Загальна характеристика поняття

1. Поняття як відображення ознаки предмета.

2. Зміст та обсяг поняття. Закон оберненого співвідношення між обсягом та змістом.

3. Види понять за обсягом та змістом.

4. Типи відношень між поняттями.

Процес мислення має три форми – поняття, судження, умовивід.

Поняття – такий спосіб відображення дійсності, коли предмет розкривається через сукупність його суттєвих ознак.

В цьому визначенні поняття фіксується як уявний образ предмета, його відображення. Тому поняття про предмети не слід сплутувати із самими предметами.

Отже поняття – це думка про предмет.

Предмет думки – це той предмет або явище, про який мислить людина. Причому мислитись можуть не лише реально існуючі предмети.

З цього визначення ми також бачимо, що при утворенні поняття визначальна роль належить ознакам, на основі яких відбувається узагальнення і виокремлення предметів певного класу.

Ознакою предмета є все те, в чому предмети думки подібні або різняться між собою. Ознака характеризує предмет і дозволяє його розглядати саме як такий, а не інший, розпізнавати його серед інших (ознаки життя). Ознакою предмета може бути не лише притаманна йому властивість, відсутня властивість теж може розглядатись як ознака (майно без власника).

В понятті предмети класифікуються за загальними та специфічними ознаками.

Класифікація ознак відбувається за кількома критеріями. Так, ознаки поділяються на суттєві та несуттєві.

Суттєві – ознаки, які визначають природу предмета, що відображається в понятті, і відрізняють його від усіх інших предметів. Суттєві ознаки є необхідними, без них предмет немислимий.

Несуттєві – ознаки, які не є визначальними стосовно якісної специфіки узагальнених у понятті предметів. Наявність чи відсутність неістотних ознак не приводить до зміни природи предмета чи явища.

Різниця між суттєвими та несуттєвими ознаками досить умовна, адже суттєва в певному відношенні ознака у іншому відношенні може виявитись несуттєвою.

До найважливіших функцій понять належить пізнавальна (визначення певного явища в його суттєвих ознаках) і комунікативна (передача знань, закріплених у формі понять іншим людям).

Поняття відрізняється від уявлення. Уявлення також відображає предмет через сукупність ознак. Одначе уявлення фіксує все багатство ознак, а поняття – лише найсуттєвіші. Крім того, уявлення створює чуттєвий, наочний образ предмета, а для поняття властива абстрактність. (людина і ваш знайомий: поняття і уявлення). Отже, поняття відображає предмети та їх сукупності в абстрактній, узагальненій формі на основі їх суттєвих ознак.

Для утворення поняття слід вивчити істотні ознаки і прояви предмета. У процесі утворення понять користуються такими логічними засобами, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування та узагальнення.

Для того, щоб визначити, які ознаки є характерними саме для даного предмета, його слід порівняти з іншими.

Порівняння – це співставлення предметів із метою визначення їх подібності та відмінності. Порівняння дає змогу виявити загальне у предметів, встановити те, чим вони між собою схожі, а чим відрізняються, групувати предмети за певними ознаками. У порівнянні взаємодіють аналіз і синтез.

Аналіз – це мислений поділ предмета на його складові частини. Для повнішого вивчення предмета важливо виділити його найважливіші компоненти, властивості, порівняти їх між собою. Аналіз дозволяє відокремити суттєві ознаки від несуттєвих. Це відбувається за допомогою аналізу.

Вивчивши складові предмета поодинці, необхідно дослідити їх зв’язок в цілісності. Це здійснюється за допомогою синтезу.

Синтез – це уявне поєднання частин предмета, розчленованого аналізом, у єдине ціле.

Аналіз і синтез перебувають у тісному взаємозв’язку (для того, щоб дослідити явище, слід розглянути і його окремі ознаки, і їх поєднання в ціле).

Предмет має багато різних ознак, серед який чимало випадкових. Щоб утворити поняття, слід виокремити лише суттєві ознаки. Тому при утворенні поняття обов’язково має місце абстрагування.

Абстрагування – це уявне виділення істотних ознак предмета і відокремлення від маси інших властивостей. Результатом абстрагування є абстракція, абстракцією є будь-яке поняття.

Поняття в багатьох випадках утворюється на основі вивчення лише незначної частини предметів, на які поширюється поняття. Однак поняття застосовується щодо всіх предметів, які йому відповідають. Для поширення істотних ознак, виділених внаслідок вивчення окремих предметів, на всю множину предметів, використовується узагальнення.

Узагальнення – це такий логічний спосіб, завдяки якому здійснюється уявний перехід від одиничного до загального через об’єднання однорідних предметів у класи на основі їхніх спільних ознак.

Всі ці логічні прийоми тісно пов’язані між собою, утворюючи єдиний процес, кінцевим результатом якого є виникнення поняття. Слід зазначити, що утворення поняття – не одноактна дія, адже поняття може змінюватись, в різні часи і в різних культурах мати різне навантаження (атом, душа).

Хоча поняття передусім відображають зовнішню дійсність, їм притаманна певна самостійність існування: поняття може бути утворене до виникнення предмета (приклади цього – в фантастиці), або ж існувати після зникнення предмета (історична лексика).

Поняття втілюється у слові. Слово – матеріальна дійсність поняття, воно виражає й закріплює певне поняття. Однак поняття й слово – не одне й те ж саме. Поняття – категорія мислення, слово – категорія мови. Не кожне слово виражає поняття (вигуки).

Для позначення поняття використовують певне слово. Поняття, закріпившись у слові, постає потім як його значення. У слові розрізняють значення і смисл. Значення – це сукупність предметів, позначених у слові, які утворюють об’єм поняття. Смисл – це інформація про предмети, які утворюють дане поняття.

Хоч поняття нерозривно пов’язане зі словом, цей зв’язок набуває різного вигляду – поняття виражене одним словом, поняття виражене кількома словами, у слові виражається кілька понять.

Якщо поняття виражене не одним, а кількома словами, йдеться про синонімію.

Синоніми – слова, що мають близьке або тотожне значення, виражають одне й те ж саме поняття, але відрізняються між собою відтінками значень чи стилістичним забарвленням. Синоніми використовуються для вираження різних нюансів думки, висвітлення особливих відтінків предметів. Однак схожість синонімів містить небезпеку змішення понять, загрожує неточністю міркувань.

У випадку, коли у слові виражається кілька понять, має місце омонімія.

Омоніми – слова, що мають однакову форму і є однакові за звучанням, але різні за значенням. Омоніми виражають різні поняття. Якщо одне слово вживається в міркування одночасно з різними значеннями, то має місце амфіболія (двозначність).

Наявність у мові омонімів викликає необхідність з’ясувати значення слів, що вживаються у міркуваннях, вживати слова у строго визначеному сенсі, щоб уникнути багатозначності.

Наукова мова прагне до якнайбільшої однозначності слів. Тому в ній поширене вживання термінів.

Термін – це слово чи словосполучення, що позначає строго визначене поняття і характеризується однозначністю принаймні в межах даної науки та споріднених з нею науках. Кожна наука має свою термінологію – систему термінів, що використовуються у даній галузі знання.

Термін усуває багатозначність, робить мислення чіткішим.

За своєю логічною структурою поняття складається зі змісту та обсягу.

Зміст – сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу. Зміст є інтенсіональною характеристикою поняття. (зміст поняття “письменник” – людина, що займається літературною творчістю).

Обсяг – множина предметів, кожний із яких є носієм ознак, котрі складають зміст поняття. Обсяг вважають екстенсіональною характеристикою поняття. (обсяг поняття письменник – загальна сукупність всіх письменників).

Зміст і обсяг поняття взаємопов’язані. Цей взаємозв’язок виражений у логічному законі оберненого відношення між змістом і обсягом поняття, котрий стверджує, що чим більший зміст поняття, тим менший його обсяг і навпаки. Тобто, чим багатша інформація, що міститься в змісті поняття, тим менше предметів, узагальнених в цьому понятті. І навпаки, чим бідніша інформація в змісті, тим більший клас предметів, що охоплюються цим поняттям. (населений пункт – місто – велике місто – Київ).

Закон оберненого відношення змісту й обсягу поняття лежить в основі обмеження й узагальнення понять.

Обмеження поняття – логічна операція, яка полягає в переході від поняття з більшим обсягом, але меншим змістом, до поняття з більшим змістом, але меншим обсягом. При обмеженні відбувається перехід від родового до видового поняття, при цьому виділяються видові ознаки.

Узагальнення поняття – логічна операція, за допомогою якої переходять від поняття з більшим змістом, але меншим обсягом, до поняття з більшим обсягом, але меншим змістом. При узагальненні здійснюють перехід від видового до родового поняття, тобто виключають видові ознаки.

Логічні операції узагальнення і обмеження понять широко застосовуються в мисленні, коли завдяки розширенню чи звуженню обсягу понять досягається чіткість і послідовність.

Процес як узагальнення, так і обмеження не може відбуватись безкінечно, він має свої межі.

Межею узагальнення є категорії – гранично широкі поняття (кількість, сутність).

Межею обмеження є одиничне поняття (Київ, студент Іваненко).

Для того, щоб узагальнення та обмеження були правильними, слід дотримуватись родо-видових відношень між поняттями: при узагальненні слід переходити від виду до роду, а при обмеженні – від роду до виду, цей перехід має здійснюватись послідовно.

(повторний приклад: населений пункт – місто – велике місто – Київ).

Узагальнення та обмеження понять не слід плутати із переходом від частини до цілого і поділом цілого на частини, тому що відношення ціле-частина не належить до родо-видових.

Поняття поділяються на види за обсягом і за змістом. Така класифікація понять має важливе значення, оскільки дозволяє виділяти із величезного обсягу понятійного матеріалу найважливіші групи.

За кількістю елементів обсягу поняття поділяються на порожні й непорожні, а порожні - на одиничні й загальні.

Порожнє – поняття, обсяг якого не містить жодного елемента (кентавр, абсолютно чорне тіло). До порожніх понять, поряд з вигадками, належать ідеалізовані об’єкти, які мають важливу роль в науці (ідеальний газ), а також поняття про можливі, хоча реально не існуючі предмети (інопланетяни).

(Слід зауважити, що поділ понять на порожні та непорожні має досить умовний характер – те, що з наукової точки зору визначається як порожнє, в міфології може бути непорожнім. Однак є сенс розрізняти порожні й непорожні поняття – за прийнятою класифікацією, в основі такого поділу лежить реальне існування предметів).

Непорожнє – поняття, обсяг якого містить хоча б один предмет.

Непорожні поняття поділяють на одиничні й загальні.

Одиничне – поняття, в обсязі якого узагальнюється один предмет (столиця України, автор “Кобзаря”).

Загальне – поняття, в обсязі якого узагальнюється більш ніж один предмет (книга, закон).

Загальні поняття бувають реєструючими і нереєструючими.

Реєструюче – поняття, до обсягу якого входить чітко визначена, зліченна кількість предметів. (студенти вашої групи, зірки сузір’я Оріон).

Нереєструюче – поняття, котре відноситься до необмеженої кількості предметів (дія, висновок).

За характером елементів обсягу поняття бувають збірними і незбірними.

Збірне – поняття, в обсязі якого узагальнюються не окремі предмети, а множини, що мисляться як окремі предмети (сузір’я, бібліотека, група).

Незбірне – поняття, в обсязі якого узагальнюються окремі предмети (зірка, книжка, студент).

Збірне поняття відображає ознаки сукупності предметів, а не самих предметів, що входять до цієї сукупності. Звідси випливає відмінність між збірними й незбірними поняттями – збірне поняття не може бути застосоване до окремих предметів сукупності. Одне й те ж поняття може вживатись і як збірне, і як незбірне (студенти здали залік з логіки – незбірне, студенти провели конференцію - збірне). Тому при аналізі понять іноді слід враховувати контекст.

Крім цього, поняття поділяються на абстрактні та конкретні.

Абстрактне – поняття, в обсязі якого узагальнюються властивості предметів (тепло, талант).

Конкретне – поняття, в обсязі якого узагальнюються предмети або їх впорядковані сукупності (бібліотека, місто).

Поділ понять на конкретні та абстрактні базується на відмінності між предметом, що мислиться як самостійно існуюча цілісність, і властивістю предмета, що лише мисленно виокремлюється, однак в реальності самостійно не існує.

За змістом поняття поділяють на позитивні й негативні, співвідносні та безвідносні.

Позитивне – поняття, у змісті якого є вказівка на наявність ознаки (законність).

Негативне – поняття, у змісті якого міститься вказівка на відсутність ознаки (беззаконня).

Зміст негативного поняття не може бути встановленим без знання змісту відповідного йому позитивного поняття.

Логічний поділ понять на позитивні й негативні не слід плутати із фактичною оцінкою самих предметів думки, виражених в поняттях. Негативне поняття може мати позитивний зміст (незалежність), а позитивне – негативний (провина).

Співвідносне – поняття, зміст якого не має автономного смислу, воно є осмисленим лише тоді, коли походить від іншого (батько, сучасник).

Безвідносне – поняття, зміст якого має самостійний, автономний смисл (трикутник, рослина).

Однак зміст і обсяг понять взаємопов’язані, тому типологія понять лише за обсягом чи за змістом є умовною, визначення виду поняття передбачає врахування як інтенсіональних, так і екстенсіональних характеристик.

У процесі пізнання значну роль відіграють логічні відношення між поняттями. Знання відношень між поняттями дозволяє знаходити в поняттях спільне й відмінне, не змішувати одне поняття з іншим.

Логічні відношення – основні типи відношень між структурними елементами понять, тобто відношення між змістом та обсягом.

Графічно відношення між поняттями зображають за допомогою колових схем (кіл) Л.Ейлера, де кожне коло позначає обсяг поняття, а кожна точка – предмет, що входить до обсягу. Колові схеми дозволяють унаочнити відношення між поняттями, краще зрозуміти і засвоїти ці відношення.

Поняття поділяють на порівнювані та непорівнювані.

Порівнювані – поняття, які мають спільну родову ознаку, або спільне родове поняття. (студент-учень)

Непорівнювані – поняття, які не мають спільного родового поняття. (будинок-яблуко).

Порівнювані поняття поділяються на сумісні та несумісні.

Сумісні – поняття, видові ознаки яких забезпечують повне або часткове збігання їх обсягів (книга – підручник, поет – лауреат).

Між сумісними поняттями може існувати три типи відношень:

1 – відношення тотожності – між поняттями, обсяги яких повністю збігаються (квадрат – прямокутний ромб). Тотожні поняття мають різний смисл, але однаковий денотат, тому їх не слід плутати з абсолютними синонімами у яких і смисл, і денотат однаковий (шофер – водій).

А – квадрат

В – прямокутний

ромб

2 – відношення підпорядкування – між родовим і видовим поняттям (наука – логіка; рослина - квітка). Із двох понять більш загальне називається родом, а менш загальне – видом. Відношення підпорядкування – родо-видове відношення. Обсяг видового поняття повністю входить до обсягу родового, видове – підпорядковане, родове – підпорядковуюче. Підпорядковане поняття включає до свого змісту всі ознаки, властиві підпорядковуючому поняттю, а також ознаки, специфічні тільки для підпорядкованого поняття.

А – наука

В – логіка

Відношення підпорядкування маже бути як між двома загальними, так і між загальним та одиничним поняттям.

Якщо відношення підпорядкування існують між загальними поняттями, то підпорядковуюче поняття називається родом або ж родовим поняттям, а підпорядковане – видом або ж видовим поняттям.

Якщо відношення підпорядкування існує між підпорядковуючим загальним і підпорядкованим одиничним поняттям, то підпорядковуюче поняття називається видом або видовим поняттям, а підпорядковане – індивідом (елементом сукупності).

Відношення підпорядкування є найпоширенішим типом логічних відношень між поняттями, він лежить в основі багатьох логічних операцій (визначення, узагальнення/обмеження, розподіл термінів у судженнях тощо).

3 – відношення часткового збігання – між поняття ми, обсяги яких частково збігаються (юрист – депутат).

А - юрист

В - депутат

Несумісні – поняття, видові ознаки яких обумовлюють повне незбігання їх обсягів (рослини – тварини, гуманітарні науки – природничі науки). Видові ознаки одного поняття виключають видові ознаки іншого, але родова ознака обох понять є спільною.

Між несумісними поняттями може існувати три типи відношень:

1 – відношення суперечності – поняття, зміст яких заперечує один одного, а сума обсягів вичерпує обсяг родового поняття (законний – незаконний).

А – законний

В – незаконний

Відношення суперечності існує між позитивним і відповідним йому негативним поняттям.

2 – відношення протилежності – поняття, зміст яких різниться у вищому ступені, у таких понять обсяги не лише не збігаються, а й у своїй сумі не вичерпують обсяг родового поняття (старий – малий, початок – кінець).

А – початок

В – кінець

Протилежні поняття є своєрідними полюсами родового поняття.

3 – відношення супідрядності – між поняттями, що не знаходяться ні у відношенні суперечності, ні протилежності. Вони висвітлюють різні аспекти родового поняття, не вичерпуючи його змісту (університет – інститут, новела – повість).

А – університет

В – інститут

С – вищий учбовий

заклад

Лекція 3.

Логічні операції над поняттями.