За метою вкладання капіталу виділяють: прямі іноземні інвестиції та портфельні інвестиції

Прямі іноземні інвестиції – це довгострокові закордонні вкладення капіталу, в результаті яких експортером капіталу організовується або ведеться виробництво на території країни, котра приймає капітал. Кока-Кола

Портфельні інвестиції – це форма вивозу капіталу шляхом його вкладання у цінні папери зарубіжних підприємств, котра не дає інвесторам можливості безпосереднього контролю за їх діяльністю.

Центр ООН по ТНК виділяє 4 найбільш типових у світі випадки прямих капіталовкладень, пов’язаних з організацією виробництва товарів і послуг у зарубіжній країні:

1) прямі іноземні інвестиції здійснюються тому, що ввіз деяких товарів і послуг в іноземну країну неможливий або перешкоджається через різні обмеження або властивості цих товарів і особливо послуг;

2) виробництво товарів і послуг на місці виявляється дешевшим та ефективним способом обслуговування цього закордонного ринку, наприклад через економію на транспортних витратах;

3) країна, що приймає капітал виявляється найдешевшим місцем виробництва товарів і послуг для їх доставки на світовий ринок, включаючи ринки і країни походження інвестицій;

4) для деяких видів продукції, особливо технічно складної, важливе місце має післяпродажне обслуговування, консультаційні та інші послуги, що вимагають постійної присутності виробника на ринку.

Значні розміри міграції підприємницького капіталу із 60-х років 20 ст. утворюють світовий ринок іноземних інвестицій.

В якості передумов його формування необхідно виділити:

· ліквідація багатьма країнами обмежень на ведення операцій по експорту-імпорту капіталу;

· приватизація державних компаній і Західній Європі і Латинській Америці у 60-71-і р 20 ст.;

· приватизація підприємств в колишніх соціалістичних країнах.

Активність участі країни в даному ринку та готовність інвесторів до експорту капіталу в будь-яку країну залежить від інвестиційного клімату в країні, котра імпортує капітал.

Інвестиційний клімат – сукупність економічних, політичних, юридичних і соціальних факторів, котрі впливають на ступінь ризику іноземних капіталовкладень і можливість їх ефективного використання в країні.

Під міграцією капіталу у позичковій формі розуміють всі міжнародні переміщення капіталу, за винятком прямих зарубіжних інвестицій та портфельних інвестицій.

Позичкова форма ММК реалізується у наступних операціях:

· видача державних і приватних позик;

· придбання облігацій іншої країни, цінних паперів, векселів, тратт іноземної компанії;

· здійснення виплат за боргами;

· міжбанківські депозит;

· міжбанківські і державні заборгованості..

Швидкі темпи зростання експорту позичкового капіталу і значні за об’ємом повторюючи операції на міжнародному рівні привели до формування в кінці 60-х – на початку 70-х років 20 ст. міжнародного ринку позичкового капіталу.

Джерелами міжнародного кредиту є: тимчасово вивільнена у процесі кругообігу частина капіталу підприємства у грошовій формі; грошові нагромадження держави і приватного сектора, які мобілізуються банками.

Міжнародний кредит виконує низку важливих функцій у сфері зовнішньоекономічних зв’язків.

По-перше, він забезпечує перерозподіл фінансових та матеріальних ресурсів між країнами.

По-друге, посилює процес нагромадження в рамках усього світового господарства та забезпечує рух тимчасово вільних грошових коштів одних країн на фінансування капіталовкладень в інших.

По-третє, прискорює процес реалізації у світовому масштабі, сприяє інтернаціоналізації виробництва, процесу розширеного відтворення.

По-четверте, за допомогою міжнародного кредиту досягається економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обороту міжнародними кредитними операціями.

Класифікують кредити за наступними ознаками:

а) за джерелами, розрізняють приватні кредити, урядові кредити, кредити міжнародних фінансово – кредитних організацій; змішані кредити.

б) за призначенням в залежності від того, яка зовнішньоторгова угода покривається за рахунок запозичених коштів, розрізняють:

· комерційні кредити, безпосередньо пов’язані з зовнішньою торгівлею і послугами;

· фінансові кредити, використовуються на різні цілі, включаючи прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об’єктів, купівлю цінних паперів, валютну інтервенцію;

· «проміжні» кредити, призначенні для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів і послуг.

в) за видами поділяються на товарні, котрі надаються в основному експортерами своїм покупцям, і валютні, котрі видаються банками в грошовій формі. В більшості випадків валютний кредит є однією з умов комерційної угоди по поставці обладнання і використовується для кредитування місцевих затрат у будівництві об’єктів на базі імпортного обладнання.

г) за терміном дії кредити бувають: к ороткотермінові – до 1 року, деколи до 18 місяців; (понадкороткотермінові- до З місяців, добові, тижневі); середньострокові – від 1 року до 5 років; довгострокові – більше 5 років.

д) з позиції забезпечення розрізняють забезпечені та бланкові кредити(контокорент і овердрафт).

е) за технікою кредитування розрізняють готівкові й акцептні кредити, консорційні кредити, облігаційні позики.

Товарний кредит – передбачає реалізацію продукції (робіт, послуг), (передачу права власності) на умовах відстрочення платежу, якщо таке відстрочення є більшим за звичайні строки банківських розрахунків або перевищує ЗО календарних днів з дня реалізації.

Комерційний (фірмовий) кредит – передбачає авансування (попередню оплату) продукції (робіт, послуг) з відстроченням дати реалізації (набуття права власності), якщо таке відстрочення є більшим за звичайні строки поставки або перевищує ЗО календарних днів з дати здійснення авансового платежу.

Фінансовий кредит – передбачає надання коштів у позичку на визначений строк та під визначені проценти з поверненням основної суми заборгованості та нарахованих процентів у грошовій формі, або інших формах забезпечення заборгованості, включаючи матеріальні цінності і нематеріальні активи надані в заставу.

Банки надають також акцепторні кредити, стверджуючи тим самим свою згоду платити за векселем, що виставлений експортером на імпортера.

Поєднання акцепту тратти експортера банком третьої країни і своєчасного переказу суми векселя імпортером банку – акцептанту називається акцепторно -рамбурсним кредитом.

Кредитування зовнішньої торгівлі пов’язане також з лізинговими і факторинговими та форфейтиноговими операціями..

Міжнародний лізинг – це складна фінансова операція, при якій спеціалізована лізингова фірма (орендонадавач) у відповідності з домовленістю з офіційним орендарем купує у виробника відповідне устаткування, обладнання, машини, наймає людей і передає на визначений час за встановлену плату орендарю.

Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного і фінансового лізингу.

Оперативний лізинг – це свого роду прокат, при якому об’єкт лізингу здається на термін, що становить лише частину терміну його економічного життя.

Фінансовий лізинг – при якому лізингова компанія намагається повернути авансований капітал з певним прибутком, а тому період оренди відповідає строку економічного життя об’єкта лізингу.

Міжнародний факторинг – вид діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги, за товарними угодами факторинговій компанії з метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило. 70-90% уже за 2-3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків.

Міжнародний форфейтинг – вид діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому експортер продає форфейтинговій компанії без права регресу боргове зобов’язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем. Аваль- письмове фінансове поручительство, тобто це форма гарантії банку, фірми або іншого закладу, яка сприяє підвищенню довіри до фінансових можливостей власника кредитно – грошового документу, на якому зазначене таке поручительство.