Від зарубок до механічних пристроїв обчислення

Реферат

На тему:

«Історія розвитку обчислювальної техніки. Покоління ЕОМ.»

Чепурного Валерія

9-Б клас

Зміст

1. Від зарубок до механічних пристроїв обчислення

2. Від електромеханічних обчислювальних пристроїв до електронних

3. Покоління ЕОМ

4. Історія розвитку обчислювальної техніки в Україні

Від зарубок до механічних пристроїв обчислення

Найпершими засобами опрацювання числових повідомлень були пальці (рис. 2.59). Про це свідчать, наприклад, римські цифри (I, V, X). У стародавній слов’янській нумерації одиниці називалися «перстами», тобто пальцями, а назва цифри 5 походить від слова «п’ясть» (кисть руки).

Значним кроком уперед у розвитку засобів обчислювання стало ство­рення абака у V ст. до н. е. у Стародавній Греції (рис. 2.60). Ідею такого пристрою греки запозичили у стародавніх вавилонян. Спочатку абак являв собою дошку з паралельними вертикальними заглибленими від­різками, на які клались якісь предмети, найчастіше камінці. Кожний такий відрізок було поділено на дві частини: більшу та меншу. На більшу клали від одного до чотирьох предметів, а на меншу - один чи два. Зна­чення, які приписували камінцям на різних лініях, були різні, залежно від того, для яких конкретних обчислень використовувався абак.

У римського історика Полібія зустрічаються такі слова: «Побажає обліковець, і коштуватиме камінець один халк, а побажає - так і цілий талант» (і халк, і талант - грошові одиниці Стародавнього Риму).

Найчастіше лічба проводилася п’ятірками, а камінці на меншій час­тині відрізка позначали кількість таких п’ятірок.

Пізніше замість камінців почали використовувати морську гальку. Галька латиною - calculus. Звідси пішли слова: calculatore (лат.), calculate (англ.) - обчислювати, лічити, а також слово української мови каль­кулятор.

З часом абак набув широкого розповсюдження в багатьох країнах, які внесли до його конструкції свої вдосконалення. Китайці помістили абак у дерев’яну рамку, а камінці замінили на кісточки від фруктів, які нани­зували на нитки всередині цієї рамки. Замість горизонтальної лінії, яка розділяла на абаці відрізки на дві частини, зробили внутрішню перего­родку (рис. 2.61).

У Північній Америці приблизно в Х-ХІ ст. пристрій типу абака викорис­товували ацтеки, давня цивілізація на території сучасної Мексики. Вони його називали "nepohualtzitzin". Через каркас були протягнуті нитки, на які нанизувалися зерна кукурудзи. На одному полі розміщувалось по три зерна, на другому - по чотири (рис. 2.62). Для роботи з таким абаком ви­користовувалась спеціальна система лічби.

У Росії та в Україні абаки з’явилися тільки у XVI ст. за часів царя Іва­на IV Грозного. Називалися вони счетьі (рос. счети - рахівниця (рис. 2.63). У них лічба велась не п’ятірками, а десятками. Саме такі рахівниці використовувались у подальшому в багатьох країнах світу.

Абаки, а потім рахівниці, були єдиним засобом обчислення до середи­ни XVII ст. Ними продовжували досить широко користуватися майже до кінця ХХ ст.

Активні дії щодо вдосконалення обчислювальних пристроїв розпоча­лися тільки в XVII ст. з розвитком промисловості, торгівлі, будівництва, військової справи.

У 1642 р. французький математик, фізик, інженер і філософ Блез Пас­каль (1623-1662) подав на розгляд королівської ради свій механічний об­числювальний пристрій (рис. 2.64).

Основу цього пристрою складали зубчасті коліщатка, які були поді­лені на 10 частин і з’єднані так, щоб при обертанні одного з них на 10 по­ділок наступне поверталося на 1 поділку.