Принцип nullum crimen sine lege

Цей принцип є буквальним втіленням у міжнародному кримінальному праві класичної римської правової формули «немає злочину без вказівки на те в законі». Відповідно до Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, ніхто не може підлягати відповідальності по справжньому Статуті, якщо тільки інкриміноване діяння на момент його вчинення не визнавалося злочином, що підпадає під юрисдикцію Суду (ч. 1 ст. 22).

Виключення. Як не дивно, але саме із цього принципу історія міжнародного кримінального права знає прямі виключення. Мова йде про визнання вини й про встановлення відповідальності за ті діяння, які відбувалися до набрання чинності нормативним приписанням міжнародного права під час Другої світової війни. Дійсно, адже в документах Нюрнберзького й Токійського трибуналів визначена вина військових злочинців і в тих діяннях, які на момент їхнього вчинення формально не були злочинами за міжнародним правом. Як відомо, захист вимагав скасування самого процесу на цій підставі, однак трибунал послався на те, що всі вчинені військовими злочинцями діяння розцінювалися як злочинні по звичайному міжнародному праву.

Об'єктивною й обов'язковою ознакою будь-якого злочинного діяння по міжнародному кримінальному праву є заподіяння ним шкоди світовому правопорядку в цілому або складовій частинах такого правопорядку. Саме ця якість будь-якого злочину по міжнародному кримінальному праву визначає його юридичну природу. При цьому варто мати на увазі, що інтереси забезпечення світового правопорядку в цілому і його складових частинах в остаточному підсумку стосуються інтересів не тільки всіх країн, але й всіх людей незалежно від місця їхнього проживання й інших характеристик.