Annotation 2 page

1. Я хотів почати цей текст фразою: «Любов — навдивовижу проституйоване поняття», але передумав. Подібні цинічні — хоч і нібито справедливі — початки досить зачовгане явище. Отже, цією фразою я свій текст не почну. А міг би й написати «Любов — найпрекрасніше почуття», і продовжити в цілком позитивно-піднесеному дусі, як у нас уміють. Тому взагалі жодною фразою його не почну. Прошу вважати цей фальшивий трактат непочатим краєм роботи і недійсним внутрішнім протоколом. Або примітивним каталогом. Прошу вважати його недостовірним, як непорочне зачаття. Так, так, можна було б назвати непорочне зачаття Ісуса Христа актом абсолютної любові — і закрити тему. Адже на його тлі всі інші прояви людських почуттів виглядають проституцією і профанацією. 2. Про любов я хотів довідатися в Інтернеті. Перший лінк Гугл видав на болгарську «Вікіпедію», де давалося таке визначення: Любовта е чувство на привързаност, грижа, привличане, симпатия, в някои случаи произлизащо или съпътствано и от сексуалното привличане. Мені зовсім не хочеться лізти у словники і перекладати на українську яскраве болгарське слово «грижа». Припускаю, що означає воно щось зовсім відмінне від українського значення цього слова. Я цілком погоджуюся з буквальним значенням його в моїй рідній мові. Любов — грижа, наріст, випуклість на людині. Те, що випирає з неї, те, що потім змушений носити з собою все життя. Вагітність — ідеальна грижа, яка обертається пожиттєвою гризотою. Це наслідок любові двох, який прогризає собі шлях назовні. Любов — грижа, обросла жиром конкретики, обставин і умовностей. Неоперабельна грижа. Акурат на півдорозі між серцем і статевими органами. Любиш животом — насамперед животом. 3. Українці часто люблять собі поговорити про любов. Наша любов буває розмаїта та нюансована. Адже ми розрізняємо «любов» і «кохання», любимо «серцем». Наша любов співана, теоретична і платонічна. «Вийди, коханая, працею зморена…» — співає український чоловік своїй жінці. «Я не испорчу вкус, мой ангел неземной», — відповідає українська жінка своєму чоловіку крізь віки. «Понад панами я пан», — тішиться український чоловік. «Твой вкус изысканный понятен не для всех. Я растворюсь в тебе соленою слезой…» — відповідає українська жінка своєму чоловікові. Іноді українську любов не відрізниш від кічу. Українці двісті років плекають квіти любові, посіяні Григорієм Квіткою-Основ’яненком. Українська любов — сентиментальна і не весела. Вона рідко перемагає, бо фактично не бореться. Українська любов здебільшого звикла пасивно чекати. Українська мова оперує добрим тридцятком синонімів дієслова «чекати». Ідеальний українець живе на «березі чекання», який він часто плутає з «берегом любові». 4. «За любов любов’ю платять» — каже призабуте українське прислів’я, де центральна роль відводиться дієслову «платять». Українська любов має бути економічно вигідною для суб’єктів господарської діяльності, як будь-яка проституція. Любовні стосунки в нас означуються мишачим шолопанням і котячим дряпанням, як «шури-мури». Це щось несерйозне і кумедне, як «фіглі-міглі». Перед тим як «поженихатися», українець «залицяється». В любові українець цілком віддається пестливим суфіксам і своїй пристрасті до здрібніння. Українець-чоловік у любові сюськає. Сексу в українця не було ще до Радянського Союзу. Етнографічні народи були позбавлені тілесності і суб’єктності. Українська любов зависла між романтично-сентиментальною ідеалізацією та господарською проституцією. Іншого нам не дано було, бо брати ми права не мали. 5. Мене завжди приваблював таємний, темний бік любові, її ненормальності і неправильності, те, що не вміщується в канон так званої «щасливої любові». А ще більше — її хронічна відсутність у людях. Я колись на повному серйозі збирався написати роман від імені «старої діви». Якщо уявити любов гарною молодицею, то стара діва — це волосся в її носі. Суміш солодкавого мускусу і пеніциліну — так пахне відсутність любові. Чим міг закінчитись мій ненаписаний роман? Або смертю, або любов’ю. Може, чимось третім? Смертю від любові. Стара діва мусила неодмінно зірватись. Або захлинутись власним молоком. На могилах моїх знайомих старих дів росте буйний молочай. 6. Побічні наслідки любові — існування її покручів. Свахи, приживалки, утриманки паразитують на любові, перетворюючи її на явище соціально-побутового порядку. 7. Фізика любові — секс — обов’язково поєднується з хімією. Любов розкладається на хімічні складові, залежно від напряму й вектора. За любов відповідають «центри задоволення». Якщо закохуєшся, любиш стрімко й інтенсивно, тоді виділяєш тестостерони і естрогени, феромони і серотонін. Якщо любиш людину довго і народжуєш з нею дітей, то в гру входять окситоцин і васопресин. Фармакологія любові навіть іще складніша, ніж її травматологія. Вчені-хіміки кажуть, що закоханість — це фенілетиламін у чистому вигляді. 8. Ніхто не розумів любов краще від похмурих життєненависників. Відсутність реальної, плотської любові породжує любов досконалу — їй не потрібен об’єкт. Ніхто краще її не вбивав, ніж сонцесяйні романтики. Під початок XXI століття любов спорожніла і втомилась. Сьогодні разом зі свободою любов складає ідеальну пару найабстрактніших величин. Можна так сильно полюбити, що, здається, на все життя — а через тиждень охолонути і навіть більше не глянути в її бік. Можна взагалі не любити і прожити у згоді і ніжній прив’язаності все життя. Любов різна — поверхова і наскрізна. Сьогодні іноді порнографія здається найщирішим проявом любові. 9. Любов — це одна з найгостріших форм людського егоїзму. Любов — це одна з найщиріших форм людського альтруїзму. Любов — це, звичайно ж, кров. Навіть я колись немовби жартома їх римував. Я викрешу з базальтових сердець / Блошину дозу щирої любові… / І я зустріну радісний кінець, /І ти усмокчеш пару літрів крові. Вірш називався «До Батьківщини». 10. Мені щодня нагадує про любов моя електронна пошта. Хтось невідомий пропонує мені збільшити член, купити віагру, познайомитися з horny hot chicks у своєму районі. Людина побудувала досконалу фабрику з виробництва симуляцій любові. У цьому любов і свобода можуть позмагатися між собою. 11. Найкраще про любов написали мертві. А останню любов Франца Кафки звали Дора Діамант. 12. Моя перша любов торгує целофановими пакетами, її чоловік викинувся з дев’ятого поверху. Вона не змогла знайти нікого кращого. 13. Моя друга любов не знайшла нічого кращого, ніж піти по руках. 14. Моя третя любов була від мене кращою і знайшла собі кращого. А потім кращого за кращого від мене. Любов — це пошуки кращого. 15. «Без лебідоньки вмирає лебідь» — у мене досі перед очима ця сентиментальна епітафія кінця 1960-х. Перша чужа любов, над якою я заплакав. 16. Мій рідний дядько закохався у свою вчительку фізкультури. Одружився, зробив їй дитину, потім кинув її, кинув дитину. Другу дружину дядька звати Вандою. Їхня дочка — доктор медичних наук, хірург-кардіолог. Покинутий усіма хлопчик кілька років тому помер на зоні. Після нього не залишилось навіть могили. Любов зла. 17. Love Is Colder Than Death — це така німецька неокласична група. Парадоксальнішої назви мені зустрічати не доводилось. Love Is Stronger Than Pride — співає співачка Shade. Їй неможливо не повірити. У шістдесяті в Штатах була дуже достойна група Love. 18. Ревнощі і страждання — супутні товари любові. Їх отримуєш в нагрузку, як передплату «Правди» до повного зібрання творів Еманюель Арсан. 19. Є люди, яких важко запідозрити в любові. 20. Важливо знати не те, що тебе люблять, а що люблять саме тебе. 21. У XX столітті любов пустилася берега. 22. Нібито аж так усе настільки банально, що раптом для самого себе хочеться відповісти на елементарні питання. Чи можна водночас «любити» і «кохати» певну людину? Чи не означає це те саме, що одночасно грати на барабані і співати? Я перестаю вловлювати нюанси, коли йдеться про «любов» і «кохання». Особисто для мене кохання — це радше гра на барабані, вібрування, присутність ритму всередині. Любов — це спів, це те, що довго визріває, але важко проходить. Тому кохання минає швидше, ніж любов. Кохання без любові нічого не варте, тому часто або всихає, або випалює зсередини. Любов носиш з собою все життя, а кохання можна залишити в першому-ліпшому барі з чайовими для кельнерки. Кохання — заразне, більше подібне до інфекції. Від кохання піднімається температура. Воно обов’язково має свій deadlinе. Кохання без любові обов’язково має кінцеву дату експлуатації. 23. Кохати можна лише живих. Любити можна також і мертвих. 24. Любов довготерпелива і милосердна. Жертвами любові є всі люди. Можна любити музику, картоплю, минуле, батьківщину, чоловіка. Говорячи про кохання, десь за дужками обов’язково проглядає секс. Про любов можна говорити, навіть не згадуючи про секс. Коханню потрібен драйв, любов неможливо уявити без ніжності. Антонімом кохання є байдужість, а любові — ненависть. Якщо любов руйнує, то це не любов, а кохання. 25. Коли цілуються закохані окулярники, цілуються також їхні окуляри. Любов короткозора. 26. З моїх знайомих лише один наклав на себе руки через нерозділене кохання. Девальвація почуття? 27. Любов без кохання можлива, і тоді вона іноді стає однією з форм психологічної домінації. Найпримітивнішою з форм людської власності. Що стоїть вище в ієрархії людських почуттів? Чиї стосунки вищі в обличчі Бога — Абеляра та Елоїзи чи Ромео і Джульєтти? А може, тих безіменних дівчини і хлопця зі Стрийського району Львівської області, які кілька тижнів тому повісилися в лісі? 28. Будь-чиє міркування про любов не може комусь одного разу не видатися банальністю. Нема на світі двох людей, які думають про неї однаково. Жодну любов не можна порівняти з іншою. Любов — затерта поетизмами монета, на якій уже не видно номіналу. 29. Поети перетворили любов на чисту риторику. Здається, про неї вже неможливо говорити, не вживаючи чужих цитат. Так ніхто не кохав, через тисячу літ… Я вас любил. Любовь еще быть может… Одного дня написаний вірш про любов уже наступного дня перетворюється на банальність, цитату, чужу відрижку. Любов задихається під руїнами рим. Любов — це графоманія, нестримне бажання окреслити неокреслюване. Описати любов — це зловити пальцями розлиті по скляній поверхні кульки ртуті — їй потрібна інша мова. Мені ця мова недоступна. Чи не тому я ніколи не писав про любов? 30. Чому кохання — з першого погляду, а любов — до гробової дошки? 31. Любов буває або перша, або остання. Просто так влаштована людина. Жодних інших видів любові, як-от серединна, проміжна або мимолітна, не існує. Саме коли мова заходить про любов, ми перетворюємось на наївних максималістів. Перша любов — вона ж і остання. Це наше перше «все або нічого» — і обов’язково лише смерть розлучить нас. Ах, ще одна вічна тема — червоне і чорне, кохання і війна, любов і смерть. Все дуже і дуже банально… 32. Жодне людське почуття, крім любові, не є водночас кришталево-чистим і нікчемно-брудним. Любов часто ототожнюють з лібідо, статевим потягом. Слівцем, навдивовижу співзвучним з любов’ю. Порнографія виростає з любові та її проявів. Без неї вона неможлива. Саме любов породжує десятки — маній, — фобій, — філій та — ізмів. Б’є — значить, любить. Не б’є — значить, не любить. «Якщо любиш, то вдар мене!». «Тільки не бий мене, якщо любиш!» Любов не існує без травматології. Хтось із класиків колись чудово сказав: «Любов — це коли мучиш ближнього свого не випадково, а цілеспрямовано». Любов — довершена програма людського самознищення. Ідеальна геометрична фігура любові — трикутник, де третій завжди зайвий, але завжди присутній. Або як довершений факт, або як потенційний. Або як нещасний закоханий, або як народжена дитина. Обидва — плоди чужої любові. Любити може будь-яка наволоч. Любили Адольф Гітлер і Мао Цзедун. Любити можна будь-яку наволоч. Любов може бути одною з форм натурального соціалізму. Бо любов — одна на всіх, як повітря, вогонь і вода. Людина, яка не стала щасливою в любові, може спробувати своє щастя у смерті. Любов — сакральний гімн життя і незамінний саунд-трек до смерті. 33. Найкраща пісня про любов належить поету і композитору Володимирові Івасюку і називається «Два перстені». Виконує Софія Ротару. Юрій ВИННИЧУК
МИСТЕЦТВО СПОЮВАННЯ ПАННИ

А все починалося так невинно і зовсім не з того, що мужчина спокусив жінку, а з того, що Єва дала Адамові яблуко. І яблуко виявилося першим афродизіяком. Та на цьому його афродизіякова кар’єра завершилася, яблуко ніколи більше нікого не спокушало на любовні справи. Зате зуміло розв’язати війну і спричинити загибель Трої. Правда, чудовим афродизіяком виявилося вино, в тому числі й яблучне. Вино виробляли чоловіки. Зовсім не для того, щоб споїти жінку, хоча мистецтво споювання таке ж давнє, як і сам секс. З древніх часів вино незмінно супроводжує закоханих, скрашуючи їхні стосунки і стаючи мовби мовчазним посередником між двома статями. Вино поруч хліба і м’яса є поживою з найбагатшою символікою, одним із головних елементів жертви, яку складали богам. Вино пов’язане з духовністю, оскільки алкоголь вводить людину у стан ейфорії. Святий Климент з Александрії казав, що вино перебуває у такому ж стосунку до хліба, як і життя церковне до життя світського. Усі традиційні вірування Старого Світу бачили у вині знаряддя пізнання і втаємничення. Червона барва вина нагадує кров, а тому вино вважалося кров’ю виноградної лози. І так само, як кров, вино єднається з життям, і пекельні сили не мають до нього доступу. А що вічне життя є атрибутом безсмертних богів, то пиття вина дозволяє людині протягом певного часу дорівнятися богам. Вино — це також любовний напій, а однією з рис бога вина Діоніса була любов до людей, і саме з любові до людей він обдарував їх вином, щоб зробити щасливими. Вино, винниці (тобто виноградники) й виногрона часто з’являються у повчаннях Христа, зокрема винниця часто символізує Царство Боже. Саме тому при давніх монастирях завше були багатющі винниці. 2

Одним з найпопулярніших звичаїв спокушання панни є пиття на брудершафт, яке передбачає опісля поцілунок. І хоч звучить це по-німецьки, але сам звичай походить з часів античності, коли мужчина пропонував жінці випити з одного келиха. Принаймні такий звичай був у Давній Греції. Але в Давньому Римі — о жах, яка несправедливість! — жінкам тривалий час забороняли вживати вино під карою смерті. Великий Катон (239–149 до н. є.), який сам пив тільки воду, висловився так: «Якщо побачиш, що твоя дружина п’є вино, — убий її!» І бідні римлянки, яким доводилося бувати на бенкетах, мусили задовольнятися тільки узваром з родзинок. Уявляєте, як вони мучилися! А все тому, що вино ототожнювалося з кров’ю. Вважалося, що жінка, п’ючи чужу кров, чинила мужолозтво. І не має значення, що то була кров рослини. Крім того, знаючи, що вино відкриває людині якісь нові обрії, давні римляни вважали, що воно абсолютно зайве і шкідливе для жінок, бо спонукатиме їх до балаканини, втручання у розмову, а може, й до магічних видінь. Тому краще, аби жінка була мовчазною. Це їй більше личить. Вино ж бо ґвалтує розум, а зґвалтована жінка уже ніколи не буде цнотливою і чистою. Саме римляни запровадили звичай цілувати жінку у вуста після її повернення додому, аби переконатися з її подиху, що вона не вживала вина. З часом жінкам забороняли пити лише «tementum» — вино першого витискання, натомість усі вторинні вина були дозволені. Греки були набагато демократичнішими. Ще Аристотель помітив, що жінки піддаються сп’янінню у меншій мірі, аніж чоловіки, однак не підтвердив це жодними доказами. Але докази не забарилися, бо на одному із симпозіонів, де обговорювалася ця сентенція, слово взяв Сулла і висловив припущення, що оскільки жінка істота волога, то «вино, потрапивши у таке вологе середовище, втрачає свою силу». Аристотель вважав, що той, хто випиває келих одним духом, менше п’яніє, бо вино, яке вливається швидкою течією, відразу просочує тіло наскрізь. «А ми часто бачимо, що жінки п’ють саме так. Постійне виділення вологи і очищення свідчать, що їхнє тіло від природи пористе і пронизане мовби вологогінними каналами. Потрапляючи у них, вино швидко виходить, не затримуючись у найголовніших місцях, порушення яких і викликає сп’яніння». У Середньовіччі жодних застережень проти помірного і вживання вина жінками не було, але пиячок жорстоко карали, піддаючи громадському осудженню. Їм вішали на шию кухоль і водили по місту. У Середні віки поняття любовного напою міцно увійшло до народних легенд та куртуазної літератури. Першими його жертвами стали Трістан та Ізольда. У книзі «Jus potandi» («Церемоніал пиття»), яка перевидавалася безліч разів, наводилися різноманітні пияцькі звичаї, а серед них і способи пиття на брудершафт. Один із них називався «голубиним келихом». А виглядало це так: пара зчіпляла безіменні пальці лівої руки, а правою рукою кожен з них брався за келих, і з обох боків вони цідили вино у той час, як їхні вуста зливались, наче дзьоби голубів, що цілуються. 3

Чому, пишучи про любов, я почав з вина? Та тому, що любов і вино перебувають для мене у тісному і нероздільному зв’язку. Інколи взимку, змерзнувши, я можу випити і шкалик горілки, люблю й пиво, але зазвичай п’ю тільки вино. Ще кілька років тому я в самозаглиблених дискусіях сам із собою випивав дві пляшки. Я колись любив порозмовляти сам із собою, оскільки кращого співбесідника зустріти мені тоді ще не доводилось. Шкода тільки, що з тих бесід мало що на ранок залишалося у пам’яті. Як, зрештою, і з тих щорічних симпозіонів, які ми з друзями влаштовуємо у Винниках і називаємо Святом винограду. Живучи у Винниках, ти просто приречений на те, щоб вирощувати виноград і робити вино, оскільки Винники ще в Середньовіччі славилися своїми виноградниками завдяки особливому клімату, який витворився у цій місцевості, розташованій у долині. Виробляння вина у мене тісно пов’язане із сексом. Ви здивуєтеся: чому саме виробляння, а не споживання? А це тому, що на бутлі з вином, яке бродить, я натягую презервативи, зробивши у них голочкою дірку. Оскільки я справжній галичанин, то ніколи не дозволяю собі вжити для цієї шляхетної мети новенького презерватива, а тільки використаного. Ну, звісно ж, перед тим я його виполіскую, якщо це когось турбує. Вино завше відігравало в моїх любовних стосунках дуже важливу роль. І продовжує це робити досі, за що я йому дуже вдячний. Ні, в жодному випадку не як афродизіяк. Жодних афродизіяків я ніколи не потребував, Бог милував. Звичайно, не без того щоб випити до або після, але зовсім не з метою загострити почуття чи якимсь чином вплинути на свого прутня. Просто я звик, що між мною і панною мусить бути хтось третій — вино. Вино було незмінним супутником при кожному заграванні з панною, воно приємно обгортало своєю прохолодою кожне вимовлене слово, чинило мене сміливішим, настирливішим і дотепнішим, вино вивільняло моє «Я» з лушпайок умовностей, розправляло за спиною невидимі крила і дозволяло то пурхати метеликом біля носика панни, то ширяти орлом у неї над головою, то, мов колібрі, тріпотіти крильцями у неї біля вушка. Як слушно твердив Овідій, «духу вино додає, до кохання жагу роздимає». В юності, керуючись народною мудрістю «горілка в роті — п…а в роботі», я неодноразово споював панночок перед тим, як вперше їх спокусити на гріх. І ось тоді я частенько вдавався до дивовижних експериментів, виготовляючи любовні напої. Перед тим я простудіював спеціальну літературу, якої у ті часи було обмаль. До вина я додавав настоянки елеутерококу (совєтський напій «Байкал» готувався саме на елеутерококу) та левзеї, десь вичитавши, що вони мають діяти просто-таки безвідмовно на панну. Але чи діяли? Важко сказати. Можливо, панни віддавалися зовсім не тому, що випили цього шаленого напою, а просто тому, що я справив на них настільки фантастичне враження. Наприклад, одна панна позбулася зі мною цноти після того, як я прочитав їй свою поему. Між іншим, там ні слова не було ані про алкоголь, ані про секс, тільки щось досить туманне: Входжу в тебе повільно
і обережно, відхиляю руками
стебла.
Боюся вуста замочити —
змити твоє обличчя.
А ти з берегів виходиш,
рвеш осоку і латаття.
І вже твоє тіло тече крізь
мої стулені пальці,
крізь мої зціплені зуби.
Аж рот заливає.
Тіло твоє тече лугом зеленим.
І куди впадає воно,
не відомо нікому.

Вона сп’яніла від самого читання. Та коли я спробував розвинути свій успіх перед іншою панною, то зазнав поразки. Вона на поезію не клюнула. 4

У будь-якому секс-шопі зараз можна придбати такі афродизіяки, як «іспанська мушка» та йогімбе. Десять років тому, коли у нас їх купити було неможливо, мій знайомий попросив, щоб я привіз йому з Польщі «іспанську мушку». Він мав велике бажання за допомогою цього збуджуючого засобу вплинути на одну даму, з якою був лише в дружніх стосунках. Я виконав його прохання, але попередив, що для успіху справи цілком достатньо кількох крапель. Знайомий завітав до дами серця, в умовлений час я зателефонував до неї, вона підійшла до телефону, і, поки безрезультатно «альокала», мій знайомий хутенько хлюпнув «іспанську мушку» до її кави. Але від хвилювання його руки тряслися, і замість кількох крапель він булькнув пів-пляшечки, тобто грамів двадцять. Коли дама повернулася і випила каву, мій знайомий пішов в атаку. Йому вдалося її роздягнути і навіть перейти до початкової стадії увертюри, коли раптом вона зойкнула і схопилася за серце, їй стало погано, «іспанська мушка» викликала таке серцебиття, що довелося викликати «швидку». На цьому й завершився цей драматичний сексуальний контакт. Але оскільки перші рухи вже були здійснені, то незабаром по тому, як дама оклигала, мій знайомий отримав те, чого так прагнув. Зі свого досвіду скажу, що кохатися на п’яну голову цікаво лише в тому випадку, якщо ти злегка захмелений, а панна п’яненька. Тоді можна очікувати від неї чимало оригінальних ідей та веселих штучок, про які вона натверезо ніколи за собою не помічала. Але підхід тут мусить бути суто індивідуальний, оскільки окремі панни, перебравши, можуть перетворитися на безвільний манекен — теплий, але непорушний. Зі словами «а тепер роби зі мною що хочеш» така панна надійно вимикається, щоб вранці, зробивши великі очі, здивуватися: «Що? Це ти про мене? Нічого подібного не могло бути. Це твої фантазії». Сп’яніння у чоловіків викликає затримку оргазму, перетворюючи їх на тупі відбійні молотки, готові працювати у три зміни. Натомість більшості жінок алкоголь у ліжку не шкодить. Чого нізащо не слід робити перед палким коханням, то це пити пиво. Пиво і секс — речі взаємовиключні. Горілка теж надто важкий напій. Особливо самогон. До чого може довести зловживання самогоном, розповідає іспанський письменник Хуан Бас. Його колега по війську зі своїм батьком-вдівцем були неписьменними пастухами-алкоголіками в провінції Теруель. «З похмілля вони перекидали по склянці самогону-касальї і вирушали трахати овець. А по неділях по черзі користали з прихильності віслючки, що належала їм. Ця худобина уміла якось особливо задовольнити татуня і сина і викликала у них ніжну любов. Під час одного з таких актів любові віслючка на ім’я Росіо померла від інфаркту. Вони засмажили колишню подругу і зжерли в компанії ще одного волоцюги». Не пийте самогону, щоб не довелося трахати віслючок, овець і кіз. Найуспішніше панну вставляє шампанське або ж коктейль, де одним зі складників є шампанське. Такий напій вигідний тим, що діє досить швидко. Ось найпростіший перепис любовного коктейлю: шампанське «брют» (100 г), мартіні (50 г) і ром або горілка (50 г). Для окозамилення докиньте у келих скибку цитрини і вставте соломинку. Повільне цмулення через соломинку повинно подіяти безвідмовно. Але задля остаточної і вирішальної перемоги запропонуйте ще одну порцію «за любов». Ну, а якщо непомітно для панни капнете 10 г настоянки елеутерококу, це тільки скрасить плавний перехід від першого поцілунку до першого розстебнутого ґудзика. 5

Говорячи про шкідливість пива, я мав на увазі його шкідливість для чоловіків, зате панна після пива і пляшки шампанського буде уже така, як вам треба. От тільки проблема, яким чином усе це в неї влити! А друге питання — що вона має випити спочатку: пиво чи шампанське. Є такі, що пропонують панні пиво після шампанського. Це перша ознака ідіотизму. Причому — невиліковного. Після такої пропозиції панна може сміливо плюнути залицяльникові в писок і більше ніколи з ним нічого не мати. Я б узагалі таких типів висилав у чорнобильську зону, щоб вони не плодили придурків. Порядок має бути один: спочатку пиво, як легкий вступ перед далекосяжним запливом, а вже потім шампанське, яке з’являється несподівано, наче рояль у кущах. Адже на здивування панни, чому ви його відразу не запропонували, має прозвучати невинна відповідь: забув, а тут зазирнув до заморозника (так ми в Галичині називаємо холодильник) і… Є, правда, ще одна проблема. І то досить суттєва. Ну не буде ж панна пити пиво сама, правда? Вам доведеться теж осушити пляшку. А після пива, як казав мій дідуньо, пуцька ся кива (так ми в Галичині говоримо про прутень, який хитається). Не в кожного і не завжди, але буває. Я, скажімо, після пляшки пива можу сміливо дудлити вино, проте декого тягне на сон. Тому коли знаєте, що пиво на вас може вплинути негативно, розбавте його водою в пропорції одна до трьох. Звичайно, три частини води. Бррр! Не пробував, але наперед здригаюся. А що — любов вимагає жертв. І це не найбільша. Панна, яка п’є горілку, не вселяє жодної довіри. Від такої панни краще триматися подалі, я це твердо знаю. Звичайно, я не маю на увазі алкоголічок, а інтелігентних панночок з усіма балконами і лоджіями, якими вони оздоблені. Процес споювання горілчаної панни неодмінно затягнеться, бо горілку п’ють лише під добру закуску, а вино можна попивати, сидячи на канапі, а не за столом, а ще краще напівлежачи, після не надто ситної вечері з говерлами салату. Телятина, нарізана соломкою і тушкована у червоному вині, на тарелі з відвареними каляфйорами (так ми в Галичині називаємо цвітну капусту) і салатом — це якраз те, що треба. Каляфйор і салат — це ж по суті вода, вони створять тільки ілюзію ситості, але не перепону для алкоголю. Одного разу я помилився — приготував начинену рижом (так ми в Галичині називаємо рис) і потрухами курку. Панна, ясна річ, плямкала від задоволення, але, змолотивши півкурки, вона мене того вечора мало не зробила імпотентом. Адже я мусив вицмулити море вина, заки влив у неї якийсь нещасний свитязь. 6