Підбір та вивчення літератури і матеріалів практики

У процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються та вивчаються першоджерела, складається бібліографія. Дієву допомогу студентам у цьому надає науковий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), рефератних журналів, бібліографічних довідників. Особливу увагу слід звернути на періодичні видання, журнали і газети, а також на інформаційні бюлетені, накази і рішення комісії та інші джерела, що містять результати сучасних досліджень і статистичну інформацію. Потрібно приділити увагу сучасним закордонним розробкам з даної теми. Кількість та якість відібраних наукових джерел повинна задовольняти всебічне та повне розкриття теми.

Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студентів, їх загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції і особливостей пам’яті, звичок і працездатності. Разом з тим, є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитися з основною літературою (підручниками, монографіями, теоретичними статтями), а потім – прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження чи досвід законотворення тощо). Вивчати складні джерела (монографії) слід лише після вивчення матеріалів підручників, статей газет та журналів.

Відібрана література підлягає уважній обробці. Попереднє ознайомлення включає побіжний огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляють, звертаючи особливу увагу на ідеї та пропозиції щодо вирішення проблемних питань обраної теми, дискусійні питання, наявність різних поглядів і протиріч.

У процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять записи конспектів, виписки з тексту цитат, цифрового матеріалу. Бібліографічні записи повинні вміщувати: прізвище та ініціали автора, назву книги, журналу, газети, назва статті з газети або журналу, видавництво, рік видання, номер періодичного видання, обсяг друкованих сторінок або посилання на конкретну сторінку першоджерела з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаної літератури. Якщо в підручнику чи монографії визначені ті чи інші поняття, то їх можна й переписати, зробивши посилання на сторінку, з якої занотована цитата. На картках слід відмічати й особисті думки з приводу прочитаного.