Ібн-Сіна 11 page

Тема 22

ла моральної свідомості і способів її поширення у суспільстві: у релігії — Бог, проповідь, чернецтво, а насправді — соціальна практика, навчання і виховання людей. Релігія не має особли­вих історичних заслуг перед людством у формуванні мораль­них уявлень, вимог і норм; вона включила до "божественних" заповідей лише те, що стихійно напрацьовано моральною сві­домістю суспільства. Зрештою без моральної свідомості немис­лимі ні наука, ні мистецтво. Справленій вчений не може бути безпристрасним шукачем істини, байдужим до того, як вона буде використана; він завжди морально відповідальний перед суспільством, оповісник справедливості і гуманістичних ідеа­лів. Водночас без науки неможливо вирішити такі моральні проблеми, як призначення людини в нашому світі, сенс її жит­тя, її мету, характер того суспільного ладу, який відповідає по­требам та інтересам людини і людства. Моральні проблеми ста­новлять значну частину мистецтва. Добро і зло, інтерес і обов'язок, щастя і призначення людини мистецтво виражає в художній формі. Морально довершене постає у мистецтві як естетично прекрасне, а сила мистецтва — у його моральних цінностях.

Моральна свідомість — одна з найдавніших форм суспільної свідомості. Вона розвивається і постійно вдосконалюється. У моральній свідомості збільшується міра людяності у відноси­нах між людьми. Все глибшого змісту набуває поняття спра­ведливості, зростає роль особистості у суспільному процесі ре­гулювання поведінки народу, все активніше утверджуються гуманістичні відносини у суспільстві. Роль моральності у по­всякденній життєдіяльності людей набуває пріоритетної спря­мованості.

Особливою формою суспільної свідомості та духовного жит­тя людей є естетична свідомість, у якій дійсність відобража­ється за допомогою понять-категорій: "піднесене — низьке", "прекрасне — огидне", "комічне — трагічне". її специфіка по­лягає у відображенні дійсності у формі художніх образів.

Художній образ — це форма пізнання дійсності, її оцінки і вираження, ставлення до неї індивідів та їх соціальних спіль­нот. У художньому образі інтегруються об'єктивне і суб'єктив­не, матеріальне і духовне, зовнішнє і внутрішнє в об'єктах,

Суспільна свідомість

предметах, явищах і процесах. Він — не просто копія свого прообразу, а перетворення його цілісною свідомістю суб'єкта відображення. Така унікальна структура художнього образу зближує естетичну свідомість з наукою, мораллю, продуктами технічної творчості, мовою; дає йому можливість водночас збе­рігати суверенність, бути носієм такої специфічної інформації, що недоступна іншим формам суспільної свідомості. Зв'язки з ними в естетичній свідомості існують і функціонують на основі діалектики взаємного зближення і віддалення: то вона збли­жується з релігійною свідомістю, то стає її протилежністю, то рідниться з наукою, то уподібнюється до гри. Соціальна філо­софія вирішення цієї суперечності вбачає на шляху утверджен­ня специфічних якостей естетичної свідомості та зміцнення її зв'язків з наукою, технікою, спортом, засобами комунікації і всіма формами суспільної свідомості.

У змістовному плані суспільно-психологічний рівень есте­тичної свідомості включає естетичні почуття (натхнення, насо­лода, творче піднесення, почуття гумору та ін.), емоції (радість, гнів, тривога тощо), естетичні смаки, настрої та переживання, стихійний естетичний досвід життєдіяльності. Ідеологічний рівень цієї свідомості становить сукупність принципів, катего­рій, теорій і концепцій, ідеалів естетичного засвоєння дійснос­ті: практичної (садово-паркова культура, дизайн), художньо-практичної (карнавал, шлюбний обряд, етикетна поведінка), художньо-творчої (мистецькі твори), художньо-рецептивної (сприймання творів мистецтва), рецептивно-естетичної (сприй­мання красоти реального пейзажу), духовно-культурної (ідеа­ли особистого смаку, смакові судження, оцінки), теоретичної (естетичні погляди, концепції, теорії).

Обидва рівні естетичної свідомості з найбільшою повнотою виявляються у мистецтві, що є специфічним родом практично-духовного засвоєння світу людиною, який через свої пізнаваль­ну, оціночну, творчу і знаково-комунікативну функції дає можливість відтворювати (образно моделювати) людське жит­тя у його цілісності, служити його уявним доповненням, про­довженням, а іноді і заміною. Всі види мистецтва (цирк, архі­тектура, прикладне і декоративне мистецтво, живопис і графі­ка, скульптура, література, театр, музика, хореографія, фотографія, кіно, телебачення) виступають могутнім засобом

Тема 22

Суспільна свідомість

формування свідомості кожного індивіда, дають змогу людині реалізовувати свої можливості, розвиватись духовно, емоцій­но, інтелектуально, прилучатися до колективного людського досвіду, вікової мудрості, загальнолюдських інтересів, устрем­лінь та ідеалів.

Специфікою естетичної свідомості є те, що в її художніх об­разах дійсність відображається узагальнено і типово. Так, мис­тецтву класицизму притаманна генералізація — художнє уза­гальнення шляхом виділення і абсолютизації характерної риси героя; романтизму властива ідеалізація — узагальнення шля­хом прямого втілення ідеалів, накладання їх на реальний ма­теріал; у реалістичному мистецтві кожне відтворене обличчя — тип, але, разом з тим, і цілком визначена особистість, тобто "знайомий незнайомець". Наприклад, "зайві люди" в літерату­рі Росії XIX ст. такі: Обломов у І. Гончарова, Онєгін у О. Пуш­кіна, Печорін у М. Лєрмонтова, Чацький у О. Грибоєдова, Ба-заров у І. Тургенєва та ін. Всі вони — освічені і розумні люди, але не пристосовані до нових реалій життя того часу, коли на зміну натуральному господарству прийшла ринкова економі­ка, а домувальнику-поміщику — підприємець.

Типізація — це художнє узагальнення через індивідуаліза­цію шляхом відбору істотних характеристик особистості.

Пізнавальна і виховна функції естетичної свідомості оче­видні. З романів О. Бальзака, наприклад, можна дізнатися про життя французького суспільства більше, ніж із творів істори­ків, економістів і статистиків тієї епохи. При цьому в естетич­ній свідомості відображаються сторони життя, важкодоступні навіть науці. У науковій формулі води Н₂0 охоплено закон, але явище багатше за закон. До цієї формули не увійшли ні чудове дзюрчання джерела, яке нагадує голос коханої, ні переливи хвиль, ні місячна доріжка на поверхні моря, ні бурхливий "дев'ятий вал", який ми бачимо на картині І.К. Айвазовського і в якому живе могутність стихії, тобто сотні властивостей води, всі її конкретно-чуттєві багатства залишились за межами науки. Естетична свідомість освоює багатство предметно-чуттєвого світу, розкриває його розмаїття, відкриває нове в уже відомих речах, у повсякденному, звичному — незвичайне, а також невідомі ще процеси.

Естетична свідомість формує цілісну особистість. Ще піфа­горійці стверджували, що мистецтво очищає людину. Пере­фразовуючи О.С. Пушкіна, можна сказати, що естетична сві­домість "скорочує нам досвіди швидкоплинного життя": вона дає можливість пережити життя інших людей як своє і збага­титися їх досвідом, привласнити його, зробити фактом свого життя, елементом своєї біографії.

Серед функцій естетичної свідомості актуальні такі:

• суспільно-перетворююча і компенсаторна (засіб пробу­дження соціально-спрямовуючої активності людей, їх чуттє­вості до порушень суспільної гармонії);

• художньоконцептуальна (художник через власні спо­стереження і розмірковування над життям створює цілісну ху­дожню концепцію в музиці, скульптурі, літературі, кіно

тощо);

• передбачення (здатність передбачати, прогнозувати май­бутнє: задовго до появи першого підводного човна "Наутілус" пройшов 80 тис. льє під водою у романі Ж. Берна);

• інформаційна і комунікативна (інформація мовою тан­цю, живопису, архітектури, прикладного і декоративного мис­тецтва загальнодоступна, засвоюється легше, ніж інформація мовою слів; естетична свідомість об'єднує людей, прокладає шляхи до взаєморозуміння народів);

• навіювальна (навіювання певного ладу думок і почуттів,
майже гіпнотичний вплив на людську психіку);

• гедоністична (надає людям насолоду, робить їх причет­ними до творчості художника).

У цілому естетична свідомість містить відповіді на запитан­ня про природу та особливості естетичного в системі ціннісних відносин, закономірності диференціації естетичних цінностей, діалектику цінності та естетичної оцінки, сприйняття та есте­тично орієнтованої практики, значення естетичної активності людини в соціальному та індивідуальному житті, у різних сфе­рах культури, у вихованні й освіті людей. Значне місце в есте­тичній свідомості займають думки про виникнення художньої діяльності, її структурні та функціональні особливості; зв'язок процесу художньої творчості та її сприйняття людиною; закон

Тема 22

художньої діяльності; особливості сучасного етапу естетично­го розвитку суспільства і перспективи мистецтва.

До форм суспільної свідомості належать також релігійна, наукова і філософська свідомості. У розмаїтті численних релі­гій і конфесій (світових, національних, родоплемінних, нетра­диційних, неорелігій тощо) релігійна свідомість виконує своє­рідну інтегративну функцію. Для всіх релігій ідеї, погляди, уявлення, переконання та ідеали релігійної свідомості анало­гічні, їхня специфіка полягає в ілюзорності, догматизмі й уто­пізмі. Головна з ілюзій — подвоєння світу людського буття. Наш єдиний матеріальний світ у релігійній свідомості поділя­ється на два: на світ земний, чуттєвий, у якому люди живуть тимчасово — від народження до смерті, і світ позаземний, над­чуттєвий, "потойбічний", у якому люди знаходять безсмертя, тобто після воскресіння живуть вічно.

Різні релігії аргументують двоїстість світу по-різному, про­те сутність цієї ілюзії завжди залишається незмінною. Незмін­ним залишається також її головний аргумент — якість і ком­фортність життя людей після смерті цілком визначається мі­рою дотримання ними в земному житті всіх приписів релігії. Арбітром у цьому питанні є тільки сам Бог, який приймає рі­шення щодо такого дотримання міри, і на свій розсуд визна­чає, хто піде в рай, а хто — у пекло.

Тисячі років ця ілюзія функціонує у релігійній свідомості. Обумовлена вона релігійною вірою — сутнісним компонентом цієї свідомості. Як відомо, віра — властивість свідомості набу­вати будь-яких знань, незважаючи на відсутність безпосеред­ніх емпіричних і раціональних обґрунтувань. Релігійна віра має свою специфіку, оскільки є вірою у реальне існування бо­жественних істот, у можливість спілкування з ними й отри­мання від них матеріальних і духовних благ, що випрошують­ся у бога під час молитви, медитації або якимось іншим чином. У різних своїх модифікаціях релігійна віра завжди виражає сутність будь-якої релігії та її головну ознаку. Вона утверджує в людях особисту довіру до бога як організатора життя, керів­ника і рятувальника людей у всіх конкретних ситуаціях їхньо­го буття; особисту відданість богу, служіння йому.

Суспільна свідомість

На відміну від буденної, житейської віри людей у кращий завтрашній день або в щасливу зустріч з потрібною людиною, релігійна віра є нереальною, фантастичною. Вона казку реаль­ністю не робить. Існує релігійна віра лише на рівні буденної свідомості, у теоретичній свідомості принципово неможлива. Вона є абстракцією від абстракції. У релігійному абстрагуван­ні немає конкретного об'єкта. Це саме той випадок, коли аб­стракція перетворюється на ніщо, на небуття, на те, чого немає і не може бути, на ілюзію.

Водночас релігія і відповідно релігійна свідомість — сучас­на реальність. Мільярди людей визначаються щодо свого став­лення до релігії незалежно від власного бажання. Це ставлен­ня є різноманітним і суперечливим — від релігійного фанатиз­му до атеїзму, індиферентизму, нігілізму. Іншим воно не може бути за визначенням. Однак у всій цій різноманітності і супе­речливості все виразніше виявляється провідна тенденція — секуляризація, тобто тенденція до вивільнення різних сфер су­спільства, соціальних груп людей, індивідів, їхньої свідомості, діяльності і поведінки, соціальних відносин та інститутів з-під впливу релігії. Ця тенденція стає тим впливовішою, чим біль­ша кількість землян оволодіває науковим, діалектико-мате-ріалістичним світоглядом, специфічність якого полягає у вірі в безмежні можливості людського розуму пізнавати і перетво­рювати світ свого буття, найповніше реалізувати постійно зрос­таючі потреби та інтереси людей. Кожне відкриття в науці, кожне нове досягнення в напрямі діалектико-матеріалістич-ного розуміння світу і людини — ще один крок до пізнання природної та історичної необхідності, тобто до нового рівня людської свободи.

Всі форми суспільної свідомості діалектично єдині. Вони віддзеркалюють економічні формації і людство в цілому. Мо­гутня перетворююча сила суспільної свідомості — джерело удосконалення суспільного буття, його еволюції та пріоритетів дії. Для кожної людини суспільна свідомість є фактором її ста­новлення, розвитку і вдосконалення.

Тема 22

Тести до розділу V

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте сутність понять "суспільне буття" і "су­спільна свідомість".

2. У чому полягає основний вплив одне на одного су­спільного буття і суспільної свідомості?

3. Як структурується суспільна свідомість залежно від но­сія, рівня і способу відображення суспільного буття?

4. У яких формах функціонує суспільна свідомість?

5. Які знання у суспільній свідомості називаються емпі­ричними?

6. Які знання у суспільній свідомості називаються теоре­тичними?

7. Що таке здоровий глузд? Які джерела його помилковості?

8. Які ідеології найбільше поширені в сучасній суспільній свідомості?

9. Які складові суспільної психології найбільше поширені в сучасній суспільній свідомості?

10. Що таке політична свідомість? Які складові суспільного життя вона відображає?

11. Розкрийте зміст поняття "правова свідомість".

12. За якими напрямами взаємодіють політична свідомість і правова свідомість?

13. Як філософія вирішувала проблему критерію моралі на різних етапах своєї історії?

14. Яким чином реалізується регулююча функція мораль­ної свідомості?

15. У чому полягає сенс "категоричного імперативу" як критерію моралі?

16. Чим відрізняються за своїми витоками принципи та норми права і моралі?

17. Які складові і властивості суспільного буття відображає естетична свідомість?

18. Що таке художній образ? Яким чином через нього естетич­на свідомість виконує свої світоглядну і пізнавальну функції?

19. У чому полягає специфіка релігійної віри?

20. Чим можна пояснити своєрідний ренесанс релігійності в Україні в наш час?

Тести до розділу V

Тема 17

1. Об'єктом соціальної філософії є:

а) матерія та її властивості;

б) природа та сутність суспільства;

в) природа та сутність особистості;

г) природа та сутність свідомості;

д) система взаємовідносин суспільства і особистості.

2. Яка методологія найбільш ефективна у соціальній філо­
софії:

а) діалектична;

б) метафізична;

в) софістична;

г) еклектична?

3. За природничо-науковою гіпотезою, жива матерія за
своїм походженням є результатом:

а) еволюції природи;

б) Божого творіння;

в) привнесення космічними променями.

4. Твердження про те, що біосфера закономірно перетво­
рюється на ноосферу:

а) правильне;

б) помилкове.

5. Твердження про те, що науково-технічна революція
має, крім позитивних, негативні наслідки:

а) правильне;

б) помилкове.

6. Сутністю суспільства є:

а) сукупність усіх суспільних відносин;

б) сукупність усіх верств населення;

в) сукупність усіх політичних партій;

г) сукупність усіх органів державної влади.

7. Праця — це цілеспрямована діяльність людей з метою
зміни і пристосування до своїх потреб:

а) ідеалів людей;

Тести до розділу V

Тести до розділу V

б) предметів природи;

в) політичної влади;

г) принципів моралі.

8. Згідно із вченням В.І. Вернадського, до біосфери мають
стосунок такі компоненти світу:

а) жива матерія;

б) біоокисна речовина;

в) біогенна речовина;

г) літосфера:

д) всі відповіді правильні.

9. У сучасному світовому суспільстві глобальними пробле­
мами є:

а) ракетно-ядерна війна;

б) енергозабезпечення;

в) екологічний стан;

г) локальні війни;

д) продовольча;
є) освітня;

є) охорони здоров'я людей; ж) демографічна; з) емігрантська.

10. Індетермінізм — це вчення, що заперечує:

а) об'єктивну причинність;

б) ймовірні явища;

в) невизначеність станів.

11. Статистичні закони більш характерні для:

а) макросвіту;

б) мікросвіту;

в) мегасвіту.

12. Який характер має прогнозування на основі динамічних
законів:

а) вірогідний;

б) невизначений;

в) достовірний?