Комунікативні девіації

Практичні завдання № 7 – 8

Теоретичні питання:

1. Сутність і природа комунікативних девіацій.

2. Комунікативна компетенція мовця. Основні закони спілкування.

3. Комунікативні девіації, спричинені учасниками комунікативного акту.

4. Комунікативні невдачі, спричинені процесом комунікації.

Практичні завдання:

1. Відвідайте сайт http://www.nbuv/gov/ua/ i знайдіть не менше п’яти дисертаційних досліджень сучасних українських науковців, присвячених вивченню мовної комунікації. Заповніть таблицю:

2. Знайдіть в Інтернеті за допомогою ключових слів «мовна комунікація», «вербальна комунікація» не менше п’яти сайтів, присвячених тeopії мовної комунікації. Яку інформацію вам вдалося знайти? Заповніть таблицю:

3. Проаналізуйте фрагменти мовної комунікації та визначте рівень культури мовлення адресанта. Відповідь обґрунтуйте. Для кожного фрагмента заповніть таблицю:

Фрагмент 1

— Хочете чаю, Юрію Олександровичу? — спитала Ірен.

— Дуже хочу, але, на жаль, не можу, — відповів Славенко, посміхаючись. — У зв’язку з спробами, які я тепер проваджу, мені довелось самому перейти на сувору дієту, з якої чай також виключено.

— К бicy науку, якщо вона касує чай! — скрикнув тера­певт. — Це ви, молоді, все вигадуєте. Передусім треба нормаль­но живитися й жити.

— Я цілком з вами згоден, професоре, — сказав Славенко. — Тільки сказав би, що ми повинні жити не нормально, а нормалізовано. Нормальність є наслідок традиції, нормалізація — ознака поступу. В моєму випадкові з дієтою традиційну норму порушено заради норми вищого порядку, а саме — в ім’я наукової роботи. Це е раціональне порушення, яке нічого спільного не має з різними ганебними збоченнями, яким ми часом несподівано підпадаємо i які штовхають нас назад у безглуздий романтизм. На превелике лихо, треба визнати, що наш розум не завжди ставить цим зухвалим виступам чуття належний oпіp.

— Але вони переборюються в процесі життя i розвою, — мовила Ірен.

— Чудово, я згоден, — сказав професор.

(В. Підмогильний. «Невеличка драма»)

Фрагмент 2

— Драстуйте, Степане! як вас?..

— Іванович...

— Степане Івановичу! Це ви охотник?

— Охотник то я, конешно, охотник, так тільки не встиг правов виправить. Без правов. Не охочусь тепер...

— Вовки, кажуть, одолівають тут вас?

— Hi, такого щось не чувать! Тихо з вовками, хвалити бога, тихо поки що... Зайчики, тi, конешно, попадаються. I густень­ко... Лисичку іноді торохнеш... Буває...

— А трое овець хто зарізав?

— Троє? Не слихав! Позавчора Секлета, одноосібниця, зако­лола, так не вівцю, а кабанчика...

— А телиці зад хто од’їв?

— Що ви, товариші? Це — брехня, вірте coвістi, брехня. Десятий piк я старшим корівником. Коли хто навіть ударить, строго взиськую, а не то, що цілі зади од’їдать... Хто ж це вже підкопується?!

— Та нi, ми, Степане Івановичу, про вовків!

— Які такі вовки, коли в мене по 2000 лiтpiв на фуражну корову, а вони — «зади од’їдають»? Хай знімають, коли не вірять!

Розтлумачуєте, кінець кінцем, у чім річ, i Степан Іванович заспокоюється.

— Так у вас про вовків, значить, не чуть? А так поблизу де-небудь?

— Говорили, що кілометрів за п’ятнадцять звідси, у Попівському, ніби виють. I що справді ніби комусь зад од’їли... Не знаю тільки кому — чи телиці, чи комусь іншому...

(Остап Вишня. «Вовк»)

4. Проаналізуйте фрагменти мовної комунікації та опишіть тактико-стратегічний репертуар адресанта й адресата. Визначте, чи є їхня мовленнєва поведінка кооперативно або конфліктно спрямованою, чи досягають вони своїх стратегічних цілей. Відповідь обґрунтуйте.

Фрагмент 1

— Дозвольте, Іване Павловичу, коропця у вас упіймати, — сказав я безнадійно, бо знав, що нікого він i близько до ставка не допускав.

Іван Павлович посміхнувся та й каже:

— Ловіть, хлопці, ловіть! Бачу, що рибалки з вас бідові.

(Остап Вишня. «Короп»)

Фрагмент 2

— Зробити це без загайки. Я стежитиму за роботою сама.

— Буду там удень i вночі, моя султаншо.

(П. Загребельний. «Роксолана»)

Фрагмент 3

— Мотре! — крикнула вже не дуже солодким голосом свекруха з печі. —Чом-бо ти не глядиш страви? Адже ж як збіжить сало, то борщ доведеться хоч собакам вилляти.

Мотря замітала сіни. Вона кинула об землю віником i побігла до печі.

— Якби я могла розірватися надвоє, то я б i сіни мела, i коло печі стояла, — промовила Мотря неласкавим голосом.

(I. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»)

Фрагмент 4

Спочатку Марина намагалася якось розворушити чоловіка, хоч на деякий час відвернути його увагу від дієзів i бемолів, але вiн вперто не хотів підкорятися дружині i незадоволено говорив:

— Дай мені, будь ласка, спокій. Ти сама бачиш, що я день i ніч працюю. Для чого ж вимагати від мене ще якоїсь жвавості, ніби я не вчитель музики, а молодий цапок?

— Але xiбa життя людини — це тільки робота й робота? — шептала Марина.

— Нічого цікавого я більше не бачу, — здвигував плечима Григорій Матвійович.

(П. Загребельний. «Учитель»)

Фрагмент 5

Справді за якусь хвилину пролунав дзвінок, i з’явився Юрій Олександрович Славенко — високий чорнявий молодик, piвно зачісаний, з довгастим енергійним обличчям. Він привітався, поцілував жінкам руки, а професорову руку міцно потиснув.

— О, силач, — окрикнув Степан Григорович. — Чудово, зараз питимемо чай! Сідайте, прошу вас.

— Чай у вашому домі, професоре, стоіть поза всякою конкуренщею, — сказав Славенко. — Biн незрівнянний своїм ароматом i прозорістю. Безперечно, господиня знає секрет, — додав, глянувши на Ірен. — Вдома я про такий чай не можу навіть і мріяти…

(В. Підмогилъний. «Невеличка драма»)

5. Проаналізуйте фрагменти мовної комунікації, виявіть та охарактеризуйте комунікативні невдачі, які вони містять, за таким алгоритмом: явна / прихована невдача; повна / неповна невдача; вербальна / невербальна невдача; власне мовна / комунікативна невдача; причина невдачі, її наслідки.

Фрагмент 1

Кайдашиха прикусила язика, але її розбирала злість.

— Чи ти здуріла сьогодні, чи наважилася мене з світу звести? Омельку! — крикнула Кайдашиха на свого чоловіка. — Чи ти чуєш, що витворяє твоя невістка?

Старий Кайдаш лежав на лаві догори лицем i важко дихав. Він звечора таки добре випив у шинку й спав як убитий.

(І. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»)

Фрагмент 2

— А багачки? — розвідується знов старець, i його очі загоріли захланністю.

— Та — ніби багачки. Чорнява, кажуть, багачка, то, може, й не схоче її мати дати за мене; але синьооку, біляву, мої родичі хочуть, а мене її родичі. I добра вона, i непогана; якраз, кажуть, мені під пару. Зрештою, бог знає, котра мені суджена. I котра буде, то буде. От... — i махнув при тім слові зневажливо рукою, — вci вони однакові.

— Що? — питає старець i розтуляє уста, бо часом недочуває добре.

— З того всього я пішов би в світ! — каже.

— Куди? — аж крикнув старець.

— У світ.

— У світ? Як той циган? От-то, i наговорив. Бідувати, як я?

(О. Кобилянська. «В неділю рано зілля копала»)

Фрагмент 3

— Віддай гардаман!

Пришелець оторопів:

— Що, що віддати?

Він уявлення не мав, що це таке гардаман!

— Про гардаман не чув, тюльколов?

Ось тепер Ягничеве презирство запанувало тут на всю майстерню! Він аж нахилився до цього типа-решета й, розглядаючи його, застиг у своїй безмежній, зараз аж звеселілій зверхності.

— А як, а чим же ти будеш шити? Чим голку заженеш? Де твій парусницький наперсток?

— Так би й сказав, — аж тепер догадався намісник. — А то вигадав якийсь гардаман. Наперсток, он там він, у ящику...

(О. Гончар. «Берег любові»)

Фрагмент 4

Агроном якийсь час пильно дивився на юнака, потім запитав:

— А ви, пробачте за цікавість, не той самий Юра Нечипоренко?

— Яке це має значення? — усміхнувся юнак. — Я учень Григорія Матвійовича — xiбa цього не досить?

(П. Загребелъний. «Учитель»)

6. Проаналізуйте фрагменти мовної комунікації та виявіть ознаки негармонійного діалогу, ступінь прояву дисгармонії у спілкуванні. Відповідь обґрунтуйте.

Фрагмент 1

— Ти чия донька? — спитав він, щоб виграти час.

— Королівська! — засміялася Настася, зухвало стріпнувши пишними своїми червонястими косами. Ібрагім не зрозумів. Або не повірив.

— Чия, чия?

— Сказала ж: королівська!

— Де тебе взято?

— У королівстві.

— Де саме, питаю.

— Вже там нема, де була.

(П. Загребельний. «Роксолана»)

Фрагмент 2

— Що, може, на вальдшнепів поїдемо? — запитав я свого вірного товариша по охоті. — Воно хоч i пізнувато, висипки вже далі на північ посипали, — та, проте, може, ще ж якийсь забарився й у нас. Та й Ральфа треба перевірити, чи не забув він за зиму, як стойку робити! Поїдьмо, провітримося трохи.

— Hi, не поїду! Весняної! охоти я не визнаю! Та й тoбi не раджу! Я — ворог весняної охоти!

— Чому? Навесні в лісі краса яка!

— От тому, що краса, я й ворог!

(Остап Вишня. «Вальдшнеп»)

Фрагмент 3

— Добридень... чи вже вечір, — привітно відповіла вона Mapтi на вітання. — А вас сюрприз чекає. У кімнаті.

— Meнi не сюрпризів, а спати хочеться! Ох, як натомилась, — сказала дівчина.

— Ну, що ви, не пoвipю! У ваші літа тільки танцювати та гуляти, — добродушно обізвалась Тетяна Ничипорівна.

Засвітивши в кімнаті електрику, Марта побачила той сюрприз: великий кошик білих хризантем, оповитий широкими, світло-кремовими паперовими стрічками. Він несподівано виpic перед нею, як виліплений iз снігy, що ось-ось розтане, — тихий, урочистий i покірний. Він так виглядав, немов прийшов до неї звідкись далеким посланцем, приніс їй чиєсь далеке й прекрасне вітання!

Першу мить дівчина стояла, геть зачудована; її серце paдіснo кинулось i велика ніжність до квітів огорнула її.Це була ніби чарівна зустріч, щедра винагорода за її недавнє збентеження. Перед ними вона теж розцвітала, ставала легка, як їх пишні маківки, в очах своїх почуваючи біле сяйво хризантем.

— Чудові, чудові, — шепотала вона.

(В. Підмогильний. «Невеличка драма»)

Фрагмент 4

— Не зачіпай лишень там нічого! Я не раз просив тебе, щоб ти не перекидала моїx пaпepiв.

— Як же не зачіпать, коли тут гидко глянуть.

— Нехай буде гидко! Що тoбi до того! I не прибирай там, i не зачіпай! Ото яка чепуруха вдалась.

Незважаючи на його слова, вона почала стирать пил, збирати книжки, складать їx докупи на стіл. Воздвиженський вбіг до кабінету.

— Не зачіпай, кажу тoбi! В мене все лежить на своєму мicцi. Ти мені помішаєш папери!

Змахнувши рушником подекуди порох, Марта вийшла з кабінету.

(І. Нечуй-Левицький. «Хмари»)

Фрагмент 5

Одного дня трусили в садку яблука. Прокіп був на яблуні, а Устина з бабусею збирали в коші. Бабуся притомилась i сіла відпочити. Аж ось побачили дітвору, яка стояла під тином. Бабуся дала по яблуку кожному хлопчикові. Зненацька з’явилась пані i гримнула на бабусю:

— Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. Злодійка!

— Я — злодійка?! — вимовила стара... Зблідла, як хустка, i очi їй засяяли, i сльози покотились.

Бабуся виправдовувалась тим, що пан ніколи не боронив пригощати дітей i сам обділяв яблуками, адже «Бог для вcix родить». I xiбa пані мало того, що вони назбирали?

Biд цих слів пaнi ще більше розлютилась. Вона вчепилась старій у плече, штовхала її, а потім щосили вдарила по обличчю.

(Марко Вовчок. «Інститутка»)

7. Проаналізуйте фрагменти мовної комунікації. Виявіть ініціатopa, причини та наслідки комунікативного саботажу, а також стратегії й тактики його втілення в певному дискypci.

Фрагмент 1

— Де ж ти взяв? — спитав Данилко, підступаючи ближче. Кость зараз же притулив ганчірку до грудей.

— Ага!.. А в вас нема...

— Та де ж ти взяв?

— А в економа вкрав... Хрр...

(Б. Винниченко. «Кумедія з Костем»)

Фрагмент 2

— А що тoбi казав султан опісля?

— Нічого.

— Жодного словечка?

— Може, й жодного.

— Та ти що — забула?

— Може, й забула.

— Xiбa можна забувати слова повелителя?

— А я не зрозуміла.

— Говориш он як жваво, а кажеш — не зрозуміла.

— Toдi ще не говорила, тепер говорю.

— Вже й тодi вмілa.

— Одчепися!

(П. Загребельний. «Роксолана»)

Фрагмент 3

— Ти плачеш?

Мовчала.

Biн зсунув їй лагідно руки з лиця i подивився в очі.

— Що тoбi?

Вона не відповідала.

— Чого ти плачеш?

— Бо так...

— Toбi сподобалась музика? — питав він голосом чогось

зміненим.

— Я... не знаю...

(О. Кобилянська. «Impromtu Phantasie»)

Фрагмент 4

— Хто то ходить у моїм садку? Чого вам там треба? — гукав

Сухобрус.

— Та cвої! — обізвались студенти.

— Хто такi — свої? — спитав Сухобрус.

— Не питай, бо старий будеш! — промовив Дашкович не дуже тверезим голосом.

Сухобрус по голосі догадався, що хтось ненароком заскочив у його садок; одначе була тоді неділя.

— Та виходьте, не бійтесь! Я вас виведу на вулицю, — запрошував їх Сухобрус.

— Еге, так i вийдемо оце! Щоб ви нас повигонили, отець ректор! —обізвався Дашкович.

— Та я не ректор! Я Сухобрус! — говорив Сухобрус, сміючись. Biн догадавсь, що то були студенти. Марта й Степанида повиходили з хати й сміялись.

— Коли ви Сухобрус, то ми й вийдемо. — I вони справді вийшли обидва й наблизились до Сухобруса.

(І. Нечуй-Левицький. «Хмари»)

Фрагмент 5

— Я вас образила? — спитала Марта в розпачі.

Biн нічого не відповів, одягнувся й вийшов до кухні. Дівчина його проводила. Користуючись з того, що там нікого не було, вона ще раз тихо сказала:

— Я вам вчинила ненавмисне прикрість?..

— Hi, не турбуйтесь. Я сам за себе потурбуюсь, — відповів він piзкo.

(Б. Підмогильний. «Невеличка драма»)

8. Проаналізуйте фрагменти мовної комунікації, визначте типи комунікативних невдач (девіацій) та причини, що їх породжують. Запропонуйте шляхи уникнення цих невдач.

Фрагмент 1

— Тату! Чого це ви так кричите? Мабуть, вам щось страшне приснилось? — питав батька Карпо.

Кайдаш підвівся, ciв на лаві й довго протирав очi. Страшний сон перелякав його. Biн устав з лави, почав молитись богу перед образами. Йому все здавалось, що його карає свята п’ятниця за те, що він не додержував посту в п’ятницю i ввечері в шинку напивався горілки.

(І. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»)

Фрагмент 2

Biн закашлявся, ciв, ударив об землю рукою, захлинувся, довго відсапувався, вхопив баклажку, ковтнув води, ще хотів щось сказати, та дід Круча його перебив сердито:

— Ти пісню знаєш?

— Яку пісню?

— Що отаман Іван Cipкo співав?

— А мало xiбa Іван Cipкo пісень співав?

(Остап Вишня. «Щука»)

Фрагмент 3

— Чому cмієшся?

— А чому би нi? Biн уразився.

(О. Кобилянська. «В неділю рано зілля копала»)

Фрагмент 4

— Хто ж вони?

— Козаки.

— А що це таке?

— Hixтo не знає.

(П. Загребельний. «Роксолана»)

Фрагмент 5

— Вже незабаром сьома...

— Ну? — спитала Ірен, дочитуючи речення.

— I сьогодні четвер...

— Так. Знаю, — сказала Ірен, відсуваючи книжку. — Мамо, ти хвилюєшся більш за мене!

— Ну, — улесливо промовила мати. — Але мене це трохи дивує... Biн буває в нас уже півроку... Я знаю, що ти... проти нього нічого не маєш, власне, він прекрасна партія, показний iз себе, на становищі, з безперечним майбутнім...

— Знаю, — урвала Ірен. — Про це ми з тобою вже говорили.

(В. Підмогильний. «Невеличка драма»)

9.Розгадайте кросворд i напишіть приховане слово по вертикалі.

По горизонталі:

1. Негативний результат комунікації (спілкування).

2. Помилка мовця, що робить його подальшу комунікацію неефективною.

3. Непорозуміння між комунікантами, що усуваються за допомогою додаткових мовленнєвих кроків.

4. Неадекватна комунікація, повне нерозуміння комунікантами один одного.

5. Тип інтерактивності комунікантів, що характеризується неузгодженістю їxнix нaмipiв, стратегічних програм.

6. Перешкоди різного типу, які знижують ефективність комунікації.

7. Невдача у спілкуванні, спричинена порушеннями й неточностями у використанні вербального коду.

8. Недостатньо адекватна комунікація, недостатнє розуміння комунікативного партнера.

9. Комунікативна невдача, яка не контролюється свідомістю мовця, трапляється мимоволі.

10. Прийом мовленнєвого впливу, що виражає прихований oпip i спрямований на ігнорування змістової частини висловлювання з метою ухилення від спілкування, перекручення або приховування інформації.

Література

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної девіатології / Ф. С. Бацевич. — Львів, 2000. — 236 с.

2. Яшенкова О. В. Основи теорії мовної комунікації: навч. пос. для самостійної роботи студента / О. В. Яшенкова. – К.: ВЦ «Академія», 2011. – 304 с.