Європейська політика Франції

Французька зовнішньополітична діяльність завжди залишалася домінантною та базувалась принципі політичної незалежності. [22, с.57].

Збереження глибинних елементів та базових концепцій зовнішньополітичної ідентичності дало можливість Франції суттєво зміцнити власне позиціонування на міжнародній арені з приходом до влади Жака Ширака.

Пріорітетну роль для реалізації структурної системи зовнішньої політики відіграє Європа, яка являється центральним елементом французького глобального проекту та необхідною передумовою зовнішньополітичної ідентичності Францції [42, c. 98-99 ].

Європейська політика Франції ґрунтується на принципах, закладених двома провідними концепціями, сформульованими в межах доктрини голлізму, а саме концепцією Великої Європи та концепцією Європа - міць.

Велика Європа являє собою модель становлення на європейському континенті єдиної політичної системи за участю всіх держав Європи. Ії головний сенс полягав у подоланні ідеологічного поділу і відновленні цілісності європейського континенту. Французька дипломатія за президентства Жака Ширака намагалася насамперед забезпечити політичну цілісність і стабільність континенту. [42, c. 106].

Особливості концепції Європа - міць, яка означає становлення об'єднаної Європи як автономного центру впливу, наділеного власною зовнішньою політикою, здатною захищати свої інтереси у світі. Сутність цієї концепції можна виразити у формулі: європейська політична ідентичність + сходження європейських інтересів + процес обєднання французького потенціалу з європейським.

У концептуальній структурі французької зовнішньої політики Європа відіграє домінантну роль, виступаючи в якості, по-перше, базового компоненту глобального проекту Франції у вигляді концепції Європа - міць, по-друге, головним засобом примноження її впливу в глобальній та регіональній системі та, по-третє, важливого інструменту отримання практичних матеріальних та статусних переваг. Ці якості визначають основні завдання, виконанню яких слугує європейська політика Франції. Динаміка та співвідношення між ними визначають загальний напрямок і специфічні засоби реалізації європейської політики Франції на тому чи іншому етапі.

За президентства Ширака європейська інтеграція перетворилась на основну платформу реалізації французької політики в Європі завдяки тому, що, вона виступає провідною рушійною силою, структурних змін на континенті Європи[42, c. 96].

Провідну роль у зовнішній політиці Франції відіграють безпекові механізми, які виступають неодмінною передумовою для утвердження політичної автономії об'єднаної Європи та наділення її повним арсеналом засобів, в тому числі військових, для досягнення узгоджених політичних цілей з європейськими державами. Основними об'єктами французької безпекової політики виступали два європейські механізми безпеки - НАТО та ЄПБО.

Політика Франції щодо НАТО за правління Жака Ширака визначалась становленням автономних європейських механізмів безпеки. Кроки в напрямку зближення з НАТО в перші роки президентства Жака Ширака являли собою формування автономних європейських безпекових механізмів Франції в Європі [44, c.196 ].

В ході становлення і розвитку ЄПБО Франції вдалося, перенести та закріпити один з програмних елементів своєї зовнішньої політики - необхідність налагодження автономних безпекових механізмів в Європі - на європейський рівень.

Франція має досить пріоритетні важелі впливу на рівні двосторонніх відносин з окремими європейськими державами, є доволі єфективною країною для виконання окремих тактичних завдань її політики в Європі.

В той же час для французької дипломатії притаманне прагнення утворити мережу двосторонніх партнерств з європейськими державами на такому рівні, який би дозволяв здійснювати політичний вплив поза межами формальної інституційної структури Європейського Союзу [43, с. 268 ].

Отже, завдяки особливостям свого розвитку і ідентичній поведінці на міжнародній арені, а також взаємопов'язаності цілей зовнішньої політики Франція є однією з держав, здатних відігравати роль лідера об'єднаної Європи Головним викликом, який постає перед Францією в її європейській політиці, є належна поведінка,яка сприяла б посиленню європейської інтеграції та підтримувала статус Франції як однієї з провідних європейських і світових держав.

3.2 Напрямки зовнішньої співпраці

Франція міцно інтегрована у світове господарство. По обсягу експорту й імпорту Франція займає четверте місце у світі після США, Німеччини і Японії. Вона є другим у світі після США експортером послуг і продукції агропромислового комплексу. За даними статистики, сьогодні кожний п'ятий француз працює на експорт.

Чим пояснюються настільки високі показники зовнішньої торгівлі? По-перше, співвідношення якість/ціна французьких товарів вигідне для зовнішньої торгівлі Франції. По-друге, істотну роль зіграли зміни в економічній політиці (поступове зниження валютного контролю, скасування тарифних і інших бар'єрів). По-третє, це пов'язано з переходом до нової системи господарювання колишніх країн соціалістичного табору і, як слідство, появою принципово нових ринків збуту. По-четверте, науково-технічний прогрес сприяв розвитку нових технологій, зниженню витрат виробництва, підвищенню ефективності керування виробництвом. Ввезені товари носять більшою частиною сировинний характер. В французькому імпорті переважають енергоносії, продукція кольорової металургії, лісоматеріали, целюлозно-паперові товари, тканини [22, c. 20].

У 60-і роки зовнішня торгівля Франції охоплювала в основному країни, що розвиваються, що здебільшого були французькі колонії. Внаслідок цього експортовані товари були дещо низької якості, і тому в 70-і роки Франція зіткнулася з проблемою слабкої конкурентоздатності своїх товарів на світових ринках. Створення загальноєвропейського ринку змусило Францію переорієнтувати свою торгівлю на ринки розвинених країн і поступово відмовитися від експорту, підтримуваного державою в напрямку країн, що розвиваються, із високим рівнем заборгованості. В 90-і роки помітно зросла міжнародна конкуренція і посилилася роль країн, що розвиваються, у світовій торгівлі. Насамперед французька торгівля як і раніше спрямована в основному на країни ЄС і недостатньо активно співробітничає з державами, що швидко розвиваються, Азії і Латинської Америки.

Варто згадати про те, що в даний час для розширення експорту французька влада проводить політику з ініціативою надання допомоги підприємствам, що бажають вийти на міжнародні ринки. Програма "Французьке партнерство", почата навесні 1996 р. з ініціативи міністерства закордонних справ та міністерства зовнішньої торгівлі, спрямована на розвиток співробітництва між значними і дрібними підприємствами шляхом надання їм можливості користуватися французькою дипломатичною мережею, друга у світі по своїх розмірах [ 12, с. 15-16 ].

Франція займає друге місце в світі як експортер послуг та сільськогосподарської продукції та четверте як експортер товарів (переважно важкої промисловості);.

Торгівля Франції з країнами ЄС складає більш ніж 60% загальної зовнішньої торгівлі. Головними партнерами Франції є Німеччина, Італія, Великобританія, Бельгія, Іспанія. Важливими партнерами також є США, Нідерланди та Японія. Франція грає також провідну роль в зовнішній торгівлі таких країн як Алжир, Марокко, Туніс.

3.3 Французько-українські економічні відносини

Головною ознакою подальшого закріплення та поглиблення українсько-французьких економічних відносин стала постійна підтримка Францією, і навіть ініціювання останньою підтримки України іншими країнами в міжнародних економічних і фінансово-банківських інституціях (МВФ, Світовий банк, ЄБРР, ЄС тощо). Формування саме такої позиції Франції в економічному співробітництві з Україною забезпечувалося як підтриманням регулярних контактів між президентами обох країн, так і налагодженням робочих контактів між керівниками урядів та окремих міністерств та відомств. Цьому безпосередньо сприяли візити до Французької Республіки Президента України, Прем'єр-міністра, міністрів економіки, фінансів, агропромислового комплексу, інших керівників міністерств та відомств України. Саме економічні аспекти дво- та багатосторонніх відносин займали одне з чільних місць в бесідах між вищими посадовими особами двох країн.

В 1998 р. Франція посіла 3 місце серед країн Західної Європи за обсягами торгівлі з Україною.(додаток 4) Аналіз торгово-економічних зв'язків між Україною та Францією показує, що Франція є важливим торговельним партнером України. До загальних обсягів зовнішньої торгівлі України з країнами Західної Європи питома вага українського експорту до Франції складає 4,9% та 9,3% українського імпорту [11, c. 129].

На 1998 рік французькою стороною встановлено ліміт кредитних ресурсів для України обсягом 200 млн.фр.фр. В липні 1998 року в Парижі підписано французько-українську міжбанківську угоду, яка відкрила дорогу до використання зазначених коштів [27, с.52].

Крім, цього, Францією надано фінансову допомогу Україні у 1994-1995рр. обсягом 4,5 млн. фр. фр. на реалізацію програм по забезпеченню безпеки функціонування АЕС та зроблено внесок у розмірі 40 млн. дол. США на компенсацію енергетичних потужностей України в зв'язку з закриттям ЧАЕС. Надано також фінансову допомогу на розробку програм по інтенсифікації сільськогосподарського виробництв загальним обсягом 20 млн. фр.фр. [27, с. 52-53 ]

Прямі французькі інвестиції одержали 98 українських підприємств (42 з них - спільні).

Французька сторона має бажання розширити свою присутність у пріоритетних галузях української економіки.

Франція виявила наміри здійснювати співробітництво по виробництву пасажирських вагонів фірма "Альстом - Де Дітріш" спільно з "Крюківським вагонобудівним заводом" (КВБЗ). Загальна кошторисна вартість робіт по організації виробництва складає 54,4 млн. грн. З них 41,5 млн. грн. (129,8 млн. фр. фр.) передбачається профінансувати за рахунок французької кредитної лінії, а решту 12,9 млн. грн. - з власних коштів заводу [18, с. 25 ].

Фірма "Лафарж" придбала 28% пакет акцій Миколаївського цементного заводу, та має намір вкласти значні інвестиції в це підприємство.

Здійснення цих та інших проектів має суттєво вплинути на технічне та технологічне переоснащення відповідних галузей промисловості в Україні.

Розвивається співробітництво в енергетичній по наступних напрямках:

- реалізація проектів реконструкції та модернізації енергоблоків електростанцій різних типів;

- виготовлення котлів з впровадженням сучасних технологій використання палива;

- розробка і впровадження сучасних систем управління технологічними процесами в енергетиці;

- участь у розробці та впровадженні технологій використання в енергетичній галузі низькоякісного вугілля;

- підвищення екологічних показників енергетичного обладнання різних типів;

- реалізація технологій використання відходів вуглезабезпечення як палива для енергетичних підприємств.

- обмін досвідом державного контролю у Франції за оптовою торгівлею медикаментами та відповідними імпортно-експортними операціями;

- вивчення французької системи медичного страхування та її впливу на реалізацію лікарських засобів, ціноутворення на фарморинку [ 27, с. 47 ].

В 1999 році зменшився відсоток як українського експорту, так і імпорту стали, перш за все, причини внутрішнього характеру, обумовлені значною мірою наслідками загальносвітової та російської криз у 1998 році та їх впливом на валютно-фінансову ситуацію в Україні..

Основними передумовами торгово-економічних відносин України з країнами Заходу, стало збільшення українського експорту вдосконалення митного та податкового законодавства.

Збільшенню товарообігу між Україною та Францією сприяли б:

- розробка та реалізація відповідної схеми виходу українських товаровиробників на західні ринки;

- вивчення можливостей збільшення вирощування та експорту таких видів сільгосппродукції, як насіння соняшника та горох, які користуються у Франції та інших країнах Європи значним попитом. При цьому імпортне мито на ці види продукції у Франції відсутній;

- визначення інституції, яка б взяла на себе організацію участі українських ділових і бізнесових кіл та підприємств у виставках, ярмарках, салонах та міжнародних зустрічах, які проводяться як у Франції, так і в країнах Західної Європи;

- створення франко-української торговельної палати, "мета якої є торговельно-економічних відносин між Україною і Францією та адаптації українських підприємств (промислових, сільськогосподарських, торговельних тощо) до правил ринкової економіки і, таким чином, інтеграції України в систему міжнародних торговельно-економічних зв'язків

- цілеспрямоване посилення контактів на всіх рівнях з підприємствами, установами та урядовими структурами, причетними до галузей, у яких найбільш явно проглядається інтерес до України з боку Франції. Це, в першу чергу, енергетика (особливо атомна), сільське господарство, зберігання та переробка сільгосппродукції, будівництво та виробництво будівельних матеріалів тощо;

- застосування нових схем кредитування спільних проектів через французькі комерційні банки без надання урядових гарантій;

- підготовка французькою стороною пропозицій щодо напрямків прямого інвестування та залучення портфельних інвестицій в економіку України, які могли б представляти найбільший інтерес для французьких банківських, фінансових та виробничих структур;

- раціональне використання французьких товарних кредитів, направлення їх в першу чергу на модернізацію українських підприємств;

- створення спільних підприємств з використанням французьких "ноу-хау" і перспективою виробництва продукції на експорт у треті країни чи заміни українського імпорту.

У цьому зв'язку реалізуються нові конкретні заходи по збільшенню товарообігу між обома країнами і, насамперед, українського експорту, серед яких слід зазначити:

- реалізацію пропозицій по залученню українських підприємств до участі у виставкових заходах у Франції;

- сприяння введенню в практику туристичних обмінів між Україною та Францією, організації бізнес-турів з проведенням зустрічей підприємців обох країн;

- доведенні до французьких ділових кіл шляхом публікацій у щомісячному бюлетені посольства, який розповсюджується більш ніж за 300 адресами у Франції, конкретних експортних пропозицій та даних про інвестиційні проекти, вільні економічні зони тощо;

- активній роботі у регіонах Франції, зокрема, проведення на плановій основі низки "круглих столів", зустрічей з підприємцями;

- інформування українських товаровиробників щодо можливості їх залучення до виконання французьких замовлень;

- активне подальше формування правової бази українсько-французьких відносин [ 11, с. 25 ]

Розглядаючи перспективи розвитку економічного співробітництва слід враховувати також і те, що у Франції на державному рівні визначені пріоритетні сектори в економіках країн Центральної та Східної Європи, зокрема, України, у яких вона хотіла б забезпечити свою присутність, а саме:

- модернізація та розвиток енергетичної галузі і, насамперед, вдосконалення ядерних і теплових електростанцій, реконструкція нафтопереробних заводів, мережі газо- та електропостачання;

- модернізація транспорту та транспортних мереж;

- забезпечення охорони навколишнього середовища та організація водопостачання;

- виробництво та переробка сільгосппродукції;

- індустрія туризму;

- вдосконалення системи оптової та роздрібної торгівлі товарами широкого вжитку, створення супермаркетів;

- налагодження системи сервісного обслуговування в різних галузях [ 11, с.37-40 ]

Цей перелік майже співпадає з переліком найбільш привабливих для України галузей економіки, де Франція займає провідні позиції.

Серед програм, які є цікавими для України і могли б бути реалізовані французькою стороною з подальшою перспективою інвестицій у виробництво слід виокремити наступні:

- запровадження сучасних технологій та форм організації виробництва продукції промисловості;

- заощадження енергоресурсів шляхом впровадження енерго- та паливнозберігаючих технологій, раціонального їх використання у виробництві та побуті;

- організація безпечного функціонування АЕС, забезпечення утилізації та захоронення радіоактивних відходів;

- модернізація транспорту і транспортних мереж;

- запозичення досвіду Франції у сферах державного регулювання економіки, організації митної та податкової систем, арбітражної справи, діяльності торгово-промислових палат тощо;

- розвиток банківсько-фінансової та кредитної систем;

- забезпечення охорони навколишнього природного середовища та здоров'я населення;

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів для економіки України;

- налагодження систем сервісного обслуговування;

- розвиток інфраструктури міського господарства тощо [ 27, c.154-156].

Таким чином, можна вважати, що рівень економічного співробітництва знаходиться на досить високому рівні.