Знос та амортизація

Процес переносу вартості основного капіталу протягом його служби на вартість виробленого товару називається амортизацією. Щорічні амортизаційні відрахування, які утворюють амортизаційний фонд, здійснюються за спеціальними нормами, які у кожній країні встановлюють державні органи.

Норма амортизації – це відношення суми амортизаційних відрахувань (перенесеної за рік вартості засобів праці) до первісної вартості основного капіталу, що використовується. Розраховується цей показник за формулою: Н а = де: Н а – норма амортизації; А – річна сума амортизаційних відрахувань; ПВ ок – первісна вартість основного капіталу.

Норма амортизації складається з двох частин: норми на реновацію (повне відновлення) і норми на капітальний ремонт.

Сума, яка щорічно переноситься на продукт який виготовляється, називається річною сумою амортизації:

;

Відносним показником амортизації є річна норма амортизації:

;

Амортизаційний фонд частково використовується на капітальний ремонт елементів основного капіталу, проте основна його частина нагромаджується у грошовій формі для того, щоб у майбутньому придбати нові машини, обладнання та ін. на зміну тих, що зносилися.

Зношування основного капіталу відбувається під впливом двох факторів: 1) виробничого використання – в результаті нього засоби праці втрачають свою споживчу вартість, фізично зношуються. На розміри фізичного зношення впливають такі фактори: ступінь завантаженості устаткування, кількість змін і годин роботи на добу, довговічність устаткування, якість догляду за устаткуванням, своєчасний ремонт, рівень кваліфікації робітників. Для характеристики фізичного зношення основних виробничих засобів використовується коефіцієнт (К₃), який визначається діленням суми зношення (А) основних засобів до їх первісної вартості (В):

Коефіцієнт придатності основних засобів у загальній вартості:

2) технічного прогресу, розповсюдження досягнень якого зумовлює появу дешевих або досконаліших засобів праці, тобто спричиняє моральний знос основного капіталу, що використовується. За сучасних умов саме моральний знос зумовлює необхідність швидкого поновлення елементів основного капіталу, що, в свою чергу, приводить до впровадження в практику господарювання ринкових країн різних форм прискореної амортизації

Існують декілька методів нарахування амортизації:

1. прямолінійна амортизація, коли кожного року протягом всього строку служби списуються однакові суми амортизаційних відрахувань;

2. додаткова, коли сума амортизаційних відрахувань перебільшує первісну вартість об'єкта;

3. особиста, коли з метою пожвавлення господарської діяльності уряд підвищує норму амортизаційних відрахувань;

4. попередня амортизація, коли амортизаційні списання здійснюються до початку роботи обладнання;

5. дегресивна, коли відрахування здійснюються не з первісної, а з балансової вартості основного капіталу;

6. пропорційна амортизація (може бути простою або прискореною).

Методи амортизації:

І. Звичайні методи

1) виробничий метод ,де: А_і – сума амортизації в і-му році, Ф_осн – балансова вартість об’єкта, Л_т – ліквідна вартість на останній рік експлуатації об’єкта, П_і – відпрацювання об’єкту в і-му році, - загальний відробіток об’єкта за весь період його експлуатації, Т – загальна кількість років експлуатації об’єкта

2) метод рівномірного прямолінійного списання вартості об’єкта