Класифікаційними ознаками можуть виступати: ступінь однорідності витрат, спосіб обчислення для окремих відів продукції, зв’язок з обсягом виробництва

За ступенем однорідності витрати поділяються на витрати по елементах та комплексні.

Витрати по елементах – це витрати, які однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними та неподільними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування та деякі інші.

Комплексні – це витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат.

За способом віднесення витрат на окремі види продукції їх поділяють на прямі і непрямі.

Прямі – це витрати, що прямо, безпосередньо пов’язані з виготовленням певного виду продукції та можуть бути прямо віднесені на її одиницю на підставі первинних документів.

Heпpямі – це витрати, які не можна безпосередньо (прямо) віднести для окремих видів продукції.

Калькулювання собівартості продукції і кошторису витрат на виробництво.

Найбільше застосування в обліку, аналізі та плануванні собівартості продукції мають групування по елементах та статтях.

Групування витрат за елементами здійснюється по ознаці їх економічної однорідності і використовується при складанні кошторису витрат на виробництво, що дозволяє визначити структуру, обсяг витрат, собівартість реалізованої, валової, товарної продукції. Групування за статтями визначає функціональну роль витрат у виробничому процесі, які можуть бути визначені за місцем їх формування.

Але групування за елементами не застосовується для вирішення ряду питань, пов’язаних з прогнозуванням витрат та контролем за їх витрачанням. У зв’язку з цим, застосовується групування витрат за калькуляційними статтями, яке дозволяє визначити витрати за місцем їх виникнення, видами продукції або робіт (послуг) та виробничим призначенням (ремонт, управління).

Калькулювання – розрахунок собівартості одиниці продукції, кінцевим результатом якого є складання калькуляцій, тобто документа, в якому представлені всі витрати на виробництво та реалізацію одиниці конкретного виду продукції в розрізі калькуляційних статей. Розрізняють планову, нормативну, кошторисну і звітну калькуляції.

Планова калькуляція являє собою оптимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, що передбачаються на плановий період.