Теоретична частина. Мета роботи – ознайомитись із основними здобутками науки і техніки у першій половині ХХ століття, зокрема в епоху імперіалізму і першої світової війни

Практична робота №5

РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

Мета роботи – ознайомитись із основними здобутками науки і техніки у першій половині ХХ століття, зокрема в епоху імперіалізму і першої світової війни.

План заняття:

1. Ознайомитися із теоретичною частиною.

2. Виконати практичну частину.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Науково-технічний прогрес: основні напрямки

2. Витоки прискорення розвитку науки і революція в природознавстві

3. Технічний прогрес і новий етап індустріального розвитку

1. Науково-технічний прогрес: основні напрямки

На початку XX в. значно прискорилися культурні процеси. Виникли нові наукові теорії, художні напрями. Стрімко змінювалося повсякденне життя людей. На зорі нового століття всі колишні істини в області людських знань і практичної діяльності піддалися перегляду. У сфері науки значно розширилася здатність людини розуміти і контролювати навколишній світ. На рубежі XIX -XX століть почався революційний переворот у свідомості, який у першій половині XX в. привів до важливих змін у виробництві та в побуті. Насамперед, він торкнувся фізики. У 1898 р. мадам Кюрі відкрила радій, в 1905 р. А. Ейнштейн створив теорію відносності, Р.Амундсен досяг Південного полюса (1911 р.). Винахід Г.Марконі бездротового телеграфу (1899 р.) безпосередньо пов’язав Європу з Америкою. Перший політ братів Райт в 1903 р. поклав початок епосі авіації. Накопичені наукові знання істотно змінювали уявлення про фізичну картину світу. У галузі хімії на основі періодичної системи Д.І. Менделєєва тривали відкриття нових елементів. Разом з тим були закладені наукові основи для виробництва штучних матеріалів. Це сприяло швидкому розвитку хімічної промисловості. У біології були закладені основи генетики, яка зіграла величезну роль у розвитку сільського господарства та медицини. Велике значення мало відкриття вітамінів, гормонів. У 20-ті роки завдяки дослідженням австрійського вченого З. Фрейда значні успіхи спостерігалися в психології і психіатрії.

Розвивалася тенденція перетворення науки в безпосередню продуктивну силу. Наукова система організації праці призвела до застосування конвеєра. Розвиток механіки дозволив налагодити виробництво обчислювальних машин. У 1924 р. з'явилася знаменита фірма IBM. Стали активно використовуватися телеграф, телефон, радіо. У 20-ті роки кінематограф пройшов шлях від німого до звукового кіно. Завдяки використанню технічних засобів, змінювалася повсякденне життя людей. До неї увійшли особисті автомобілі, мотоцикли, трамваї. У містах широко поширилося електричне освітлення, радіо, телефон, з'явилися ліфт, пилосос, холодильник. Склалася "індустрія дозвілля" –кінотеатри, концертні та танцювальні зали, стадіони. Раціональнішою і демократичною стала мода. Відкриття в галузі природничих наук і соціальні потрясіння початку XX ст. не могли не відбитися на розвитку суспільних наук. Переворот у фізиці викликав розгубленість як у фізиків, так і у філософів, які прагнули знайти закономірності в розвитку природи і суспільства. Філософи-матеріалісти побачили в досягненнях науки нові підтвердження невичерпності матерії, нескінченність природи.

Перша світова війна і революція в Росії показали, що природа людини, її духовність вивчені набагато гірше, ніж глибини матерії. Війна підтвердила, що величезні маси цивілізованих людей можуть використовувати досягнення науки і техніки для масових вбивств. Катастрофа війни знайшла відображення в суспільних науках.

Після першої світової війни німецький філософ О. Шпенглер видав працю "Захід Європи", де він говорив про заходи західної цивілізації відповідно до чинного законом кругообігу в розвитку цивілізацій – від катастрофи до катастрофи. У 20-30 роки стали популярні ідеї німецького філософа Ф.Ніцше (померлого в 1900 р.) про кризу капіталізму як прояві закону "вічного повернення всіх речей". Людину він пов'язував з пануванням машин і закликав прислухатися до "голосу крові", "покликом землі". Надалі деякі ідеї Шпенглера і Ніцше були використані в нацистській ідеології. Серед демократичної інтелігенції популярним було така нова течія у філософії, як екзистенціалізм. Його основоположники – німецькі філософи М. Хайдеггер, К. Ясперс, француз Ж.П.Сартр. Прагнучи пояснити суспільну катастрофу, вони виходили з буття, "Екзистенція" (існування) окремо взятої людини. Прагнучи заповнити однобічність і буржуазно-позитивістської, і марксистської концепцій людини, екзистенціалісти стверджували, що вільна людина – це не та, яка формується під впливом природної або соціальної необхідності, а та, яка формує себе сама. Іншими впливовими філософськими течіями були неопозитивізм і неотомізм. Перше з них було популярно в Австрії, Англії, США у формі прагматизму, продовжуючи позитивістську філософію XIX ст. – вчення про користь, успіх як прояві істинності діяльності людини. Неопозитивісти відкидали можливість філософії як теоретичного пізнання, протиставляли спеціальні науки філософії. Друге набуло поширення в Італії та інших католицьких країнах. Неотомізм як офіційна ідеологія католицької церкви був покликаний дати філософсько-релігійне пояснення реальним процесам. Багато західних філософів, істориків, політологів відгукнулися на революцію в Росії, намагаючись зрозуміти і пояснити її витоки (К.Каутский, Т.Масарик, В.Рассел). Переважали негативні, критичні, але співчутливі її оцінки. Революція в Росії посилила інтерес до вивчення суспільних рухів, ролі народних мас в історії. Це коло питань опинилося в центрі уваги школи "Анналів", яка утворилась наприкінці 20-х років, однієї з провідних наукових шкіл в історичній науці на Заході.