Суть міжнародних валютних відносин. Види валютних систем

Валютні відносини пов’язані з функціонуванням валюти при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги, наданні і отримання за кордоном різного роду кредитів і позик, заключення угод по купівлі валюти та інше.

Розрізняють національну, світову та міжнародну (регіональну) валютні системи.

Національна валютна система – органічна частина системи грошових відносин окремих держав. Їх функціонування регулюється національним законодавством кожної країни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних, і «світових» грошей, спосіб їх конвертованості, котирування та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін.

Світова валютна система – функціональна форма організації валютних відносин на рівні міжнародних зв’язків. Розвиток їх регулюється відповідними міжнародними валютними угодами. Використання забезпечується створеними на колективній основі міжнародними валютно-фінансовими банківськими установами та організаціями.

Міжнародна (регіональна) валютна система – договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Основними елементами міжнародної валютної системи можуть бути:

· міжнародна розрахункова одиниця (СДР, ЄВРО та ін.);

· узгоджений режим регулювання валютних курсів;

· міжнародні кредитно-розрахункові установи.

Якщо національна валютна система базується на національній валюті – грошовій одиниці країни, то світова валютна система – на одній чи декількох резервних валютах чи МЛГО.

Резервна (ключова) валюта – це особлива категорія конвертованої національної валюти, провідної розвиненої країни, яка виконує функції міжнародного платіжного і резервного засобу, служить базою визначення валютного паритету та валютного курсу для проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валют країн – учасниць світової валютної системи. резервна валюта — іноземна валюта, у якій центральні банки держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями та іноземним інвестиціям

Зараз до резервних валют можна віднести – долар США, Євро, ієну Японії, фунт стерлінгів Англії та деякі ін.

Об’єктивними передумовами перетворення національної валют у резервну є ведуча позиція країни-емітента у світовому виробництві, зовнішній торгівлі, валютно-фінансових відносинах, розвинена банківська (і страхова) системи, ринок позичкових капіталів, валюта повинна вільно обмінюватися на інші грошові одиниці, без обмежень використовуватися для надання і погашення міжнародних кредитів і позик

Поряд із резервною валютою формуються так звані міжнародні резервні активи – валютні активи держав (банків, ТНК), що становлять резерви міжнародних платіжних засобів.

Міжнародні резервні активи включають: а)золото; різні міжнародні вимоги в іноземних валютах; б)депозити, скарбничі векселі, чеки, державні та муніципальні облігації, ринкові цінні папери.

Міжнародна (розрахункова) лічильна грошова одиниця (МЛГО) – це умовна грошова одиниця, яка створюється міжнародними економічними організаціями для визначення і порівняння широкого кола економічних показників і для використання як офіційного еталону в різних валютних вимірюваннях.