Героїчний епос та куртуазні романи

Французький героїчний епос, так звані chaпsoпs de geste (пісні про діяння), виник у ХІ столітті, а не раніше, як вважає Бедьє. Пісні створю­вали переважно духовні особи і з виразними намірами: це були самобутні популярні поеми, які мали на меті привернути увагу окремих визначних осіб та решти людей до паломництва взагалі і до своїх монастирів зокре­ма, надаючи чудодійних властивостей їхнім дивовижним реліквіям та ге­роїчним засновникам. Зрозуміло, що ці чернечі пісні мало або зовсім не висвітлювали теми кохання.

Лише Легенда про Жірара Русійонського (створена близько 1150-1180 років, за свідченням Бедьє) містить один епізод куртуазного кохання. Вона написана на проміжному між французькою та провансальською мовами діа­лекті. Легенда засвідчує перехід від французької епопеї до власне "роману".

Цей любовний епізод цікавить нас ще й тому, що описує ситуацію надто схожу на Роман про Трістана. Очевидно, що ситуація є лише кур­туазною вигадкою (вона різко відмежована від решти епізодів клерикальної та феодальної за змістом леrенди). Ця подібність до Трістана дає нам змогу оцінити ті зміни, яких зазнав старожитній кельтський міт завдяки таким, як Беруль та Тома. Вона дає змогу зміряти глибину вирішального впливу куртуазного кохання на письменників бретонського циклу.

Ось дані: герцог Жірар Русійонський вирушив на пошуки нареченої для свого сюзерена Карла Лисого. "у супроводі пана він їде до Константи­нополя просити руки двох дочок імператора: старша, Верта, мала одружи­тися з Карлом, а молодша, Елісан, мала стати дружиною Жірара. Коли Карл побачив двох принцес, то захопився Елісаною, вже нареченою Жіра­ра. Після тривалої суперечки Жірар вирішив поступитися Елісаною, за умови, що він вже не буде васалом короля. Він одружується з Вертою, а Елісан стає королевою. Коли ж обидва подружжя розлучалися, Жірар віч­-на-віч з двома свідками, своєю дружиною Вертою та королевою сказав:

"- Дружино короля, що думаєте ви про обмін, який я здійснив? Ви, напевно, вважаєте мене мерзотником.

- Ні, пане, я вважаю вас шляхетним чоловіком. Мене ви зробили королевою і одружилися з моєю сестрою з любови до мене. Послухайте, ви, графе Бертоле та Жерве. І ви, моя люба сестро, прийміть мою таєм­ницю, і ви, Ісусе, мій Спасителю, ви станете свідками, що з цією каблучкою навічно дарую свою любов герцогу Жірару. Дарую йому квітку з мого вінця, бо люблю його більше, ніж батька, більше, ніж свого чоловіка; а коли дивитимуся як він від'їжджає, не ховатиму сліз..." з того часу, додає поет, "вічно тривало кохання Жірара та Елісан, позбавлене до· корів, хоча існували між ними тільки шляхетне бажання та таємна обітниця. Проте Карла охопили такі ревнощі, що в іншій неприємній ситуації, в якій опинився Жірар, він виявив свою лють та жорстокість. І почалася між ними битва за родючі пасовиська... "

Подібність до Трістана вражає. В обох випадках йдеться про:

- могутнього васала, який вирушає на пошуки далекої нареченої;

- про суперництво між васалом та сюзереном;

- про конфлікт між обітницею сюзеренові та обітницею жінці;

- про утішне одруження васала (в одному випадку із сестрою коханої,

в іншому - з однойменною жінкою);

- нарешті, в обох леrендах куртуазне кохання та відданість йому свят­кують остаточну перемогу над інституцією шлюбу та вірністю йому і над феодальними зв'язками.

Проте існують суттєві відмінності. У Трістані причиною катастрофи є ревнощі Ізольди Білорукої, а в Жірарі - ревнощі сюзерена. У першому випадку ситуація має романний розв'язок, а в іншому - епічниЙ. В одно­му кохання веде до смерти, а в іншому· - феодальні інтереси ведуть до безконечних воєн.

Ось ще два "куртуазні" тексти. Вони підтверджують думку, що Беруль і Тома зберегли лише імена героїв та зовнішню дію друїдського міту.

1. Про шлюб взагалі: Розмірковування графині Шампанської:

"Зі згоди присутніх підтримаємо те, що правила кохання недійсні між чоловіком та дружиною. Між закоханими все відбувається вільно та взаємно, без будь-якого примусу, а подружжя засноване на обов'язках, що обмежують волю обидвох. Нехай ця думка, висловлена з таким зрілим переконанням, після виступів багатьох шляхетних дам, стане незапереч­ною та непорушною істиною, викладеною року 1174, третього дня місяця травня, вказівка УІІ."

2. Про фіктивний шлюб Трістана: Розмірковування королеви Елеонори:

"Прохання. Щасливий закоханий просить у своєї дами дозволу склас­ти обітницю іншій; він виконує її волю і вже не відчуває до першої коха­ної тієї ніжности, яку відчував колись. Через місяць він повертається до першої коханої, бо не призвичаївся в іншому місці і не отримав свободи з іншою дамою, а лише піддав випробуванню постійність своєї володарки. Вона ж позбавила його кохання, вважаючи негідним, бо благав про такий дозвіл і приймав його.

Постанова королеви Елеонори:

“У цьому полягає суть кохання - закохані часто вдають, ніби прагнуть іншого гнізда, аби впевнитися у вірності та постійності коханої особи. За будь-яких причин забороняти обійми, прояви ніжности є порушенням права закоханих, за винятком того випадку, коли один з коханців пору­шив обітницю."

Не забуваймо, що Трістан одружується з іншою Ізольдою, бо гадає, що перша нехтує ним. Він випробовує свою постійність, а не постійність коханої. У цьому випадку, що нагадує "витіснення" у фройдівському сенсі, юридична ситуація така сама.