Природне та штучне освітлення. Основні принципи розрахунку природного та штучного освітлення робочих місць

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником - коефіцієнтом природного освітлення (КПО):

КПО=(Евн/Езовн)*100,

де Евн - освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим); Е_зовн - освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності з нормованим значенням КПО.

Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному три методи: світлового потоку (коефіцієнту використання), точковий та питомої потужності.

Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі.

F=EkSz/ŋ,

де k- коефіцієнт запасу(1,3-2,0); S-площа приміщення, м² ; z-відношення середньої освітленості до мінімальної(=1,1-1,2);ŋ-коефіцієнт використання(в долях одиниці)

різних світильників в залежності від індексу приміщення, типу світильника. відбиваємості і т.д.

i=S/h(A+B),

де h-розрахункова висота підвісу лампи м; A та B- розміри сторін приміщення, м.

Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин.

F=1000Ek/εμ,

де Е-нормована освітленість; k-коефіцієнт запасу(1,3-2,0); ε- умовна освітленість, лк; μ- коефіцієнт що враховує вплив віддалених ламп(1,1-1,2).

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи Рл, Вт для створення в приміщенні нормованої освітленості

Pл=РудS/N,

де Руд- питома потужність, Вт/м2 (приймається за довідниками для приміщень даної галузі); S - площа приміщень, м2; N - число ламп в освітлювальній установці.