У тому селі він схоронив свого найкращого фронтового друга

Тоді ж, у 43-ому, написав у тих же Ромашках поетичну баладу. І присвятив її німецькому солдату, який навічно залишився в українській землі…

Якщо з німецької перекласти метафоричну назву його біографічного твору, то по-нашому це звучатиме аж надто риторично: ”Чуєш, Дніпре?”

Я досі не спромігся на художній переклад цієї балади. Свідомо відкладаю мої нехитрі поетичні вправи над тим німецьким текстом до особливої нагоди. Такою нагодою має бути монтаж фільму, про який йдеться.

Але для наступного епізоду нашого фільму той переклад поки що не потрібний…

…Хорст завжди виразно декламує свій поетичний текст, немов відтворює давній спогад про той для нього незабутній час…

Кульмінаційний фрагмент його балади коротко прозвучить за кадром…

А на екрані, саме в цю мить, - залюднений німецький майдан захоплено слухає музику шарманки у виконанні Енгельгарда…

Людські обличчя: літні й молоді.

Німці й чужинці з фотоапаратами. (Всюдисущі японці тепер не подорожують без фотокамер, а китайці й собі беруть з них приклад).

І весь той зосереджений інтернаціональний контингент прикипів людськими поглядами до старого музики, що мовчки трудиться посеред Мангайму…

Які спогади навіює Хорсту стара мелодія його шарманки? Хтозна.

Проте, думаю, не одійдемо від правди, коли в цьому епізоді зазвучить найемоційніший фрагмент з його поетичної балади…

Монтажний перехід.

У кадрі - пейзажні плани села Ромашки…

Краса неймовірна: цвітуть по всьому селу ромашки.

… Біле море квітів…

Фрагмент колись написаної в Ромашках балади продовжує звучати німецькою мовою, у виконанні автора, за кадром, на планах цього села.

…Звідси до Києва - ні близько, ні далеко, тому нема тут надсучасних вілл. Село як село. Але старий велетенський (як для такого невеликого села) собор збагачує український пейзаж особливою виразністю.