Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Розділ 13⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 13 Таверна «Червоні Раки»
Вони йшли до самісінького вечора і дісталися нарешті до таверни «Червоні Раки». – Зайдімо сюди, – запропонувала Лисиця, – підвечеряємо і годинку перепочинемо. Опівночі ми знову рушимо в дорогу, а вдосвіта будемо на Чарівному Полі. Вони увійшли до таверни і сіли втрьох за один стіл. Однак ніхто з них не мав апетиту. Бідолашний Кіт, що страждав на важкий розлад шлунку, спромігся з’їсти лишень тридцять п’ять червонобоких рибок у томатному соусі та чотири порції тельбухів із сиром пармезан. Йому здалося, що тельбухи кепсько приготували, тож він велів принести собі три порції масла і тертого сиру. Лисиця теж залюбки перехопила б чогось. Та лікар приписав їй сувору дієту, відтак вона змушена була обмежитися ніжним і добре просмаженим зайчиком та легкою закускою – кількома вгодованими курочками і двійком молодих півників. На десерт вона замовила ще рагу з куріпок, тетеруків, кроликів, жаб, ящірок і винограду. А більше їй нічого не хотілось. Їжа, сказала Лисиця, до того їй осоружна, що вона не може на неї дивитися. Піноккіо – той їв менше од усіх. Він замовив половинку волоського горіха, скибочку хліба, та і цього не торкнув. Бідаху так поглинула мрія про Чарівне Поле, що йому здавалося, ніби він ситий золотими монетами. Після того, як усі повечеряли, Лисиця звернулась до господаря таверни: – Дайте нам дві найкращі кімнати – одну для синьйора Піноккіо, другу для мене і мого друга. Перед подальшою мандрівкою ми хочемо трішки подрімати. І майте на увазі: опівночі нас треба розбудити, бо ми маємо продовжити свою подорож. – До ваших послуг, синьйори, – сказав господар і лукаво підморгнув Лисиці й Котові, що мало означати: «Усе гаразд, ми розуміємо одне одного». Щойно Піноккіо ліг у ліжко, як одразу ж заснув і побачив сон. Уві сні він стояв посеред поля, засадженого деревами, а дерева були всуціль обвішані кетягами золотих цехінів, які на вітрі дзвеніли: «Дінь‑ділінь, дінь‑ділінь, дінь‑ділінь», немов кажучи: «Рвіть нас, рвіть!» Але тієї чудової миті, коли він простягнув руку, щоб набрати жменю цих прекрасних монет, його зненацька збудили три гучні удари в двері. То був господар таверни, який повідомив, що пробило північ. – Мої супутники вже готові? – запитав Дерев’яний Хлопчик. – Ще б пак! Вони пішли дві години тому. – Що за поспіх? – Кіт одержав звістку, що його старше кошеня обморозило собі лапки і йому загрожує смертельна небезпека. – А вони сплатили за вечерю? – Що ви! Вони надто чемні персони, аби проявити таку нетактовність стосовно вас. – Шкода! Така нетактовність жодним чином не образила б мене, – вимовив Піноккіо і почухав за вухом. Потім він запитав: – А мої добрі друзі часом не сказали, де вони чекатимуть мене? – На Чарівному Полі, завтра на світанку. Піноккіо сплатив один цехін за вечерю і полишив трактир. Він ішов чи не наосліп, бо панував такий густий морок, що неможливо було розгледіти навіть власну руку. Ні звуку навколо. Тільки якісь великі птахи раз у раз перелітали через дорогу від плоту до плоту і крильми торкалися носа Піноккіо. Він із жахом відсахувався і кричав: «Хто там?», і відлуння околишніх згірків повторювало: «Хто там, хто там, хто там…»
|