Структура природно-ресурсних потенціалу України

При комплексній характеристиці території обов’язково враховується її природно-ресурсний потенціал, що складається з наявних (або перспективних) природних умов і ресурсів.

Природні умови (ПУ) – це сили та об’єкти природи, які на певному етапі розвитку продуктивних сил безпосередньої участі не беруть, але впливають на розселення людей і первинну спеціалізацію території. До ПУ відносять рельєф і клімат.

Природні ресурси (ПР) – це явища і об’єкти природи, що використовуються людиною у виробництві та споживанні. Класифікація ПР може бути різною залежно від того, за якими ознаками її проводять.

ПР класифікують:

а) за видами: мінерально-сировинні, водні, земельні, біологічні (тваринні, рослинні, лісові), кліматичні, рекреаційні, Світового океану;

б) за вичерпністю: вичерпні і невичерпні;

в) за можливістю самовідновлення: відновлювані та не відновлювані.

Найістотнішу роль в сучасному розвитку суспільства відіграють такі ПР як мінеральні, земельні, водні, лісові ресурси. Мінеральні ресурси (МР).

Мінерально-сировинна база в Україні включає приблизно 20 000 родовищ 113 корисних копалин. У вартісному виразі запаси родовищ КК в Україні оцінюється приблизно в 38 млн грн. Земля як ресурс має багатоцільове призначення. В залежності від ступеня придатності земель до різних сфер господарської діяльності розробляється їх класифікація. Відповідно до властивостей визначається народногосподарська цінність земель та виділяються їх цільові категорії:

1) землі с/г призначення;

2) землі громадської та житлової забудови;

3) землі природозаповідного та іншого природоохоронного призначення;

4)землі оздоровчого призначення;

5)землі рекреаційного призначення; інші Земельний фонд У. складає більше 60 млн га (71,2% – землі с/г призначення, 17,4% – ліси).

Водні ресурси (ВР). Потенціал ВР У. формуються за рахунок поверхневих, підземних, морських вод. Основне джерело забезпечення потреб –поверхневі води (80%); підземні води (15–17%), морська вода (3–5%). Територіальний розподіл ВР не відповідає розміщенню водомістких галузей господарського комплексу У.

Лісові ресурси. У. належить до лісо дефіцитних країн. Площа лісів = 10,8 млн га. Із загальних запасів деревини – 1,74 млрд м3. за світовими цінами запаси деревини в У. приблизно 27 млрд дол. США.

4,Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу Передбачає застосування економічних критеріїв, тобто зіставлення властивостей природних ресурсів з вимогами, які випливають з практичної діяльності господарської. ЇЇ здійснення дає змогу, з одного боку, розрахувати економічну ефективність використання природних ресурсів, а з іншого — оцінити економічні наслідки від такого використання для навколишнього природного середовища. Здійснення ек. оц. базується на економічних підходах, заснованих на категоріях ренти та ефективності. З рентного природний ресурс може оцінюватися двома способами: за відносним ефектом чи прибутком, що дає його використання в народному господарстві; за додатковими витратами на компенсацію втрат прибутку в разі вилучення певного ресурсу з природокористування (витрати на запобігання забрудненню і на компенсацію збитків). За підходу, заснованого на категорії ефективності, визначається народногосподарський ефект, який досягаються в результаті використання того чи іншого виду природного ресурсу. Як критерій при цьому виступає порівняна економічна ефективність використання конкретного джерела ресурсів або їх територіального поєднання. Земельні ресруси. 2 основні групи цін землі: експертна (ринкова) і нормативна (кадастрова). методичною основою нормативної ціни землі є «Методика грошової оцінки земель с/г призначення і насел. пунктів», «Методика грошової оцінки земельне с/г призначення (крім земель населених пунктів)». Для нормативної оц. враховується якість, місцезнаходження, рівень використання досягнень НТП. При здійсненні ек. оц. землі використовується поняття «вартість землі», під яким розуміється міра її цінності. Розрізняють дві групи цінності землі: вартість у користуванні і вартість у обміні. Видіялють ек. оц. земель населених пунктів (х-ка земел. ділянок з позиції придатності до інженерно-технічних, промислових та житлових споруд, транспортне забеспечення, забезпечення зв’язком тощо), земель с/г призначення (оцінка здійснюється окремо за кожною з категорій:рілля, сінокоси, пасовища, через їх кількісні та якісні характеористики. Це може бути ек. оц. за окупністю витрат або за величиною продуктивності земель. Нес/г призначення (землі лісового, водно, прир.-ох. фонду тощо) оц. здійсн. з урахування їх місцезнаходження,, якісного складу, екологічного, соціального значення, ефекту від водоохоронних, кліматоутворювальних заходів. Лісові ресурси. Як основні елементи ек. оцінки ліс. рес. виступають: обсяг — заг. площа лісів оцінюваного об’єкта, сумарний запас деревини; природні властивості — концентрація запасів, якість та структура деревостроїв; природні й економічні умови освоєння. Ек. оц. ліс. рес. здійсн. окремо земель лісового фонду, лісових насаджень недеревних рослинних ресурсів, соціальних і екологічних функій лісу. Базою для оцінки даних ресурсів і функцій є загальноприйняті кореневі ціни на деревину та іншу продукцію лісу — ринкові чи закупівельні ціни, що формуються на основі попиту і пропозиції. Водні ресурси Оск. поверхневі води взаємопов’язані, їх ек. оц. повинна розглядатися в межах басейну і бути комплексною, тобто включати рибогосподарський, енергетичний, транспортний, природозахистний ефекти. При цьому останні змінюються залежно від території басейну, що викликає необхідність диференціації оцінок для різних його частин. Усе це потребує складних систем оцінок і розроблення спеціальних методів їх отримання. Плата за воду склад з 2 частин: за використання; за доставку, відвід, забезпеченя якості (трудові затрати). Мінеральні ресурси для мінеральних ресурсів великого значення набуває врахування їх комплексного (багатокомпонентного) складу та комбінованість, тобто поєднаність кількох видів у межах локальних ділянок надр. При здійсн. ек. оц мінер. ресурсів визначається абсолютна вартість, прибуткова вартість., рентні характеристики.