Філософська мудрість століть 2 page

Ти хочеш подобатися людям? Цінуй їх розум.

К. Гельвецій

Філософія, як це доводить етимологія самого слова, полягає в любові до мудрості та в пошуку істини. Але будь-яка любов є пристрастю.

К. Гельвецій

Хто схильний до сильних пристрастей, той здатний на най-величніші вчинки.

К. Гельвецій

Щоб любити людей, потрібно від них мало очікувати.

К. Гельвецій

До слова сущого завжди нетямкі люди.

Геракліт

Мудрість полягає в тому, щоб говорити істину і прислухати­ся до голосу природи, вчиняти згідно з нею.

Геракліт

Не можна двічі увійти в одну річку.

Геракліт

Потрібно, щоб люди, зайняті філософією, багато про що були добре поінформовані.

Геракліт

Природа полюбляє приховувати себе.

Геракліт

Відчуття відповідають на запитання "що?".

Т. Гоббс

Доки люди живуть без загальної влади, що здатна тримати їх всіх у страху, вони перебувають у тому стані, який назива­ється війною, а саме у стані війни всіх проти всіх.

Т. Гоббс

Злидні є меншою ганьбою, ніж дурість.

Т. Гоббс

Знання є тільки шляхом до сили.

Т. Гоббс

Краса — це обіцянка щастя.

Т. Гоббс

Людина людині вовк.

Т. Гоббс

Ми не маємо жодної ідеї образу Бога...

Т. Гоббс

Основа філософії — геометрія і фізика.

Т. Гоббс

Помилятися не ганебно, бо це властиво всім людям.

Т. Гоббс

Субстанція і тіло означають одне й те саме.

Т. Гоббс

Філософія — наука про причини або про "чому?".

Т. Гоббс

Я не маю сумніву в тому, що якби істина про те, що три кути трикутника дорівнюють двом кутам квадрата, суперечила чиє­мусь праву на владу або інтересам тих, хто вже ту владу мають, то, оскільки б воно було підвладно тим, чиї інтереси ця істина

Філософська мудрість століть

Філософська мудрість століть

зачеплювала, вчення геометрії було б якщо не заперечене, то витіснене спалюванням усіх книжок з геометрії.

Т. Гоббс

Істинною школою командування є загальна культура... Не було жодного знаменитого полководця, який не черпав би своє мистецтво зі скарбниці людського розуму. В основі перемог Александра Македонського ми завжди врешті-решт знаходимо Арістотеля...

ПІ. де Голль

Брехня і несправедливість — лише на користь ворогів су­спільства. Істина — друг усіх розумних людей. Істина — мати щастя.

П. Гольбах

Все у Всесвіті перебуває у русі.

П. Гольбах

Все, що діє на наші відчуття, є матерія...

П. Гольбах

Все, що не є матерією, не існує.

П. Гольбах

Всі релігії, які ми тільки бачимо на землі, дають нам лише клубок вигадок, які збурюють розум.

П. Гольбах

Дивитимемося на природу як на колосальну майстерню.

П. Гольбах

Людина нещасна лише тому, що зреклася природи. її розум заражений забобонами...

П. Гольбах

Мораль була б марною наукою, якби не могла показати лю­дині, що її найбільший інтерес — бути добродійною.

П. Гольбах

Незнання природних причин змусило людину створити бо­гів; обман перетворив їх на щось грізне.

П. Гольбах

Неосвіченість — перша передумова віри, тому церква так ви­соко її цінує.

П. Гольбах

Поклонятися Богу означає поклонятися вигадці, створеній людською уявою, або просто поклонятися тому, чого немає.

П. Гольбах

Природа є причиною всього; вона існує завдяки самій собі, існуватиме і діятиме вічно...

П. Гольбах

Совість — наш внутрішній суддя, який безпомилково свід­чить про те, наскільки наші вчинки заслуговують на пошану або осуд з боку наших близьких.

П. Гольбах

Щастя людини завжди полягає у відповідності її бажань оточуючим умовам.

П. Гольбах

Вчинки — плоди помислів. Будуть розумні помисли — бу­дуть добрі вчинки.

Б. Грасіан

Життя — це гра.

Б. Грасіан

Життя людини — боротьба з підступами людини.

Б. Грасіан

Розмови — тіні вчинків: розмови жіночої статі, вчинки — чоловічої.

Б. Грасіан

Філософська мудрість століть

Філософська мудрість століть

Я ніколи не йду туди, куди йдуть усі... Хочу увійти туди, куди не входить ніхто... Хочу бути людиною.

Б. Грасіан

...Мене осіняє, що мислення існує, адже лише його я не можу відторгнути. Я є, я існую — це очевидне. Але як довго я існую? Стільки, скільки мислю.

Р. Декарт

...Не може існувати ні настільки віддалених істин, щоб вони були недосяжними, ні настільки таємних, щоб їх не можна було розкрити.

Р. Декарт

Бесідувати з письменниками інших віків — майже те саме, що подорожувати.

Р. Декарт

Дайте мені матерію і рух, і я побудую вам з цього Всесвіт.

Р. Декарт

Мудрість — це не лише розсудливість у справах, а і доскона­ле знання всього того, що людина здатна пізнати.

Р. Декарт

Надія — це прагнення душі переконати себе в тому, що ба­жане здійсниться... Натомість страх є схильністю душі до пере­конання, що бажане не здійсниться.

Р. Декарт

Немає більш плідного заняття, ніж пізнання самого себе.

Р. Декарт

Розум — це запалювальне скло, яке, запалюючи, саме зали­шається холодним.

Р. Декарт

Багатий той, хто бідний бажаннями.

Демокріт

Бажати надмірного личить дитині, а не мудрецю.

Демокріт

Душа і розум — одне і те саме.

Демокріт

Є два види пізнання: одне за допомогою відчуттів, інше —

думки.

Демокріт

Жити погано, нерозумно, непомірковано — означає не пога­но жити, а поволі вмирати.

Демокріт

Жодна річ не виникає безпричинно, все виникає на якійсь

підставі і за необхідності.

Демокріт

Знайти один науковий доказ для мене краще, ніж оволодіти

всім Перським царством.

Демокріт

Люди вперше були створені з води і грязі.

Демокріт

Мудрець — міра всіх існуючих речей. За допомогою відчут­тів він — міра речей, що сприймаються чуттєво, а за допомогою розуму — міра речей, що осягаються розумово.

Демокріт

Мудрій людині всю Землю відкрито. Адже для доброї душі

вітчизна — весь світ.

Демокріт

Мудрість є джерелом трьох здатностей: ухвалювати чудові рішення, говорити без помилок і робити, що слід.

Демокріт

Мужність робить невідчутними удари долі.

Демокріт 739

Філософська мудрість століть

Філософська мудрість століть

Начала Всесвіту — атоми і порожнеча, а все інше існує тіль­ки в думках.

Демокріт

Не слово, а нещастя є вчителем дурнів.

Демокріт

Не тілесні сили і не гроші роблять людей щасливими, а пра­вота і різнобічна мудрість.

Демокріт

Ні в чому не поступатися життю — ознака нерозсудливості.

Демокріт

Ніщо не відбувається випадково... Люди вигадали ідол ви­падку, аби використовувати його для прикриття власної нероз­судливості.

Демокріт

Помірність примножує радощі життя і робить задоволення ще більшим.

Демокріт

Прекрасна в усьому середина: не до душі мені ні надлишок, ні нестача.

Демокріт

Розважливий той, хто не засмучується через те, чого не має, але радіє тому, що має.

Демокріт

Рух вічний.

Демокріт

Слово — тінь справи.

Демокріт

Сміливість — початок справи, але випадок — господар кін­ця її.

Демокріт 740

Щастя — це добрий настрій, добробут, гармонія, симетрія і незворушність.

Демокріт

Вершина безумства — ставити собі за мету знищення при­страстей.

Д.Дідро

Глибокі думки — це залізні цвяхи, загнані в розум так, що їх не вирвати.

Д.Дідро

Книга, над якою позіхаєш, не шкодить нікому.

Д.Дідро

Прагнути залишити після себе більше знань і щастя, ніж їх було раніше, поліпшити і примножити отриманий нами спа­док — ось над чим ми маємо працювати.

Д.Дідро

Пристрасті постійно засуджують, їм приписують усі люд­ські нещастя, і при цьому забувають, що вони є також джере­лом усіх наших радощів.

Д.Дідро

Таланти — не дворянство, щоб передаватися з покоління в покоління.

Д.Дідро

Тільки чесній людині личить бути атеїстом.

Д.Дідро

Я кажу вам, що Бога немає, що створення світу — пуста фан­тазія.

Д.Дідро

"Коли світ благоденствує?" — запитали в Діогена. "Коли його царі філософствують, а його філософи царюють", — відпо­вів Діоген.

Філософська мудрість століть

Філософська мудрість століть

Дізнавшись, що, згідно з Платоном, людина є двоногою тва­риною, позбавленою пір'я, Діоген обскубав півня і, принісши його в Академію, оголосив: "Ось людина Платона".

Діоген просив милостиню в скнари, той вагався. "Шановний — сказав Діоген, — я ж у тебе прошу на хліб, а не на склеп!".

Коли Ксеніад, який доглядав за Діогеном, запитав, як його поховати, Діоген відповів: "Униз лицем", а на запитання: "На­віщо?", відповів: "Адже невдовзі все, що було знизу, опиниться зверху".

Коли Філіпп, цар Македонії, батько Александра Македон­ського, оголосив, що йде війною на Корінф, і всі кинулися готу­ватися до походу, Діоген узявся качати туди і сюди свою бочку. Його запитали: "Навіщо це, Діогене?". Той відповів: "У всіх за­раз клопоти, тому і мені недобре байдикувати, а бочку я качаю, тому що нічого іншого в мене немає".

Людині, яка запитала про час, коли вона має снідати, Діоген відповів: "Якщо ти багатий, то коли захочеш, якщо бідний, то коли зможеш".

Людині, яка сказала: "Мені байдужа філософія", Діоген за­перечив: "Навіщо ж ти живеш, якщо не турбуєшся про те, аби добре жити?".

На запитання, чому люди подають милостиню жебракам і не подають філософам, Діоген відповів: "Тому що вони знають: кульгавими і сліпими вони, можливо, стануть, а ось мудрими — ніколи".

На запитання, що дала йому філософія, Діоген відповів: "Принаймні готовність до будь-якого повороту долі".

Одного разу Діоген просив милостиню в статуї; а коли його запитали, навіщо він таке робить, Діоген відповів: "Щоб при­вчити себе до відмов".

Про закоханих Діоген говорив, що вони бідують собі на ра­дість.

Сонце зазирає до ям із гноєм, але не поганиться.

Діоген

Тим, хто говорив Діогену Синопському: "Ти вже старий, від­починь нарешті", він відповідав: "Та хіба? Якби я брав участь у змаганнях з бігу і був би вже близький до фінішу, чи варто мені було б розслабитися, а не напружити всі сили?".

У Діогена запитали: "Що ти робитимеш, якщо зламається бочка, в якій ти живеш?" — "Мене це не турбує, — відповів фі­лософ. — Адже місце, що я займаю, не може зламатися".

Хтось докоряв Діогену за його вигнання: "Нещасний, — від­повів він. — Адже завдяки вигнанню я став філософом".

Якось Діоген попросив у Платона вина, а потім ще й сушено­го інжиру. Філософ прислав йому цілий жбан, а Діоген сказав: "Платоне, коли в тебе питають, скільки буде двічі по два, ти відповідаєш — двадцять?".

Якось Діоген розмірковував уголос про важливі предмети, але ніхто його не слухав; тоді він почав верещати по-пташиному, зібралися люди і він присоромив їх за те, що заради дурниць вони прибігають, а заради важливих речей не поворухнуться.

Якось хтось читав задовгий твір і коли з'явилося незаповне-не місце в кінці сувою, Діоген вигукнув: "Мужайтеся, друзі: видно береги!".

Любов і Ворожнеча! Обидві вони безсмертні...

Емпедокл

Наука підсилює розум.

Емпедокл

Не вір відчуттям і роздумуй.

Емпедокл

Постяться люди на користь шлунку. Я ж усім рекомендую дотримуватися посту для душі — бути незлобивими.

Емпедокл

Скептична позиція проста й очевидна. Уявіть, що в будинку, де знаходиться чимало коштовностей, багато людей шукають

Філософська мудрість століть

золото вночі. Кожний гадав би, що знайшов золото, але не знав би цього напевно, хоч би й справді знайшов його. Так само філо­софи вступають у цей світ, як у великий будинок, щоб шукати істину; якби навіть вони і знайшли її, то все-таки не могли б знати, чи досягли вони її.

Секст Емпірик

У яку б позу не ставали природодослідники, над ними панує філософія.

Ф. Енгельс

Атомам неминуче властиві однакові швидкості, коли вони мчать через порожнечу без перешкод. Адже не можна припус­тити, що важкі стрімкіші за малі та легкі, коли ніщо не є про­тидією останнім. Якби всі атоми рухалися немовби донизу по прямій, наслідком цього було б те, що жоден атом ніколи не міг би зіткнутися з іншим; тому слід визнати, що існує досить не­величке (менше за яке і бути не може) відхилення атомів.

Епікур

Атоми рухаються безперервно і вічно. І початку немає цьому руху.

Епікур Біль є найбільше зло.

Епікур Відчуття ніколи не обманює.

Епікур Всесвіт — це тіла і порожнеча.

Епікур

Для становлення речей необхідна не тільки матерія, з якої вони утворюються, а й продукуюча причина.

Епікур

Жоден мудрець не мудріший за іншого.

Епікур

Філософська мудрість століть

Зовсім не безглуздо визнати матерію активною. Скоріше безглуздо вважати її за інертну.

Епікур

Краще з розумом бути нещасним, ніж без розуму — щасливим.

Епікур

Людина буває нещасливою або внаслідок страху, або внаслі­док безмежної, безглуздої пристрасті.

Епікур

Май завжди більше розуму, ніж самолюбства.

Епікур

Май завжди у своїй бібліотеці нову книгу, у льоху — повну пляшку, у садку — свіжу квітку.

Епікур

Мудрий не може перетворитися на дурня.

Епікур

Найбільший плід обмеження бажань — свобода.

Епікур

Найстрашніше лихо, смерть, не стосується нас жодним чи­ном, оскільки поки ми існуємо, смерть іще не прийшла; коли ж вона приходить, нас уже немає.

Епікур

Не можна жити приємно, не живучи розумно; не можна жити етично і справедливо, не живучи приємно.

Епікур

Ні одружуватися, ні заводити дітей мудрець не стане.

Епікур

Початок всього і найбільше благо є розсудливість. Тому роз­судливість дорожча навіть за філософію.

Епікур

Філософська мудрість століть

Проживи непомітно.

Епікур

Розум чи міркування також не можуть спростувати відчут­тя, бо будь-який умовивід залежить від попередніх відчуттів.

Епікур

Світ, звичайно, не вічний: колись почалося його існування.

Епікур

Ті, хто оголошують душу безтілесною, — марять.

Епікур

Хто не пам'ятає про минуле щастя, той старий вже сьогодні.

Епікур

Якщо хтось бреше і сам підтверджує, що бреше, то бреше він у цьому випадку, чи говорить правду?

Епіменід

Розум безсилий перед мудруванням: темрява, що запалює світло, аби розглянути себе, пошивається в дурні.

Зенон Елейський

Філософія дарує людині зневагу до смерті.

Зенон Елейський

В Афінах одна людина, готуючись до пригощання царських послів, вирішила, згідно з їх бажанням, запросити до себе й філософів; оскільки під час пригощання всі гості в загальній бесіді розповідали один одному про себе, і лише Зенон мов­чав, доброзичливі і компанійські іноземці, піднявши за його здоров'я чаші, запитали в нього: "А про тебе, Зеноне, що розпо­вісти царю?". "Нічого, крім того, що є в Афінах стара людина, яка вміє мовчати під час гульні", — відповів той.

Добра та людина, яка сама вміє розмірковувати.

Зенон Кітійський

Філософська мудрість століть

Друг — це наше друге "я".

Зенон Кітійський

Занадто балакучому хлопцеві Зенон сказав: "У нас для того два вуха і один рот, щоб ми більше слухали і менше базікали".

Нічого немає більш непристойного, ніж пихатість.

Зенон Кітійський

Один хлопець розмовляв дуже зухвало; Зенон йому сказав: "Ну, хлопчику, не скажу я тобі те, що думаю!".

Під час оволодіння науками найбільїп небажане — це заро­зумілість, а найпотрібніше — це час.

Зенон Кітійський

Той найкращий між усіма, хто добрій вірить пораді.

Зенон Кітійський

Філософія схожа на повний різних плодів фруктовий сад, у якому логіка є огорожею, фізика — деревами, а етика — пло­дами.

Зенон Кітійській

Філософу належить розмовляти, прикрашаючи свою мову

розумом.

Зенон Кітійський

Якось Зенон побачив чийогось знайомого раба всього в син­цях: "Бачу сліди твоєї вдачі!", — сказав він йому.

"Трансцендентне" означає те, що існує поза свідомістю, не­досяжне для неї й непізнаване.

і". Кант

Геній — це талант винайдення того, чого не можна навчити

або навчитися.

І. Кант

Глупість — це вада, проти якої немає ліків.

і". Кант

Філософська мудрість століть

Філософська мудрість століть

Давід Юм розбудив мене від догматичного сну.

/. Кант Етика є філософією переконання.

/. Кант

Закон, що живе в нас, називається совістю. Совість є власне пристосуванням наших вчинків до цього закону.

/. Кант

Мені довелося утиснути знання, щоб вивільнити місце і для віри.

/. Кант

Моральну цінність треба вбачати тільки в тому, що вчинок скоюють через почуття обов'язку.

/. Кант Не думкам потрібно вчити, а думати.

/. Кант

Обов'язок! Ти піднесене, велике слово, у тобі немає нічого приємного, що лестило б людям.

/. Кант

Поле діяльності філософії в широкому значенні включає такі питання:

1. Що я можу знати?

2. Що я маю робити?

3. На що я можу сподіватися?

4. Що таке людина?

/. Кант

Робота — найкращий спосіб насолоджуватися життям.

/. Кант

Схильність до зручностей гірша в людині за будь-яке інше зло в житті.

/. Кант

Те, з чим я маю справу в "Критиці чистого розуму", це зовсім не метафізика, а абсолютно нова і невідома до цього часу наука, а саме критика розуму, що розмірковує апріорно.

І. Кант

Філософію взагалі не можна вивчити. Математики, історії, фізики можна навчитися, а філософії не можна, хіба що лише навчитися філософствувати. Філософії не можна навчитися вже тому, що її ще не існує у формі готової, визнаної науки. Ко­жен філософ будує свою систему на уламках попередньої, але ще ніколи не було побудовано систему, яка збереглася б у всіх своїх частинах. Отже, філософії не можна навчитися вже тому,

що її ще й досі немає.

/. Кант

Хто позбавився надмірностей, той позбавився нестатків.

/. Кант

Чеснота означає мужність і хоробрість, а отже, передбачає

ворога.

/. Кант

Чим більше я розмірковую, тим більше дві речі наповнюють душу мою все новим здивуванням і наростаючим благоговін­ням: зоряне небо наді мною та етичний закон у мені.

І. Кант

Краще з відношень — відповідність.

Клеобул

Міра важливіша за все.

Клеобул

Мову тримай у благоріччі.

Клеобул

Мудра людина ненавидить брехню.

Клеобул

Філософська мудрість століть

Силоміць нічого не верши.

Клеобул

Власне кажучи, є тільки одна наука — історія природи.

Е. Кондільяк

Встановлені факти — ось власне єдині принципи наук.

Е. Кондільяк

Нерідко найпростіші речі вислизають саме тому, що вони прості.

Е. Кондільяк

Початок всьому в нас поклала природа.

Е. Кондільяк

Чим менше у людей знань, тим більше їм кортить висловлю­ватися.

Е. Кондільяк

Кожний може стати шляхетним. Потрібно лише зважитися ним стати.

Конфуцій

Мудрість неможлива без гідності; у того, хто нехтує гідніс­тю, хоч і вчиться, знання неміцні.

Конфуцій

Померти з голоду — подія маленька, а втратити мораль — велика.

Конфуцій

Бог — у всіх речах, як вони — в Ньому.

Микола Кузанський

Бог не пізнаванний ні в минулому, ні в майбутньому.

Микола Кузанський

З віри починається будь-яке розуміння.

Микола Кузанський 750

Філософська мудрість століть

Земля не є центром світу.

Микола Кузанський

Людина є власне царство, вільне і благородне.

Микола Кузанський

Ніде не існувало жодної нації, яка б не шанувала Бога і не визнавала Його за абсолютний максимум.

Микола Кузанський

Оскільки Бог є все, Він також ніщо.

Микола Кузанський

Творець і творіння — одне і те саме.

Микола Кузанський

Читання книг про філософів, їх життя і вчення спонукає душу віддатися роздуму, наисолодше за який нічого не може бути в людському житті.

Микола Кузанський

Як Бог розгортає з себе все різноманітне багатство природ­них речей, так і людський розум розгортає поняття, згорнуті в ньому.

Микола Кузанський

Більшість людей витрачає половину свого життя на те, щоб другу половину зробити нещасною.

Ж. Лабрюйєр

Бути філософом — добре, вважатися ним — не дуже корис­но. Не називайте кого-небудь філософом: це слово вважається у нас ледь не лайливим, і так буде доти, доки люди, змінивши свої погляди, не повернуть йому первинне, піднесене значення і не оточать його належною шаною.

Ж. Лабрюйєр

Все давно сказано, і ми спізнилися народитися, бо вже більше ніж сім тисяч років на землі живуть та мислять люди. Врожай

Філософська мудрість століть наймудріших і найпрекрасніших спостережень за людськими характерами зібраний, і нам залишається лише підбирати ко­лоски, залишені стародавніми філософами та мудрішими з на­ших сучасників.

Ж. Лабрюйєр Всі пристрасті фальшиві: вони прагнуть надіти на себе мас­ку, ховаються навіть від самих себе. Немає такого пороку, який не виряджався б у яку-небудь чесноту або не вдавався до її до­помоги.

Ж. Лабрюйєр Не лестити нікому, не чекати, аби хто-небудь приділив вам увагу, — чудовий стан речей, золотий вік, найприродніший стан людини.

Ж. Лабрюйєр

Різкість, грубість, незграбність — це пороки, від яких іншо­го разу не вільні навіть розумні люди.

Ж. Лабрюйєр

Розум усіх людей, разом узятих, не допоможе тому, у кого немає власного: сліпому немає користі від чужої зіркості.

Ж. Лабрюйєр

Скромність так само потрібна чеснотам, як фігурам на кар­тині потрібний фон: вона додає їм силу і рельєфність.

Ж. Лабрюйєр

У розголошенні таємниці завжди винний той, хто довірив її іншому.

Ж. Лабрюйєр Благородне тільки те, що безкорисливе.

Ж. Лабрюйєр

Чи варто обурюватися тим, що люди черстві, невдячні, пи­хаті, себелюбні і байдужі до ближнього? Такими вони народи-

Філософська мудрість століть

лися, така їхня природа, і не миритися з цим — те саме, що обурюватися з приводу того, що камінь падає вниз, а полум'я тягнеться вгору.

Ж. Лабрюйєр

Чим менше людина говорить, тим більше вона виграє: люди починають думати, що вона не позбавлена розуму, а якщо до того ж вона і справді не є безглуздою, всі вірять, що вона вель­ми розумна.

Ж. Лабрюйєр

Будемо ж вільні в наших писаннях, як і в наших вчинках.

Ж. Ламетрі

Все, чого я хочу, — щоб правителі були хоч трішки філосо­фами.

Ж. Ламетрі

Епікур, Сенека, Епіктет, Марк Аврелій і М. Монтень — ось мої лікарі в нещасті: їх мужність — ліки під час біди.

Ж. Ламетрі

Ми не маємо жодного уявлення про сутність матерії.

Ж. Ламетрі

Мозок — матка духу.

Ж. Ламетрі

Послухаєш метафізиків — і можна подумати, що вони осо­бисто були присутні під час створення світу і розсіяння хаосу.

Ж. Ламетрі

Розум зробив з людини божевільного.

Ж. Ламетрі

Розумник висуває проблеми, дурень і невіглас вирішують їх, а всі труднощі залишаються філософу.

Ж. Ламетрі

Філософська мудрість століть

Сума добра і сума зла рівні.

Ж. Ламетрі

Тварини — прості машини.

Ж. Ламетрі

Бог не дав нашим душам жодної ідеї про них самих.

Ж. Ламетрі

Тільки філософ зберігає мужність там, де більшість смілив­ців її втрачають.

Ж. Ламетрі

У мозку також існують м'язи для того, щоб мислити, як іс­нують у людини ноги, щоб ходити.

Ж. Ламетрі

Філософія — тигель, у якому випаровується все, що запере­чує природу.

Ж. Ламетрі

Філософія підлегла природі, як дочка підлегла своїй матері.

Ж. Ламетрі

Важко визначити, що таке любов; про неї можна лише ска­зати, що для душі — це жага владувати, для розуму — вну­трішнє споріднення, а для тіла приховане й витончене бажання оволодіти тим, що любиш.

Ф. Ларошфуко

Всі чесноти губляться в корисливості, як річки в морі.

Ф. Ларошфуко

Деякі люди схожі на пісеньки: вони швидко виходять з моди.

Ф. Ларошфуко

Істинне красномовство — це вміння сказати все, що потріб­но, і не більше, ніж потрібно.

Ф. Ларошфуко 754

Філософська мудрість століть

Легше пізнати людей загалом, ніж одну людину зокрема.

Ф. Ларошфуко

Ми рідко до кінця розуміємо, чого насправді хочемо.

Ф. Ларошфуко

Любов одна, але підробок під неї тисячі.

Ф. Ларошфуко

Милосердя сильних світу цього найчастіше є хитрою полі­тикою, мета якої — завоювати любов народу.

Ф. Ларошфуко

Мудрість для душі — те саме, що здоров'я для тіла.

Ф. Ларошфуко

Найвірніший спосіб бути обдуреним — це вважати себе хи­трішим за інших.

Ф. Ларошфуко

Не може довго подобатися той, хто розумний завжди на один

лад.

Ф. Ларошфуко

Розум завжди в дурнях у серця.

Ф. Ларошфуко

Розум слугує нам іноді для того, щоб сміливіше робити дур­ниці.

Ф. Ларошфуко

Тільки у великих людей бувають великі пороки.

Ф. Ларошфуко

Трапляються в житті випадки, виплутатися з яких допома­гає лише безглуздість.

Ф. Ларошфуко

Філософська мудрість століть

Філософська мудрість століть

Ухилення від похвали — це прохання повторити її.

Ф. Ларошфуко

Хто дуже старанний у малому, той зазвичай стає нездатним до великого.

Ф. Ларошфуко

Якої б ганебної неслави ми не зазнали, у нас майже завжди залишається можливість відновити своє добре ім'я.

Ф. Ларошфуко

Бог створив світ заради своєї слави.

Г. Лейбніц

Любити — це знаходити в щасті іншого своє власне щастя.

Г. Лейбніц

Невже наша душа сама по собі настільки порожня, що без запозичення образів ззовні вона є повним ніщо?

Г. Лейбніц

Природу слід пояснювати математичним і механічним спо­собами.

Г. Лейбніц

Природознавство прогресує так швидко, переживає період такого глибокого революційного зламу в усіх галузях, що без філософських висновків природознавству не обійтися в жодно­му випадку.

В. Ленін

І все-таки найкраща фортеця проти ударів долі — могила.

Г. Ліхтенберг

Книга — це дзеркало. І якщо в нього дивиться мавпа, то з нього не може виглянути лик апостола.