Промова при привітанні гостей

...НАМ ПОТрібНЕ СЛОВО...

А. Костенко

Феофан Прокопович розробив детальні рекомендації щодо складання промов для привітання гостей.

Вступ повинен бути дуже коротким, в ньому висловлюється приватна або громадська радість стосовно гостей: прибув той, кого ми чекали з великим бажанням; похвалити чутку, яка не обманула, а принесла правду, втішила приємною звісткою; велике емоційне хвилювання перешкоджає нам гарно висловити свою радість, достойно привітати гостей; ми самі себе поздоров­ляємо з такою радістю, тому що душею завжди супроводжуємо цих людей, а душа більше там, де любить, а тому ми ніби повернулись до себе; не тільки сам гість перестав подорожувати, але й ми самі; довга дорога є прагненням, а найбільшим прагненням є те, чого ми прагнули.

Як бачимо, ці риторичні винайдення думок (ідей) щодо привітання гостей відзначаються певною химерністю, вигадливістю, певною бароковою вишука­ністю, але мета їх — благородна: належним чином виявити радість, душевну прихильність до гостей.

Феофан Прокопович, як і в попередніх рекомендаціях щодо створення похвальних промов, пропонує такі джерела винайдення похвали:

— ствердження нашого власного прагнення, очікування радості з приво­ду приходу гостей;

— заслуги гостя, його чесноти;

Ю'0-319

— наша любов до гостя;

— аргументувати любов до гостя такими думками: кого ми любимо, того завжди бажаємо мати за присутнього;

— підсилити виявлення емоції любові рекомендувалося за допомогою по­рівнянь, через яскраві приклади;

— закінчення привітальної промови мало включати в себе слова про те, що ми віддаємо й присвячуємо гостеві свої думки, душу, серце тощо;

— побажання довгого життя, доброго самопочуття, щастя і подібне.

Як бачимо, за цими певними класичними «кліше» базовою емоцією висту­пає щира радість, замилування, захоплення іншою людиною визнання її чес­нот і достоїнств.