Анти конкурентні узгоджені дії суб.госп

Для задоволення своїх потреб та отримання надприбутків на ринку суб’єкти господарювання можуть здійснювати колективну антиконкурентну діяльність та створювати монопольні об’єднання, що домінують на ринку. В основному це відбувається шляхом укладення письмових чи усних угод, які регламентують їх ринкову діяльність. Таким чином підприємці можуть домовлятися про регулювання виробництва, умови збуту продукції та найму робочої сили, встановлення цін на певні товари, обмін виробничою та комерційною інформацією та ін. Основною метою укладення таких угод є одержання прибутку шляхом забезпечення власних та суспільних потреб через усунення чи обмеження конкуренції між учасниками угоди, а також через усунення зовнішньої конкуренції. Такі учасники, зберігаючи юридичну, фінансову, виробничу та комерційну самостійність, здійснюють на договірній основі антиконкурентну спільну діяльність що може передбачати:
• обмін патентами та технологіями;
• розширення сфер впливу на споживчому ринку;
• визначення спільної політики розвитку виробництва, реалізації товарів, а також встановлення монопольних цін, метою яких є усунення конкурентів з ринку;
• розподіл ринків збуту, джерел сировини тощо.
Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання заборонені законодавством.
Залежно від структури ринку, виду суб’єктів господарювання, їх місця на ринку виділяють три основні види анти-конкурентних узгоджених дій:
• горизонтальні;
• вертикальні;
• конгломератні.
Горизонтальні антиконку рентні узгоджені дії. Це дії (угоди), що їх здійснюють на одному і тому самому рівні виробництва або розподілу товарів два або більше суб’єктів господарювання, які фактично мають бути конкурентами.
Здійснення таких погоджених дій (укладення угод), які безпосередньо передбачають встановлення монопольних цін, розподіл ринку, усунення з ринку інших суб’єктів господарювання, завдають конкуренції найбільшої і прямої шкоди, бо стосуються її основних елементів, зокрема цін, обсягу виробництва, структури ринку, включаючи частки суб’єктів господарювання на ринку, географічні, товарні, часові межі ринку.
Щоб істотно обмежити конкуренцію, суб’єктам господарювання не обов’язково прямо погоджувати (передбачати у своїх угодах) відповідну антиконкурентну діяльність. Іноді достатньо, щоб домовленості стосувалися фактора, істотного для функціонування ринку. Наприклад, встановлення суб’єктами господарювання нових галузевих стандартів чи створення труднощів в отриманні суб’єктами господарювання ліцензій чи дозволів на здійснення господарської діяльності може істотно підвищити бар’єри входження на ринок або призвести до виходу з ринку суб’єктів господарювання — новачків.
Аналогічні наслідки матимуть місце й у разі домовленості учасників ринку не мати справи з постачальниками суб’єкта і господарювання, який нещодавно увійшов на ринок, — так званий бойкот.
Поряд з цим існують антиконкурентні узгоджені дії, які хоч прямо і не передбачають зміни конкретних умов формування ціни або структури ринку, інших основних елементів конкуренції, але впливають на неосновні її елементи і через них опосередковано — на основні.
До неосновних елементів конкуренції можна віднести рекламу, години роботи магазинів, зовнішнє оформлення товару тощо. Так, домовившись про заборону або істотне обмеження реклами на свої товари, суб’єкти господарювання значно обмежують можливості споживачів до пошуку найоптимальніших умов придбання. Таким чином, посилюється, загальна ринкова влада кожного з продавців, а отже, і їх можливість призначати вищі ціни.
Аналогічні наслідки мають місце у разі домовленості щодо єдиного режиму роботи магазинів. Таким чином, учасники антиконкурентних узгоджених дій позбавляються конкуренції з боку тих підприємств, які могли б працювати в інший час.
Такі угоди, як правило, не усувають конкуренцію повністю, але призводять до її часткового обмеження чи ослаблення з відповідними негативними наслідками для ринку та споживачів.
Горизонтальні антиконкурентні узгоджені дії, крім зазначеного, можуть також передбачати:
- спільний продаж, зокрема експорт товарів;
- спільні закупівлі, зокрема імпорт товарів;
- раціоналізацію, спеціалізацію виробництва;
- обмеження інвестицій, техніко-технологічного розвитку;
- спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Вертикальні антиконкурентні узгоджені дії — дії (угоди), що їх здійснюють два або більше суб’єктів господарювання, і відповідають таким умовам:
а) суб’єкти господарювання — учасники узгоджених дій перебувають у відносинах продавець — покупець або постачальник — споживач;
б) такі узгоджені дії передбачають обмеження підприємницької діяльності хоч би одного з учасників узгоджених дій у його відносинах з третіми особами;
в) зазначені обмеження підприємницької діяльності призводять або можуть призвести до обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, порушення прав споживачів.
Загалом вертикальні узгоджені дії (угоди) на конкурентних ринках не лише не обмежують конкуренції на них, але й часто посилюють її.

Найпоширеніші приклади антиконкурентних вертикальних узгоджених дій.
1. Узгоджені дії (угоди) щодо встановлення цін перепродажу. Такі дії мають місце, коли між постачальником певного товару і його розповсюджувачем досягається домовленість щодо рівня ціни, за якою цей товар має продаватися іншим підприємцям, споживачам, тобто особам, які не є учасниками узгоджених дій.
2. Узгоджені дії (угоди) щодо виключного розповсюдження товарів. Ці дії (угоди) мають місце, коли постачальник бере на себе зобов’язання визначити лише одного розповсюджувача свого товару, що призводить до усунення з ринку інших розповсюджувачів, а, отже, до усунення конкуренції на цьому ринку.
Аналогічні наслідки мають узгоджені дії (угоди), які передбачають призначення постачальником одного розповсюджувача на певній території.
3. Узгоджені дії (угоди) щодо вибіркового розповсюдження товарів — дії, коли між постачальником товару і його розповсюджувачами досягаються домовленості щодо продажу постачальником своїх товарів лише тим з них, які відповідають певним умовам. Наприклад, постійно мати у продажу певний асортимент супутніх товарів; здійснювати і продаж у спеціалізованих магазинах, оформлених відповідним чином, чи з примусовим асортиментом; надавати послуги передпродажної підготовки товару або його гарантійного обслуговування.
4. Узгоджені дії (угоди) щодо ексклюзивної закупівлі товарів — мають місце, коли між постачальником і розповсюджувачем його товарів досягається домовленість щодо закупівлі розповсюджувачем товарів лише в одного постачальника. Антиконкурентний ефект цього виду порушення полягає в обмеженні доступу на ринок товарів інших постачальників.
Зазначені перешкоди виникають, якщо постачальник — монопольне утворення здійснює узгоджені дії з такою кількістю розповсюджувачів його товарів, що інші постачальники не можуть протягом тривалого часу знайти альтернативні способи розповсюдження своїх товарів, у тому числі й створити власну мережу розповсюдження.
5. Франшизні угоди. Ці угоди мають місце, коли між власником знака для товарів і послуг, фірмового найменування тощо і підприємцем, який займається аналогічним видом діяльності, досягається домовленість щодо використання на певних умовах знака для товарів і послуг, фірмового найменування.

6. Узгоджені дії (угоди) щодо використання прав інтелектуальної власності. Такі дії мають місце, коли між власником права інтелектуальної власності (патенти, знаки для товарів і послуг, авторські права) та певним підприємцем досягається домовленість щодо передачі підприємцю права на певну інтелектуальну власність або надання йому дозволу використання цього права.
7. Конгломератні узгоджені дії (угоди). Це узгоджені дії (угоди), що їх здійснюють (уклали) два або більше суб’єктів господарювання, і відповідають таким умовам:
а) суб’єкти господарювання — учасники узгоджених дій не є конкурентами та не перебувають у відносинах продавець-покупець чи постачальник-споживач;
б) таке узгодження дій передбачає обмеження у підприємницькій діяльності хоч би одного з її учасників у його відносинах з третіми особами.

За своєю природою, змістом, основними видами антиконкурентні конгломератні відносини аналогічні до антиконкурентних вертикальних узгоджених дій (угод), за винятком того, що між їх учасниками відсутні відносини продавець-покупець чи постачальник-споживач.

Отже, антиконкурентні узгоджені дії є неправомірними діями. Різниця між ними та правомірними узгодженими діями суб’єктів господарювання полягає в тому, що антиконкурентні узгоджені дії можуть призвести до недопущення, усунення, спотворення чи обмеження конкуренції на ринку.
Відповідно до Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:
1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, гендерів;
5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;
6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
7) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) істотного обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.