Температура і рельєф поверхні

Меркурій pyxається навколо Сонця в середньому на відстані 58 млн. км по орбіті, відстань до Сонця складає 46 млн.км.

Період обігу Меркурія навколо Сонця piвний 88 добам.

Для нагляду із Землі Меркурій – важкий об'єкт, оскільки він ніколи не віддаляється від Сонця.

Лише два апарати було спрямовано на її дослідження. Першим був у 1974—1975 роках тричі пролетів повз Меркурій: максимальне зближення становило 320 км. У результаті було отримано кілька тисяч знімків, що охоплюють приблизно 45% поверхні планети.

Подальші дослідження з Землі вказали на можливість існування водяного льоду в полярних кратерах

Температура і рельєф поверхні

Як найближча до Сонця планета, Меркурій одержує від центрального світила значно більшу енергію, ніж, наприклад, Земля в 10 разів.

Через витягнутість орбіти потік енергії від Сонця змінюється приблизно вдвічі.

Велика тривалість дня і ночі призводить до того, що температури на «денній» і на «нічній» сторонах поверхні Меркурія при середній відстані від Сонця можуть змінюватися приблизно від 700 К до 100.

Поверхню Меркурія вкрито подрібненою речовиною базальтового типу, вона досить темна. Судячи зі спостережень із Землі і фотографій з космічних апаратів, вона в цілому схожа на поверхню Місяця, Поряд із кратерами (як правило, менш глибокими, ніж на Місяці) є пагорби та долини.

Згідно з останніми даними, на поверхні планети біля Південного Полюсу можливе існування регіонів, вкритих водяним льодом, незважаючи на близькість до Сонця.