СНД – Співдружність Незалежних Держав

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ІНСТИТУТ ПРАВА ім. ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО

На правах рукопису

ЮЛДАШЕВ Сергій Олексійович

УДК 346.16+347.918

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО РОЗГЛЯДУ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право,

господарсько-процесуальне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я

На здобуття наукового ступеня

Кандидата юридичних наук

Науковий керівник –

СЕМЧИК Віталій Іванович,

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України,

академік АпрН України

Київ – 2005

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………….. 3

Вступ ……………………………………………………………………………… 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ

ТРЕТЕЙСЬКОГО РОЗГЛЯДУ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

1.1. Історія розвитку інституту третейського розгляду ……………………. 13

господарських спорів ……………………………………………………. 13

1.2. Юридична природа третейського розгляду

господарських спорів та його понятійний апарат ……………………… 45

Висновки до розділу 1 ……………………………………………………….… 62

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМИ НЕДЕРЖАВНОГО СУДОЧИНСТВА

ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ ЇХ СКЛАДОВИХ …………………….. 64

2.1. Системи недержавного судочинства ……………………………………. 64

2.2. Третейська (арбітражна) угода …………………………………………... 77

Висновки до розділу 2 ………………………………………………………... 115

РОЗДІЛ 3. НАЦІОНАЛЬНЕ І МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ

РЕГУЛЮВАННЯ ПРИЙНЯТТЯ І ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ

ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ ТА МКАС ПРИ ТПП УКРАЇНИ …… 118

3.1. Прийняття рішень третейськими судами та МКАС

при ТПП України ………………………………………………………... 118

3.2. Оскарження і примусове виконання рішень

третейського суду та МКАС при ТПП України ………………………... 164

Висновки до розділу 3 ………………………………………………………... 174

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………….. 178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………. 183

ДОДАТКИ …………………………………………………………………………. 196

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

СНД – Співдружність Незалежних Держав

МКАС – міжнародний комерційний арбітражний суд

ТПП – торгово-промислова палата

МТП – Міжнародна торгова палата

UNCITRAL (United Nations Commission on International Trade Law), ЮНСІТРАЛ – комісія Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі;

ICSID (International Center for Settlement of Investment Disputes) – Міжнародний центр по вирішенню інвестиційних спорів у Вашингтоні, заснований згідно до Конвенції про вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними юридичними особами (Вашингтонська конвенція 1965 р.)

ГАТТ – Генеральної Угода по тарифам і торгівлі

СОТ – Світова організація торгівлі

ЄС – Європейський Союз

ОВС – Орган по вирішенню спорів

МАС МТП – Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати

ГКУ – Господарський кодекс України

ГПК – Господарський процесуальний кодекс України

ЦК – Цивільний кодекс України

ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України

ЗКА – Закон України про міжнародний комерційний арбітраж

Вступ

Реалізація проголошеного Конституцією України курсу на становлення України як правової держави залежить від низки факторів, одним з яких є розвиток недержавної форми судочинства як невід’ємної складової забезпечення демократичних засад суспільного життя та ефективного функціонування соціально орієнтованої економіки. Можливості інтеграції України до міжнародних та європейських інституцій, у т.ч. Світової організації торгівлі, також залежать від того, наскільки правові та інституційні засади організації економічної діяльності в Україні будуть відповідати загальновизнаним принципам демократичності, сформульованим Організацією Об’єднаних Націй та її спеціалізованими організаціями. Практика функціонування недержавної форми судочинства щодо розгляду господарських спорів показує її достатньо прогресивний характер. Порівняно з державними судами загальної юрисдикції вона має низку переваг. Це, по-перше, оперативність вирішення спорів, сприяння, тим самим, господарському обігу, стабілізації господарських відносин, а отже і покращенню результатів господарської діяльності, по-друге, розширення можливостей реалізації права на судовий захист, а отже і розширення доступу людини до системи правосуддя, по-третє, обмеження монополізму державних судів, а отже і зменшення корупційного тиску на суб’єктів господарювання, по-четверте, демократичність процесу розгляду спорів - обрання суду та суддів за згодою сторін, вплив останніх на формування правил розгляду спорів тощо.

У той же час стан розвитку недержавного судочинства у сфері господарювання в Україні далекий від задовільного. Питома вага кількості господарських спорів, що розглядаються в третейських судах, залишається незначною. За даними соціологічних опитувань суб‘єктів господарської діяльності, робота третейських судів ще не є рівноцінним заміщенням державних судів і, головним чином, через певні недоліки у правовому регулюванні третейського розгляду спорів, усунення яких конче потрібне і якомога швидше. Адже недержавну форму судочинства можна розглядати як найважливіший засіб вирішення спорів, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, та чинник подальшого розвитку судочинства на основі загальносвітових стандартів.

Як показує практика, наявна нормативно-правова база третейського розгляду спорів не в повній мірі відповідає потребам господарської практики. При цьому мається на увазі не тільки спеціальне законодавство про цю форму судочинства, але й інші нормативно-правові акти, що регулюють суміжні сфери суспільних відносин (діяльність державних судів тощо). Це вказує на необхідність системних, комплексних досліджень правового регулювання щодо третейського розгляду господарських спорів, який здійснюється в Україні третейськими судами і Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (далі – МКАС при ТПП України).

У науковій літературі, як показує аналіз, переважають дослідження питань функціонування однієї з форм недержавного судочинства – міжнародного комерційного арбітражу. Ці питання досліджувалися у працях Т.С. Кисельової, Ю.Д. Притики, В.В. Комарова, І.Г. Побірченка, А.В. Цират, Г.А. Цират та ін. Щодо розгляду господарських спорів третейськими судами, окремі питання досліджувалися у працях В.К. Мамутова, І.Г. Побірченка, Г.В. Пронської та ін. Однак комплексні, з єдиних методологічних позицій дослідження правового регулювання третейського розгляду господарських спорів спорідненими за своєю юридичною природою третейських судів і МКАС при ТПП України не проводилися. Між тим, саме цей зріз функціонування недержавного судочинства набуває особливого значення. З одного боку, спеціальне законодавче урегулювання третейського розгляду господарських спорів надає великого потенційного заряду для вирішення, перш за все, ряду проблем економіки України, як внутрішніх (забезпечення суспільного господарського порядку), так і зовнішніх. І цю потенційну юридичну можливість доцільно дослідити через призму господарсько-правового бачення, що сприятиме ефективній її реалізації. З іншого боку, звернення до третейського розгляду господарських спорів (арбітражу) МКАС при ТПП України є достатньо важливим, оскільки практикою десятирічного його функціонування накопичено певний досвід, який може бути використаний у процесі вдосконалення третейського розгляду господарських спорів в Україні, зокрема, шляхом уніфікації його правового регулювання.

Вищевикладеним зумовлюється вибір теми дослідження та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов‘язана з планами науково-дослідної роботи Інституту права ім. Володимира Великого МАУП на 2002-2004 рр. – аспект “Правове забезпечення господарсько-процесуальної діяльності” в рамках загальної теми “Правове забезпечення управління персоналом ”. У межах зазначеної теми дисертант як співвиконавець здійснив дослідження правового регулювання третейського розгляду господарських спорів та розробив пропозиції щодо його удосконалення.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка пропозицій щодо системного вдосконалення правового регулювання третейського розгляду господарських спорів на основі комплексного аналізу теоретичних здобутків, вітчизняного та зарубіжного законодавства, норм міжнародного права, включаючи міжнародні та європейські конвенції, а також досвіду функціонування недержавних судів в Україні й інших країнах та здійсненого для вирішення виявлених проблем теоретичного доробку.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішено наступні завдання:

досліджено юридичну природу та доопрацьовано понятійний апарат третейського розгляду господарських спорів;

визначено доцільність внесення змін у діюче законодавство щодо системи судоустрою України;

доопрацьовано класифікацію третейських (арбітражних) угод;

обґрунтовано пропозиції щодо розширення диспозитивності правового регулювання третейського розгляду господарських спорів;

аргументовано необхідність та визначено напрямки удосконалення правового регулювання щодо виконання рішень третейських судів та МКАС при ТПП України, винесених за результатами розгляду господарських спорів;

обгрунтовано пропозиції щодо часткової уніфікації правового регулювання третейського розгляду спорів третейськими судами і МКАС при ТПП України, а також державного і недержавного судочинства;

виявлено потреби щодо внесення системних змін в порядок державного і недержавного судочинства в частині, пов’язаній з третейським розглядом спорів, та сформульовані необхідні пропозиції до законодавства;

аргументовано доцільність уніфікації окремих правил третейського розгляду господарських спорів з відповідними міжнародними правилами.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі третейського розгляду господарських спорів, який здійснюється третейськими судами та МКАС при ТПП України.

Предметом дослідження є правове регулювання третейського розгляду господарських спорів.

Методи дослідження. Методами дослідження виступають загальнонаукові й спеціальні методи наукового пізнання: історичний, діалектичний, формально-логічний, формально-юридичний, порівняльно-правовий. Використання історичного та діалектичного методів дозволило визначити основні закономірності розвитку господарського судочинства. Формально-логічний метод був використаний при формулюванні висновків щодо природи третейського судочинства. За допомогою формально-юридичного, порівняльно-правового методів був здійснений порівняльний аналіз підходів до правового регулювання третейського розгляду господарських спорів у вітчизняному, зарубіжному і міжнародному законодавстві, наукових позицій вчених, поглядів практиків на актуальні питання.

Теоретичну основу проведеного дослідження склали праці вітчизняних та російських дослідників В. Анурова, А. Бобкової, Є. Брунцевої, Г. Дмитрієвої, Д. Задихайло, І. Замойського, Г. Знаменського, В. Кисіля, Л. Лунца, В. Мартем'янова, Т. Нешатаєвої, Л. Ніколенко, Б. Полякова, Д. Притики, В. Щербини, М. Штефана та ін., а також вчених дальнього зарубіжжя С. Бонда, А. Фроланда, Ж. Тускоза, А. Тинеля та ін.

Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, законодавство інших держав, міжнародні та європейські конвенції. Крім того, використовувались матеріали практики діяльності третейських судів та МКАС при ТПП України по справах, які були опубліковані у відкритій пресі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці на основі системного, комплексного дослідження правового регулювання третейського розгляду господарських спорів теоретико-правових засад та пропозицій щодо удосконалення законодавства шляхом уніфікації ряду законодавчих положень стосовно третейського розгляду господарських спорів у обох ланках недержавного судочинства в Україні, а також державного і недержавного судочинства, розширення обсягу диспозитивності правового регулювання у цій сфері, компетенції сторін спору та юридичних гарантій дотримання третейської угоди і виконання рішень третейського суду та МКАС при ТПП України.

Вдосконалення правового регулювання третейського розгляду господарських спорів підтверджується одержаними висновками, рекомендаціями і пропозиціями.

Уперше сформульовано визначення правосуддя у сфері господарювання, під яким пропонується розуміти таке відправлення судочинства і застосування норм матеріального права, яке направлене на забезпечення суспільного господарського порядку і здійснюється у відповідності з законодавством на моральних засадах справедливості і добросовісності з дотриманням принципів рівноправності сторін і прийнятності для них судового рішення.

Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення:

визначення поняття третейського розгляду господарських спорів, яке має охоплювати не тільки процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом, але й забезпечення виконання рішення;

визначення меж диспозитивності правового регулювання третейського розгляду господарських спорів, а саме, запропоновано їх розширення шляхом закріплення у законодавстві загального принципу третейського судочинства, згідно якому не тільки вибір права, призначення (обрання) третейського суду та третейських суддів, а й вибір правил третейського розгляду щодо конкретного спору може встановлюватися угодою його сторін;

виконання рішень третейських судів та МКАС при ТПП України, зокрема, обґрунтовано необхідність:

а) скорочення підстав для скасування рішення третейського суду, зокрема, пропонується виключити таку підставу, як невідповідність складу третейського суду, яким прийнято рішення, вимогам Закону “Про третейський суд”, з виведенням такої підстави із переліку випадків, у яких може мати місце відмова в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа;

б) посилення гарантій, пов’язаних із забезпеченням виконання рішень третейського суду та МКАС при ТПП України, зокрема, введення юридичної відповідальності (майнової та дисциплінарної) судді (суддів) господарських судів за бюрократизм і тяганину при вирішенні питань, пов’язаних із забезпеченням виконання рішень третейського суду, яка повинна наставати у випадках необґрунтованого порушення ним (ними) строків видачі виконавчого документа або необґрунтованої відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.

Дістали подальший розвиток:

обґрунтування визначення судоустрою України, зокрема, запропоновано викладення ч. 3 “Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції” ст. 124 Конституції України у наступній редакції: “Правосуддя здійснюється Конституційним Судом України, державними судами та недержавними судами (арбітражами) згідно з відповідними законами про них”, що дозволить подолати існуючу колізію між ст.ст. 124–130 Конституції України та ст. 3 “Судова система України” Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 р., з одного боку, і п.14 ч.1 ст.92 Конституції України та Законами України “Про третейські суди” від 11.05.2004 р. та “Про Міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.1994 р. – з іншого;

класифікація третейських угод шляхом виділення серед них угод, визначених заздалегідь (до виникнення спору), і визначених після виникнення спору.

Доопрацьовано теоретичну основу правового регулювання здійснення правосуддя у сфері господарювання в Україні шляхом обґрунтування доцільності:

• уніфікації правових норм про третейську та арбітражну угоду (застереження);

• уніфікації правового регулювання розгляду господарських спорів в межах державного і недержавного судочинства, зокрема, обґрунтовано доцільність:

а) розширення компетенції третейських судів шляхом поширення на них правового регулювання з питань компетенції державних судів, зокрема, доцільно надати третейським судам право звертатися до підприємств, установ і організацій України з вимогою надання певних документів (завірених у встановленому порядку копій) та встановити для останніх обов’язок, незалежно від підпорядкування і форм власності, виконання вимоги третейського суду;

б) введення у Закон “Про третейські суди” відповідної статті щодо забезпечення доказів, яка б надавала господарюючим суб’єктам, що беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в їх отриманні, право заявити клопотання про забезпечення цих доказів;

в) запровадження обов’язків сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом та торговим (діловим) звичаєм інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;

• внесення системних змін у порядок державного і недержавного судочинствав частині, пов’язаній з третейським розглядом господарських спорів, а саме, обґрунтовано доцільність:

а) доповнення відповідних нормативно-правових актів положенням про те, що позовна заява до господарського суду повинна додатково містити відомості про відсутність між сторонами третейської (арбітражної) угоди;

б) включення у перелік підстав для відмови у прийнятті позовної заяви, закріплений у ГПК України, такої підстави, як наявність третейської угоди;

• уніфікації окремих правил третейського розгляду господарських спорів з відповідними міжнародними правилами, зокрема, обґрунтовано доцільність внесення відповідних змін до законодавства про третейський розгляд господарських спорів, які б закріплювали можливість сторін посилатися на загальні принципи суспільного господарського порядку (забезпечення добросовісної конкуренції, господарські (торгівельні) звичаї, зразки договорів тощо).

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертації полягає в тому, що здійснений у роботі аналіз, викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчому процесі, для удосконалення чинного законодавства щодо третейського розгляду господарських спорів.

Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за дисципліною “Господарсько-процесуальне право”.

Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Пропозиції щодо удосконалення третейського розгляду господарських спорів використано Управлінням взаємодії з МФО Департаменту економічної стратегії Мінекономіки та з питань євроінтеграції України при підготовці змін і доповнень до законодавства (довідка № 14/3 від 12.01.2005 р.) (Додаток А).

Основні положення дисертаційного дослідження використані при розробці навчальної програми та навчально-методичного забезпечення спецкурсу “Правове регулювання третейського розгляду господарських спорів” і навчального посібника за назвою спецкурсу, рекомендованого до друку. Вказані матеріали використовуються при читанні лекцій за названим спецкурсом (довідка № 8090/1 від 28.12.2005 р.) (Додаток Б).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати проведеного дослідження отримані особисто автором на основі аналізу чинного законодавства України, що регулює третейський розгляд господарських спорів в Україні, міжнародних конвенцій щодо міжнародного комерційного арбітражу, а також відповідного законодавства деяких інших держав та практики його застосування.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані у дисертаційному дослідженні, доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми судової реформи в Україні” (м. Судак, 2004), “Проблеми адаптації законодавства України до законодавства ЄС” (м. Київ, 2004), а також на VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 2005).

Публікації. Результати проведеного дослідження опубліковано в 5 наукових працях загальним обсягом 2,2 д.а., з яких 2,1 д.а. належить особисто здобувачу.

РОЗДІЛ 1