Висновок за розділом 1

Установлено, що операційна система являє собою злагоджений механізм функціонування підприємства, установи чи організації. Такий механізм складається з сукупності елементів або підсистеми, які між собою взаємопов’язані. В основному виділяють три таких підсистеми – це управлінська, переробна та забезпечувальна.

Структура операційної системи підприємства забезпечує виконання усіх функцій менеджменту, визначає права й обов’язки на управлінських рівнях.Від операційної структури залежить ефективна діяльність підприємства, його виживання і процвітання. Структура, прийнята в конкретній формі, визначає організаційну поведінку її працівників, тобто стиль менеджменту і якість роботи колективу.

Сучасний етап розвитку економіки України ставить нові вимоги до побудови операційних структур підприємства. Так, забезпечення широких можливостей для підприємництва зумовлює необхідність наступних змін в операціонній структурі: посилення функцій, зв’язаних з маркетингом; підвищення ролі стратегічного планування на вищих рівнях управління; здійснення системної оцінки керівних кадрів з врахуванням комплексних результатів їх праці;

Слід відмітити,що будь-які зміни зовнішніх чинників призводять до різноманітних змін в самій операційній системі, які можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки, а від цього залежить прибутковість підприємства. Тому, операційна система повинна бути пристосована до таких змін і відповідно реагувати з метою забезпечення постійності своєї ефективності.

2. Аналіз структури ОС на українських підприємствах

На сьогоднішній день існує велика проблема виживання вітчизняних підприємств. Негативно впливають на діяльність підприємств зовнішні умови, в яких вони розвиваються: економічне законодавство України є нестабільним, не визначені пріоритети державного регулювання економіки, наявні політичні катаклізми та інші чинники.

Наші підприємства сполучають в собі елементи функціональної та лінійної структури операційної системи.Я вважаю,що нашим підприємствам потрібно перейняти досвід зарубіжних підприємств, які використовують дивізіональну структуру ОС.

Перехід від лінійно-функціональної до дівізіоналиюй структури дозволяє збільшити область поширення партисипативного управління. Під областю поширення в даному випадку розуміється кількість працівників, залучених до такого управління. Вона складається із зон участі - окремих груп працівників усередині організації, об'єднаних власної вузькогрупової метою і неформально беруть участь у її досягненні.

Зона участі не обов'язково охоплює всіх членів групи. Справа в тому, що витрати на партисипативне управління будуть зростати випереджаючими темпами по відношенню до кількості учасників управління, а темпи приросту економічного ефекту, навпаки, будуть знижуватися.

Організація буде прагнути до розширення області участі тоді, коли технологічні процеси в організації складні настільки, що вимагають активної участі як можна більшого числа працівників. Розширити область участі можна наступним чином:

- Збільшивши кількість зон участі, мета організації необхідно декомпозіровать на підцілі, тобто встановитиіндивідуальні цілі для підрозділів. При лінійно-функціональної структурі мети підрозділів встановлюються і коригуються центральним апаратом управління, він же оцінює ступінь їх досягнення. Такий підхід багато в чому обмежує застосування партисипативного управління - його суб'єктивність викликає опір учасників групи.

Виходом може стати використання операційної структури, при якій у встановленні цілей для підрозділів і оцінці їхнього виконання бере участь ринок. Це, однак, не повинно означати повної автономності підрозділів, інакше буде втрачено позитивний ефект від великого масштабу. Тому дивізіональна структура в ряді випадків може виявитися оптимальною - вона дозволяє цілеспрямовано координувати діяльність напівавтономних дивізіонів і при цьому широко використовувати партисипативне управління.

Кожен з дивізіонів має можливість створити всередині себе власну зону участі, ще одна може бути створена всередині підрозділу, що займається координацією.