Собівартість продукції та її структура

При певному рівні ціни зменшення витрат веде до збільшення доходів. Собівартість відображає реальні, прямі витрати підприємства на виробництво продукції і таким чином дозволяє визначити ефективність його роботи.

Собівартість продукції – грошовий вираз затрат підприємства на виробництво та збут продукції. Собівартість являє собою частку вартості товару, що втілює в себе матеріальні затрати, та частку вартості, подану в заробітній платі.

Якщо вартість товару показує, скільки коштує виробництво того чи іншого товару всьому суспільству, то собівартість відбиває лише ту частину цих затрат, яка сплачується безпосередньо підприємством. Собівартість практично нижче суспільних витрат виробництва на величину вартості додаткового продукту (прибутку).

Собівартість продукції містить вартість використання сировини, матеріалів, палива, енергії, перенесену вартість машин, будинків, споруд (амортизацію), затрати на оплату праці. Собівартістю одиниці виробу визначається шляхом калькуляції, тобто підрахунку затрат на його виробництво і реалізацію.

На практиці розрізняють:

1) цехову собівартість – всі затрати на виробництво, за виключенням загальнозаводських;

2) виробничу – всі затрати на виробництво без поза виробничих затрат;

3) повну собівартість – всі затрати, пов’язані з виробництвом продукції і послуг, і поза виробничі затрати (затрати на тару, упаковку, доставку продукції);

4) індивідуальну собівартість – затрати на одиницю окремих видів продукції;

5) планову собівартість - – обчислюється на початку виробничого циклу на основі нормативів, технологічних карт і т.п. при складанні виробничо-фінансового плану;

6) фактична (звітна) собівартість – визначається на основі фактично зроблених витрат.

Співвідношення різних видів затрат у загальних затратах визначають структуру собівартості, яка є неоднаковою у різних галузях.

Структуру собівартості звичайно розглядають у двох площинах: заелементами затрат та за статтями калькуляції (табл. 9.1).

Таблиця 9.1