Технологія усунення пошкоджень

Технологія ремонту одягу складається з двох етапів: підготовки виробу до ремонту і обробки деталей, вузлів або виробу в цілому. Підготовка одягу до ремонту і оновлення включає розпорювання деталей одягу або виробів, чищення, волого-теплову обробку, перекроювання і розкрій нових деталей, ремонт пошкоджених ділянок.

Міра розпорювання (розбирання) вузлів виробів визначається зручністю виконання наступних робіт за умови забезпечення мінімальної витрати часу на розбирання і збирання вузлів. Розпорювати шви слід акуратно, розтягуючи деталь упоперек шва і розрізаючи нитки з допомогою ножа або спеціальним пристосуванням, не торкаючись лезом до сторін шва, щоб уникнути порізу матеріалу [14, с. 106]. В окремих випадках при достатній міцності матеріалу і значному послабленні міцності машинної строчки шов, розташований уздовж нитки основи, можна розпороти, різко розтягуючи дві деталі упоперек шва. На сильно ослаблених ділянках матеріалу шви розпорюють за допомогою голки або розпускаючи рядок (ланцюгового стібка).

Після розпорювання деталі її ретельно очищають від пилу і волокон, що звалялися, різними щітками. Сліди від клейових матеріалів видаляють, змочуючи їх із зворотного боку виробу технічним або гідролізним спиртом. Очищені деталі піддають волого-тепловій обробці шляхом пропарювання і прасування швів при дотриманні відповідних режимів [4, с. 12].

Перекроювання деталей при оновленні виробів, зміна розміру, форми, фасону – найбільш відповідальний вид роботи. Перед перекроюванням ретельно перевіряють стан кожної деталі і визначають ділянки, що вимагають заміни або ремонту. Оновлення одягу може виконуватися з повним або частковим перекроюванням, із зміною асортименту (виготовлення з пальта жакета, піджака, куртки, жилета, сарафана; з сукні сарафана, блузи, жакета, жилета і т. д.) і без зміни асортименту. Оновлення одягу з повним перекроюванням може виконуватися з перелицьовуванням і без перелицьовування матеріалу.

При зміні розміру, форми, фасону виробу допускається передбачати мінімальні припуски на шви: в швах великого навантаження (бічні, плечові, ушивання рукавів і т. п.) – 7 мм, в швах незначного навантаження (передні шви рукавів, сточування частин обшивань коміра і т. п.) – 5 мм.

При ремонті виробів допускається обробка низу виробу і рукавів обшиваннями. Оптимальна ширина обшивання низу виробу – 50-60 мм, низу рукавів – 4-5 мм; мінімальна ширина обшивання низу виробу – 35, низу рукавів – 30 мм. Надставки, клини і інші деталі, вставки для ремонту відкритих ділянок розкроюють з основного матеріалу. Допускається також розкроювати їх з матеріалів, близьких до основного за кольором і структурі [12, с. 352].

Деталі закритих ділянок виробу (обшивань низу виробу, нижнього коміра і т. п.) допускається розкроювати з матеріалів, близьких до основного за кольором і структурі. Зрізання або вирізування зношених ділянок в деталях при ремонті одягу повинно бути виконано так, щоб зрізи мали достатню міцність. Оновлюють одяг в більшості випадків із застосуванням обробних матеріалів, оскільки можливості перекроювання деталей виробу обмежені різницею прокроїв, наявністю зношених ділянок виробу (знос матеріалу по низу рукавів, краю бортів, кишеням). Обробні матеріали використовуються при заміні і маскуванні зношених місць і деталей, з їх допомогою виріб набуває нової форми і пропорції; поєднанням різних за кольором і фактурі матеріалів досягається новизна сприйняття виробу. Манжети, рукави, комір, планка, кокетка, хлястики, пати і інші деталі, виконані з нового матеріалу, дозволяють не лише приховати експлуатаційні дефекти, але у разі потреби змінити розміри виробу, надати йому сучасному вигляду [5, с. 10].

Ремонт пошкоджених ділянок (порізи, розриви, діри), виконують художнім штопанням, штукуванням, різними вставками (при порушень цілісності або значної міри зносу ділянок матеріалу) нитковим або клейовим способом. Вставку вирізують відповідно до напряму переплетення, ворсу, малюнка за розміром пошкодженої ділянки деталі. При значній площі ділянки ушкодження або зносу застосовують машинний метод обробки. Вставки ушивають швом шириною 5-7 мм і шов прасують. Для маскування шва ушивання на тонких тканинах і на видних ділянках виробів шов виконують з лицьового боку ручним рядком [21, с. 104].

Клейовий метод ремонту застосовується при виконанні вставок і ліквідації розрізів і розривів у виробах з різних видів матеріалів. Для ремонту виробів з вовняних, напівшерстяних тканин і з формостійких трикотажних полотен застосовують клей БФ-6; виробів з натуральної і штучної шкіри – клей "Марс", МА-50; виробів з натуральної і штучної шкіри і замші, полівінілхлоридної плівки – клей ОК-2; виробів з матеріалів з гумовим покриттям, дубльованих поролоном, штучним хутром або іншим матеріалом,- клей ОК-2 і КП-2. Клейовий метод застосовують і при ремонті виробів з натурального хутра (клей ОК-2 і МА-50). Прямі розрізи ремонтують, склеюючи їх в стик. Розриви і діри обробляють, вклеюючи вставки в пошкоджену ділянку. При цьому з виворітного боку підкладають смужку або відрізок бавовняного матеріалу.

У виробах з штучної шкіри з полівінілхлоридним покриттям ушкодження лицьового шару покриття можна ремонтувати зварюванням за допомогою теплового ролика. Таким же способом ремонтують вироби з полівінілхлоридної плівки. Вироби при оновленні і ремонті обробляють в основному так само, як вироби з нових матеріалів. Залежно від характеру виконуваної роботи ремонтують і оновлюють вузли при частковому або повному їх розбиранні [8, с. 109]. Найбільш поширеними видами ремонту коміра є ремонт або заміна зношеного верхнього, у тому числі хутряного, коміра, а також зміна фасону коміра. Зношену стійку коміра замінюють новій з обробного матеріалу або близького до основного. Шов приточування настрочують. Зношений відліт і кінці коміра можна відновити, настрочивши бейку або окантувавши його тасьмою. Майже зникаючим видом робіт є ремонт зношеного згину стійки коміра, який полягає в штопанні або застроченні зношеної частини коміра при частковому або повному відпорюванні верхнього коміра. При значній мірі зносу верхній комір замінюють новим з обробного матеріалу. При зміні фасону коміра відпорюють верхній комір, підрізують нижній і верхній коміри відповідно до нової форми, після чого верхній і нижній коміри знову сполучають з виробом. При виготовленні нового коміра повністю відпорюють верхній і нижній коміри і обробляють новий комір [18, с. 95].

В рукавах характерними видами ремонту є лагодження низу, зміна довжини, зміна підкладки повністю або в нижній частині, зміна ширини або фасону. При значному ушкодженні матеріалу по згину низу рукавів або при їх подовженні ремонт виконують за допомогою обшивань. До підкладки і утеплюючого прокладення відповідно приточують надставки. Найбільш складним видом ремонту є зміна фасону рукавів, що вимагає їх перекроювання. Прорізні кишені залежно від міри зносу для ремонту розпорюють повністю або частково. При частковому розпорюванні ремонтують і замінюють новими зношені обшивання клапан, листочку, підкладку, закріплюють пошкоджені кінці кишені. Пошкоджені кінці прорізу кишені ремонтують, розпорюючи старі і ставлячи нові закріпки. На пошкоджені кінці кишень можуть настрочуватися відрізки обробного матеріалу трикутної або іншої форми. При заміні нижньої рамки кишені ширина її може мінятися залежно від міри зносу ділянки розташування кишені. При ремонті верхньої частини прорізу кишені у разі великого зносу ділянки матеріалу над, клапаном цю ділянку вирізують і ушивають вставку, яка одночасно є верхнім обшиванням [2, с. 45].

При значному зносі прорізної кишені його розпорюють повністю і обробляють наново. Зношена ділянка навколо кишені може бути вирізана і замінена вставкою. Нову кишеню обробляють так, щоб закрити вставку. У кишенях в рамку для маскування приточених сторін вставки може служити обробний рядок навколо прорізу кишені. При великій зношеності прорізної кишені в рамку або з клапаном його можна замінити кишенею або накладним.

У накладних кишенях часто доводиться міняти зношену підкладку, ремонтувати верхній край кишені обшиванням з обробного матеріалу. Краї борту ремонтують шляхом обточування їх послові попереднього обрізання зношеного краю уздовж усієї лінії борту і лацкана. При значній мірі зносу краю борту обробляють різними планками або фасонними вставками з обробних матеріалів. Обточні петлі ремонтують знову викроєними обшиваннями. Розпороті при ремонті краю борти петлі обметують, як правило, вручну. Способи ремонту підборту на ділянці розташування петель залежать від зносу петель, їх числа, а також від товщини і щільності матеріалу. Так, в товстих щільних тканинах прорізу петель зшивають частими косими стьобаннями або заштуковують, в тонких тканинах – застрочують. При великому зносі петель і наявності додаткової тканини підбір на усій ділянці петель вирізують і ушивають вставку. Поширеним видом ремонту є зміна довжини виробу. При подовженні виробів часто застосовують надставки з обробних матеріалів, хутра. При подовженні виробів тільки за рахунок запасу, а також при сильно зношеному матеріалі на згині низ виробу обробляють обшиванням. Вироби подовжують і шляхом ушивання вставки з обробних матеріалів на будь-яких рівнях поличок і спинки [10, с. 48].

При ремонті виробу іноді вимагається обробити знову або ліквідовувати шліци в бічних швах або в середньому шві спинки. Слід врахувати, що шліцу можна проектувати тільки за наявності припусків в швах не менше 30 мм. Інакше шов приточування надставки на ділянці шліци буде помітний. Підкладку ремонтують, замінюючи зношені ділянки вставками, надставками, які ушивають, приточують чи настрочують накладним швом із закритим зрізом. При значному зносі підкладки її замінюють повністю або частково (тільки підкладку поличок або рукавів, або полички і спинки) [15, 108]. Ширину виробу змінюють за рахунок припусків на обробку бічних, рельєфних швів, середнього шва спинки або приточування обробних вставок. У брюках дуже поширений ремонт, пов'язаний із зміною довжини, ширина брюк, заміною підкладки, усуненням зносу по низу, кишеням, верхньому краю брюк. При незначному зносі основного матеріалу по згину низу брюк припуск на підкочування і тасьму відпорюють, пошкоджені ділянки штопають ручним або машинним способом і намічають нову лінію низу на 10-15 мм вище старою з тим, щоб заштопані ділянки виявилися на виворітній стороні. При зносі матеріалу по усьому згину низу брюк припуск відрізують по згину і цією смужкою або знову викроєним обшиванням низ брюк обточують. На припуск або обшивання настрочують тасьму. Низ брюк підшивають на машині рядком підшивки або з використанням клейової нитки. Брюки без манжет подовжують за рахунок припуска внизу або за допомогою обшивання. Брюки з манжетами подовжують, ліквідовуючи манжети. Розширюють брюки внизу за рахунок припусків по крокових швах, звужують – по бічних і крокових швах. Ширину брюк вгорі змінюють за рахунок припуска середнього шва,- приточування клинів у верхній частині середнього шва, а також за рахунок виточок або складок передніх половинок. Ремонт поясу або верхнього краю брюк в основному полягає в заміні підкладки і прокладення поясу або спеціальної Тасьми [9, с. 17].

Зношені верхні ділянки крокових швів замінюють клинами, вирізаними з основного або близького до нього матеріалу.

Для забезпечення високого рівня якості робіт і продуктивності праці при ремонті одягу потрібна максимальна механізація робіт і широке застосування клейових методів кріплення деталей. Так, максимально мають бути механізовані роботи по підшивці низу виробів, обробці країв деталей. Пришивання вішалок, прикріплення манжет брюк до бічних і крокових швів, закріплення кінців прорізних кишень повинне виконуватися на закріплювальній машині. Для закріплення країв деталей слід широко застосовувати вистрочування швів обточування, клейову нитку, павутину. На спеціалізованих підприємствах доцільно застосовувати пароповітряний манекен для прасування одягу [14, с. 125].

Накладання латок. Латку використовують для реставрування дуже поношеного одягу. Тканину для виробів вибирають у тон виробу, її пришивають різними способами: з вивороту, з лиця, підганяючи під малюнок тканини. Направлення нитки основи в тканині латки повинно відповідати напрямку нитки основи в тканині виробу, що підлягає ремонту.

З виворітної сторони латку накладають на виріб і приметують. Краї латки підгинають на 0,5 см і ще раз приметують. Після цього латку пришивають потайними підшивними стібками. Потім з лицьової сторони обрізають край порваного місця, залишаючи по краям приблизно 1 см тканини. Куточки підгинають і приметують (Рисунок А. 1.) Після цього пришивають латку з лицьової сторони тим же способом, що і з виворітної [19, с. 49].

Штопання здійснюють при ремонті незначних пошкоджень одягу, білизни. Штопання буває щільне (Рисунок А. 2.), навскісними стібками (Рисунок А. 3.), атласне (Рисунок А. 4.), непомітне (Рисунок А. 5.).

Штопання – це одностороннє переплетення. Для роботи використовуються нитки основи і піткання тканини, яка підлягає ремонту. Щільне штопання (Рисунок А. 1.) виконують у такій послідовності. Голку з ниткою піткання проколюють на відстані 0,5 – 1,5 см від пошкодження і нижче нього на такій же відстані. Таким способом укладають нитки по всій поверхні пошкодження. Потім укладають нитки основи, переплітаючи їх з нитками піткання. Кінці ниток обрізають і припрасовують.

Штукування – це ремонт одягу, за допомогою якого повністю відновлюється пошкоджена тканина чи залишається лише незначний слід від пошкодження у вигляді текстильного браку (потовщення тканини). Штукування використовується для ремонту виробів із товстих тканин (драп, сукно, пальтові і всі ворсові тканини) [21, с. 108].

Штукування здійснюють різними способами – у залежності від величини пошкодження (розрив тканини у різних напрямках) і виду тканини (Рисунок А. 6. – Рисунок А. 9.). Штукування товстих тканин виконується у такій послідовності. Пошкоджені краї продовжуються на 4 – 5 мм на непошкоджену тканину в обидві сторони. Косими стібками почергово захоплюють 2-3 мм тканини з обох сторін. При виконанні стібка бажано захоплювати не всю тканину наскрізь, а тільки на половину її товщини (Рисунок А. 9.), щоб з лицьового боку не було видно проколів голки.

Також одним з поширених методів є клейовий спосіб відновлення споживчих властивостей одягу, який використовується для усунення розриву, потертості, витерті абсолютно різних предметів одягу. Це стосується, наприклад, виробів з хутра, овчини, велюру, ворсової шкіри і плащових матеріалів.

Скажімо, якщо у вироби з хутра послабилася шкіра, її необхідно зміцнити тонким і щільним текстильним полотном. Для цього поступають таким чином.

На шкіряну тканину, попередньо знежирену бензином, рівномірно тонким шаром наносять клей. Таким же чином намазується попередньо вирізаний шматочок тканини, за розміром пошкодженої ділянки шкіри. Відповідно до рекомендацій для даного виду клею, його злегка витримують, а потім склеюють і сушать тканини, при цьому злегка розгладжуючи їх рукою.

Відновлення шкіряного одягу з потертостями зазвичай зводиться до приклеюванню латок. При цьому виріб розстеляють на столі шкірою вниз. Ушкодженої ділянки надають округляє форму, підстригають волосся і обробляють шліфувальною шкуркою, а потім окреслюють крейдою.

Притиснувши хутряний клапоть шкірою вниз, акуратно і дбайливо знімають його. На ньому віддрукуються крейдяні лінії, за якими необхідно вирізати латку. Її вирізають по зовнішньому краю, не надрізу хутряної волосся. Шкіру латки також обробляють шкіркою [7, с. 482].

Провівши всі ці операції можна склеювати – беруть участь в процесі ремонту поверхні між собою, витримуючи згідно інструкції для даного типу клею.