Суб’єкти і етапи побудови криміналістичної версії

Процес побудови і перевірки версій складається із декількох етапів (певною мірою умовних). Відповідно до етапів визначаються прийоми побудови і перевірки версій, які базуються на логічних методах: аналізі, синтезі, дедукції, індукції, аналогії.

Діяльність слідчого (експерта, судді) при побудові версій складається з таких етапів:

1) отримання вихідної інформації;

2) її логічної обробки;

3) формулювання версій.

Отримання вихідної інформації.

Версія буде достатньо обґрунтованою, коли вона спирається на конкретні фактичні дані. Кількість версій залежить від обсягу та достовірності наявних відомостей. Підчас розслідування, як правило, є дані, що допускають кілька можливих відповідей на це питання. Чим повніше наявні відомості, тим менше версій. Тому цілком природним є прагнення слідчого вже на початковому етапі мати максимум інформації про події. Фактичні дані для висунення слідчої версії можуть бути отримані з будь-яких джерел. Версія - це категорія криміналістична, а не процесуальна, тому будь-яких процесуальних вимог до обсягу і характеру фактичної бази версії не має. Версія як розумовий процес може бути заснована на будь-якій інформації, зокрема, отриманої з таких джерел: протоколів слідчих дій; документів, що містять результати оперативно-розшукової роботи; інших джерел (листів і заяв громадян, перевірок контрольно-ревізійних органів тощо).

Логічна обробка наявних даних

Включає аналіз отриманої інформації та приведення встановлених фактів в систему (синтез). При логічному аналізі предмет роздумів розчленовується на складові частини або виділяються його ознаки для окремого вивчення як частин цілого. Синтез полягає у поєднанні окремих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле.

Незважаючи на те, що за своєю суттю аналіз та синтез є операціями протилежного характеру, під час побудови слідчої версії вони взаємно доповнюють один одного, допомагаючи слідчому накопичувати потрібну інформацію, систематизувати й оцінювати її.

При цьому послідовно вирішуються наступні основні питання:

1) чи є об'єктивними наявні відомості і чи можна їх використовувати для побудови слідчих версій;

2) чи наявний взаємозв'язок між виявленими фактами і злочином, що розслідується;

3) чи немає серед встановлених фактів таких, які зобов'язують слідчого припинити подальше провадження у справі.

Формування версій.

Перевірка криміналістичних версій - це діяльність, спрямована на встановлення фактичних обставин, що підтверджують чи спростовують припущення, що складає зміст версії. Зазвичай перевірка версії включає:

- виведення із версії всіх можливих наслідків, тобто формування суджень (висновків, умовиводів) про обставини, які ще не установлені, але можливі;

- визначення методів, засобів, прийомів виведення із версії наслідків;

- практичну реалізацію плану розслідування шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, оперативно-розшукових заходів для отримання даних, підтверджуючих чи спростовуючих версію;

- оцінку всіх зібраних доказів, що підтверджують висновок про істинність однієї та хибність інших версій.

Висновок про хибність якої-небудь із висунутих версій може ґрунтуватися як на процесуальних, так і перевірених оперативних даних. Для висновку про достовірність криміналістичної версії необхідно отримати достатню сукупність процесуальних доказів, котрі б виключали інше пояснення обставин кримінального правопорушення. Ця сукупність доказів повинна містити об'єктивну і всебічну характеристику всіх обставин, які підлягають встановленню під час розслідування.

Перевірку всіх висунутих версій слід здійснювати паралельно, без надання переваг будь-якій із них.

Перевірка версій вважається закінченою лише в тому випадку, коли зібрана сукупність доказів, яка вичерпно встановлює всі передбачені законом обставини і виключає будь-які інші пояснення розслідуваного кримінального правопорушення.

В науці і практиці відомі три шляхи перевірки гіпотез. Перший полягає в безпосередньому (прямому) встановлення висунутого припущення. Цей метод в криміналістичній практиці може бути застосовано до порівняно невеликої групи провісних версій (розшукових та пошукових). Другий шлях полягає в підтвердженні гіпотези за допомогою загального наукового положення, що пояснює і встановлює приватний факт. Цей метод взагалі непридатний по відношенню до версій (за винятком деяких експертних), оскільки переважна більшість загальних положень, що використовуються у процесі розкриття, розслідування злочинів і судового розгляду справ, мають характер приблизних узагальнень, не дозволяють отримати достовірний висновок. Третій і основний шлях перевірки гіпотез пов'язаний з виведенням всіх можливих логічних наслідків і їх зіставленням з результатами спостережень, дослідів. Саме цей метод є головним для перевірки криміналістичних версій. Для ефективності зазначеного способу необхідно дотримувати наступні вимоги:

1) виведені із версій логічні слідства повинні допускати пряме зіставлення із встановленими в справі фактами;

2) необхідно вивести якомога більше число різноманітних логічних наслідків, які перебувають у різних формах зв'язку з версією і один з одним;

3) у процесі виведення і перевірки логічних наслідків особливу увагу необхідно звертати на ті з них, які характеризуються властивостями конкретності, рідкості, достовірності.

Одне з найважливіших евристичних властивостей версії полягає в тому, що вона дозволяє вивести логічні слідства, охоплюють більш широку інформаційну сферу, ніж відомості, що входять до рє фактичну базу. Саме тому з допомогою логічних наслідків можна встановити додаткові і навіть несподівані факти, що знаходяться за об'ємними рамками версії. Логічні механізми виведення наслідків із вже побудованих версій призводять до виникнення між ними трьох різних форм зв'язку (відносин): необхідної, супутньої (можливої), а також більш рідкісною - еквівалентної, чи достатньою.

Необхідна форма зв'язку між версією і логічними наслідками виникає при виведенні останніх з допомогою категоричного силлогизма.

Процес перевірки повинен завершитися одним із трьох варіантів:

1. Непідтвердження наслідків, виведених з перевіряємою версією, тобто просте необнаружение передбачуваних фактів. За поширеною в криміналістиці думку непідтвердження логічних наслідків зменшує ймовірність версії. Однак ця позиція видається спірною, оскільки може призвести до серйозної практичної помилку - поспішного виключенню недостатньо перевіреною, але фактично правильної версії. Просте непідтвердження логічних наслідків означає лише неотримання з різних причин очікуваної інформації. Це обставина не може впливати на зміну імовірнісної характеристики версій, так як ніяких повідомлень взагалі не надійшло. Просте непідтвердження логічних наслідків, може бути викликано не тільки дійсним відсутністю тих чи інших фактів, але і неефективним проведенням перевірки.

2. Спростування логічних наслідків. Цей варіант перевірки полягає в тому, що виявляються обставини, які суперечать виведеним з версії наслідків. Якщо між логічними наслідками і версією існує багатозначна (супутня) зв'язок і всі вони спростовуються в ході перевірки, то ймовірність версії зменшується і в залежності від кількості і змістовних характеристик спростованих логічних наслідків може бути досить незначною, однак повністю нею нехтувати і вважати остаточно спростованою неприпустимо. Якщо ж ці логічні слідства перебували у необхідною зв'язку з версією, то у разі їх спростування версія вважається спростованою.

Так, при розслідуванні кримінальної справи про зґвалтування і вбивство Р. була висунута версія про скоєння злочину раніше тричі судимим П., які зустрічали Новий рік в одній компанії з потерпілою. Отримана інформація дозволила вивести наступні логічні висновки: - можливо, на одязі і тілі П. залишилися сліди злочину і боротьби; <?2 - можливо, що чоловічий носовичок, виявлений на місці події, належить П.; <у3 - можливо, що жіночий годинник марки "Зоря" в золотому корпусі, виявлені при особистому обшуку П., належать потерпілій. В ході ретельної перевірки всі логічні наслідки(<?,, <72, <?3), перебувають у супутньої (можливої) згідно з версією, були спростовані, ймовірність самої версії значно зменшилася, вона не була спростована. При повторному огляді місця події на корі березового поліна, яким була вбита потерпіла, вдалося виявити забарвлені кров'ю сліди чотирьох пальців правої руки. Дактилоскопічна експертиза встановила, що сліди залишені не П. Спростування логічного слідства ("можливо, що сліди належать П."), що знаходиться в необхідної однозначного зв'язку з перевіряємою версією, призвело з урахуванням конкретних обставин справи до її спростуванню. Пізніше був встановлений якийсь Ю., який і скоїв злочин.

3. Підтвердження наслідків. Незалежно від того, перебуває чи логічний наслідок необхідною або можливої зв'язку з версією, з якої воно виведено, його підтвердження лише збільшує її ймовірність до тих пір, поки ймовірні знання по кримінальній справі не трансформуються в знання достовірні. При цьому треба мати на увазі, що на доказову силу підтверджених у ході перевірки логічних наслідків, що впливають п'ять основних факторів: кількість, різноманітність, рідкість, конкретність і імовірнісна характеристика процесуальних доказів. Підтверджені логічні слідства поступово, а іноді і одномоментно (при отриманні так званих "вирішальних доказів") доводять висунуте слідчим версионное припущення.

Проте існує невелика група подій і явищ, при запереченні або підтвердження яких виникають однозначні зв'язки між версіями і логічними наслідками в обох напрямках. Таку двосторонню однозначну зв'язок називають еквівалентною, вона символічно позначається наступним чином: V <=> д.