Видатки бюджету ЄС

Фінанси Європейського Союзу

Європейський Союз створено в 1957 p., спочатку в нього входило 6 країн (Франція, Німеччина, Італія, країни Бенілюксу). Пізніше до нього приєдналися ще 9 країн Європи, а 1 травня 2004 р. в нього увійдуть 10 нових членів. Таким чином ЄС нараховуватиме 25 країн, що вимагатиме збільшення бюджету ЄС.

Доходи бюджету ЄС

Загальна сума доходів бюджету ЄС в 2003 р. становила близько 100 млрд евро. Основне джерело доходів бюджету ЄС — це відраху­вання з бюджетів країн — членів ЄС. Найбільшу частину вносить у цей бюджет Німеччина, але зараз ставиться питання про зменшення цієї частки, оскільки це негативно відображається на бюджеті самої Німеччини.

Згідно з главою 5 розділу III ст. 269 Конвенції ЄС бюджет Спів­товариства має повністю фінансуватися з власних ресурсів. Рада, діючи одноголосно, на пропозицію від комісії і після консультацій з європейським парламентом приймає положення щодо системи влас­них ресурсів Співтовариства, які вона рекомендуватиме державам — членам для прийняття згідно з їх конституційними вимогами. Вели­чина внесення власних ресурсів залежить від власних можливостей країни-члена. На сьогоднішній день такими власними ресурсами є сільськогосподарські збори, митні збори, певний відсоток від суми сплаченого ПДВ, величина якого визначається за домовленістю. Не­обхідно відначити, що величина цих ресурсів також залежить від величини самого ВВП.

Видатки бюджету ЄС

Найбільша частка видатків бюджету ЄС припадає на підтримку сільського господарства окремих країн співтовариства (передусім Франції, Італії, Португалії, Іспанії). Значні кошти виділяються на допомогу найменш розвинутим країнам ЄС (Португалії, Греції, Іспа­нії), а також депресивним регіонам окремих країн (Східна Німеччи­на — колишня НДР, південні райони Італії тощо). Певні кошти виділяються на утримання апарату управління ЄС, на інші цілі.

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС

Для 10-ти нових країн — членів ЄС з 2004 р. з бюджету ЄС на три роки виділено близько 41 млрд евро, значну частину з цієї суми отримає Польща. Це викликало проблеми як у старих, так і у нових членів ЄС. Тим, хто віддає, здається, що це дуже багато. Тим, кому дають, грошей дуже не вистачає. І це не дивно, якщо врахувати, що в нових країнах ЄС частка ВВП на душу населення становить від 33 (Латвія) до 69 (Словенія) відсотків від середньої по державах — членах Союзу. Правда, темпи економічного зростання майбутніх чле­нів ЄС значно перевищують 0,9 відсотка, зареєстровані в Союзі у 2001 р. За винятком Польщі, яка за цим показником уже вийшла на західноєвропейський стандарт (1%), приріст ВВП, як правило, трима­ється в межах від 2,5 до 4 відсотків, а в Естонії та Литві — взагалі 7 відсотків.

Найобнадійливіший економічний чинник майбутнього розширен­ня — створення величезного спільного ринку чисельністю 450 млн чоловік, що за сумарним ВВП практично наздожене США (9,3 трлн. евро проти американських 10 трлн.). Правда, неймовірно зростуть і економічні проблеми. Так, дефіциту бюджету серед новоприбулих країн немає лише в Естонії, понад 3 відсотки дефіциту мають Поль­ща, Угорщина, Словаччина та Чехія, а на Мальті — всі 7 відсотків. Рівень безробіття нижчий від середньоєвропейських 7,6 відсотка тільки на Кіпрі, у Словенії та Чехії, а в Польщі та Словаччині він сягнув 20 відсотків.

Для входження інших країн (в тому числі України) до Є С треба вийти на певні критерії (Маастрихтські критерії), які наведені в табл. 8.1.1.

Таблиця 8.1.1