Стаття 1

Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять N 111

Зміст документу

Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять N 111. 1

Стаття 1. 2

Стаття 2. 2

Стаття 3. 2

Стаття 4. 2

Стаття 5. 3

Стаття 6. 3

Стаття 7. 3

Стаття 8. 3

Стаття 9. 3

Стаття 10. 3

Стаття 11. 4

Стаття 12. 4

Стаття 13. 4

Стаття 14. 4

Статья 1. 5

Статья 2. 5

Статья 3. 5

Статья 4. 6

Статья 5. 6

Статья 6. 6

Статья 7. 6

Статья 8. 6

Статья 9. 6

Статья 10. 7

Статья 11. 7

Статья 12. 7

Статья 13. 7

Статья 14. 7

Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять N 111 (укр/рос)

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро

праці та зібралася 4 червня 1958 року на свою сорок другу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно дискримінації в галузі праці та занять, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, беручи до уваги, що у Філадельфійській декларації проголошується, що всі люди, незалежно від раси, віри чи статі, мають право на здійснення свого матеріального добробуту та духовного розвитку в умовах свободи й гідності, економічної сталості й однакових можливостей,

вважаючи далі, що дискримінація є порушенням прав, проголошених у Загальній декларації прав людини,

ухвалює цього двадцять п’ятого дня червня місяця тисяча дев’ятсот п’ятдесят восьмого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять:

Стаття 1

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін “дискримінація” охоплює:

a) будь-яке розрізнення, недопущення або перевагу, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять;

b) будь-яке інше розрізнення, недопущення або перевагу, що призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять і визначається відповідним членом Організації після консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, та з іншими відповідними органами.

2. Будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що грунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.

3. Відповідно до мети цієї Конвенції терміни “праця” й “заняття” охоплюють доступ до професійного навчання, доступ до праці та різних занять, а також оплату й умови праці.