Закупорка

Сечовий катетер може закупорюватися бактеріями, глікокаліксом і осадженими кристалами. У виділеннях пацієнтів, у яких часто закупорюються катетери, більше кальцію, білків і слизуватого секрету й більше високий рівень рН, чим в інших пацієнтів. Бактеріурія, викликана Proteus mirabilis, може також бути пов'язаної із закупоркою катетера. Уреаза розщеплює аміак, що викликає підвищення рівня лужності сечі, що, у свою чергу, приводить до осадження кристалів струвита й апатиту в просвіті катетера. Препарати уротропіну можуть допомогти в скороченні випадків закупорки. Промивання також можуть запобігати повторювані закупорки, які не викликані обсягом, що збільшився, що вливається рідини й окислюванням сечі. У кожному разі, катетери, що закупорилися, повинні бути замінені.

Протікання

Спазми сечового міхура звичайні в пацієнтів, що піддаються довгострокової катетеризації. Сила, вироблена спазмами, звичайно перевищує дренажну здатність катетера, у результаті чого утвориться протікання. Таке протікання не слід запобігати, використовуючи катетер більшого діаметра. Варто усувати інфекцію або закупорку катетера, якщо вони присутні. Протиспазматичні засоби, такі як оксибутинін і флавоксат, можуть ефективно полегшувати спазми.

Колонізація й інфікування

Практично в кожного пацієнта при постійній катетеризації бактеріурія розвивається протягом шести тижнів. Також бактеріурія розвивається в плині декількох місяців у пацієнтів, що піддається чистої періодичної катетеризації. Безсимптомна бактеріурія не вимагає лікування. Профілактика антибіотиками викликає появу стійких до антибіотиків мікробів. Невелика гіпертермія звичайне явище в пацієнтів з постійними сечовими катетерами й рідко триває більше 1 дня. Окремі випадки не слід починати лікувати антибіотиками. У населення, що не піддавалося катетеризації, не було виявлено зв'язку між бактеріурією і смертністю.

Безсимптомна бактеріурія часто виникає після видалення короткочасного катетера. Часто не ясно, чи варто починати лікування. Деякі медики рекомендують лікування безсимптомної бактеріурії, однак більш виправдане лікування тільки симптоматичних випадків. Якщо лікування призначене, одна доза триметоприм-сульфаметоксазола буде мати достатній ефект у молодих жінок і пацієнтів із симптомами в нижньому відділі сечових шляхів. Для жінок 65 років і більше лікування антибіотиками повинне тривати не менш 10 днів. Хоча аналогічних досліджень у чоловіків не проводилося, має сенс застосовувати для них такий підхід при короткочасній катетеризації. У пацієнтів, що піддаються довгострокової катетеризації, варто лікувати тільки симптоматичні інфекції. Проведення періодичних досліджень сечі в пацієнтів з постійними катетерами не обґрунтовано. Бактеріальна флора міняється згодом, тому подібні проби не дають переваг у виборі правильного курсу антибіотиків для лікування гострих інфекцій у майбутньому.

Коли в пацієнта, що піддається довгострокової катетеризації, починається жар, варто шукати джерело інфекції. Коли підозрюється інфекція сечових шляхів, необхідно взяти пробу сечі длявизначення потрібного лікування. Медики рекомендують ввести новий катетер і взяти пробу чистої сечі для дослідження, щоб точніше визначити джерело інфекції, хоча немає даних, що підтверджують вірність цього припущення. Має сенс взяти кров на аналіз при підозрі на бактеріурію. Інфекції звичайно мають полімікробну природу й можуть включати бактерії Pseudomonas, Proteus, Providencia, Enterobacteriaceae, Morganella і Enterococci.

Звичайна тривалість лікування від 5 до 14 і більше днів. Якщо відсутні резистентні до препаратів патогени, а пацієнт не в критичному стані, буде досить триметоприм-сульфаметоксазола або цефалоспоринового антибіотика другого покоління. Серйозно хворі пацієнти й пацієнти із сепсисом вимагають лікування комбінацією двох препаратів: ампіициліна й цефалоспорина третього покоління, такого як цефтриаксон, азтреонам, аминогликозид або квинолон.

Можуть виникати ускладнення після інфекцій сечових шляхів. Зростаюча дисфункція нирок і стійка або повторювана бактерімія повинні підштовхнути до пошуку сечових каменів або інших причин закупорки. У чоловіків може розвитися уретрит, уретральна фістула, эпідідіміт, скротальний абсцес, простатит і абсцес простати.

5. Профілактика захворювання

Ниркові камені звичайні в пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку й зустрічаються в, як мінімум, 8% пацієнтів. Ниркова недостатність є причиною смерті від 20 до 68% таких пацієнтів.

В 39% померлих у результаті ниркової недостатності при аутопсії була виявлена сечокам’яна хвороба, для порівняння 18% - у померлих із причин, не пов'язаним з нирковими проблемами. Вторинні превентивні міри включають щорічне обстеження сечових шляхів, креатинінове очищення, сонограма нирок, урологічні обстеження кожні три роки або частіше.

Періодичне обстеження на предмет виявлення сечокам’яної хвороби й видалення каменів рекомендовані для підтримки функції нирок. У пацієнтів, що піддається постійної катетеризації більше 10 років, зростає ризик розвитку рака сечового міхура. Таким пацієнтам рекомендовано проводити щорічну цитологію або цистоскопію. Однак, жодна із цих стратегій не проходила системної оцінки під час клінічних випробувань.
Література

1. Неотложная скорая медицинская помощь: Руководство для врача Под общей ред. проф. В.В.Никонова Электронная версия: Харьков, 2007. Подготовлена кафедрой медицины неотложных состояний, медицины катастроф и военной медицины ХМАПО

2. Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов: Практическое руководство в 3 т. – Минск: Белмедкнига, 1995. – Т. 1. – 522 с.

3. Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов: Практическое руководство в 3 т. – Минск: Белмедкнига, 1995. – Т. 1. – 522 с.

4. Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський процес: Основи сестринської справи та клінічного медсестринства. – К.: Здоров’я, 2001. – 208с.

5. Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський догляд за пацієнтом: Стандарти медсестринських процедур, маніпуляцій та планів догляду і навчання: навч.посібник. – К.: Медицина, 2008. – 304с.

6. Касевич Н.М. Основи медсестринства в модулях: навч. посіб. – К.: Медицина, 2009.

7. Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 424 с.

8. Ковальова О.М., Лісовий В.М., Шевченко С.І., Фролова Т.В. та ін. Догляд за хворими: підручник. – К.: ВСВ Медицина, 2010. – 488 с.

9. Лісовий В.М., Ольховська Л.П., Капустник В.А. Основи медсестринства: підручник. – К.: ВСВ Медицина, 2010. – 560 с.

10. Савка Л.С., Разінкова Л.І., Коплик А.Ф., Коцар О.І., Аленіч О.І. Догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука, О.В. Кононова. – К.: Медицина, 2009. – 480 с.