інтонаційному, де він виявляє себе як емоційне забарвлення мовлення і бере участь у передачі біологічної, психологічної, соціальної та змістової інформації. Правомірність віднесення тембру до числа надсегментних засобів пояснюється його тісним зв’язком з іншими компонентами інтонації – мелодикою, тривалістю, інтенсивністю та паузацією. У працях з інтонології особливо вказується на взаємопов’язаність функціонування тембру й вияву різнополярних людських емоцій. Розгляд фізіологічних засад ТЗМ показав, що його варіативність залежить від індивідуальних фізичних (стать, вік, стан здоров’я) особливостей мовця. Не менш важливими є психологічні (емоційний стан в момент мовлення). При цьому на акустичному рівні природу тембру можна пояснити як комбінацію складних коливань голосових зв’язок і дії окремих резонаторів, зокрема, ротової та носової порожнин. На інтонаційному рівні тембр виявляє себе як складний комплекс надсегментних характеристик мови, серед яких найважливішими є модуляції тону, діапазону, гучності, темпу, зміни якостей голосу. Різновиди ТЗМ часто асоціюються з окремими відтінками емоцій: радістю, незадоволенням, погрозою тощо. Особлива увага звертається науковцями на національну і регіональну специфіку тембру, зокрема жителі Великобританії зазвичай говорять зі скрипучим голосом, часто із застосуванням твердого приступу, використовуючи глоталізовані приголосні у фінальній позиції в слові, що надає голосу більш яскравої характеристики. У свою чергу, американському і австралійському національним варіантам англійської мови притаманна певна назалізація. Відповідно, чоловічий голос у Північній Америці характеризується як тихий гортанний голос з більш глибоким і глухим звучанням. Американсько-англійські артикуляційні установки описуються як об’єднання апікально-альвеолярної артикуляції з увуляризацією, назалізацією і слабким голосом. Іншими прикладами функціонування ТЗМ в якості соціолінгвістичної категорії на позначення національної приналежності мовця є специфічний "надтріснутий" тембр у іспанців, сильна глоталізація голосних у сучасній німецькій мові. Серед існуючих у фонетиці поглядів щодо типології тембру домінуючим є поділ ТЗМ з погляду його функціональної специфіки на фонетичний (визначає формантну специфіку конкретних звуків мовлення), емоційний (тісно пов’язаний з емоційними станами людини) та індивідуальний (визначається індивідуальними особливостями мовця). Урахування артикуляційної специфіки ТЗМ дозволяє виокремити звичайний, скрипучий, придиховий і палатальний типи тембру, кожен з яких здатний передавати конкретні емоційно-модальні відтінки значення. Отже, здійснене дослідження дало змогу здійснити огляд функцій інтонації та її компонентів, представлених у наукових працях, виявити сутність емоційно-модальної функції інтонації, з’ясувати сутність тембру, його фізіологічну природу й особливості його реалізації на надсегментному рівні мови, проаналізувати існуючі класифікації тембру та установити специфіку актуалізації емоційно-модальної функції тембру на основі промов британських та американських посадовців найвищого рангу. До перспективних напрямів подальшого наукового дослідження у сфері вивчення особливостей ТЗМ слід віднести питання, пов’язані з взаємодією тембру та інших просодичних засобів у вираженні емоційно-модальних відтінків значення; поглиблення знань про фізіологічні, психологічні й комунікативні особливості актуалізації різновидів ТЗМ тощо.
|