Роджер Корман та фільми категорії В. Картини з невеликим бюджетом, що разрахованнні на молодіжну аудиторію

Питання 25: Американське кіно початку ХХ століття.

Характеристика раннього американського кіно. Кіно як фольклорна свідомість американської нації. Д.-Й. Гріффіт: шлях до режисури: актор та сценаріст в компанії Едісона. Ранні фільми: драми, комедії, історичні фільми, екранізації Ч.Діккенса, Е.По, Д.Лондона. 1915-1919 рр. – найвищій розквіт майстерності.

«Народження нації» (1915) – ітог творчіх пошуків режисера. Розуміння ролі режисера як творця кінообразу. Розробка основних принципів акторської гри в кіно, розвиток зображальних засобів кіно як цілістної художньої системи. Крупний план, паралельний монтаж, панорама, вдале використання природи для передачі внутрішнього світу героїв.

«Нетерпимість» (1916) – один з етапних фільмів в історіїї світового кіно. Постановчій розмах, нестандартність кінематографічних прийомів, новаторське використання монтажа. Трактовка поняття «нетерпимість» через широке коло філософських і моральних проблем, що грунтуються на великому історичному та міфологічному матеріалі.

«Учні» Гріффіта: М.Пікфорд, Л.Гіш, М.Сеннет, Е.фон Штрогейм, В.Флемінг та інші. Пізня творчість режисера. Повернення до жанру мелодрами. «Зламані паростки» (1919) як єдиний шедевр Гріффіта в «камерному» кіно, що закінчів період розквіту його творчої діяльності. Творчій спад початку 20-х років. «Схватка» (1931) – останній фільм Гріффіта.

«Народження нації» і «Нетерпимість» - народження кінематографічної естетики, особливості стилю та світогляду, вплив на подальший розвиток кіномистецтва.

Жанр комедії як найбільше досягнення американського кінематографу 1920-х років. Зв’язок кінокомедії з «низькими» формами народної культури. «Американська комічна» як синтез прийомів цирку, балагану, мюзик-холу.

Мак Сеннет - родоначальник американської комедії. Життєвий та творчій шлях М.Сеннета. Театральний досвід (1902-1907 роки). Прихід в кінематограф. Робота у Д.-Й. Гріффіта. Сеннет – засновник американської школи комедійного фільму. Студія «Кістоун» та її зірки. Традиції італійської комедії дель‘арте в фільмах Мака Сеннета. «Слепстік» - комедія «ляпасів», що грунтується на традиціях цирку та американського театру. «Гег» - смішний трюк. Мак Сеннет як кінопідприємець та режисер. Спад кар’єри в 1920- роках.

Чарлі Чаплін та його фільми. Життєвий шлях Ч.Чапліна. Приїзд В США. Дебют на студії «Кістоун». Створення «класичної» маски Чапліна-актора. Творчість Ч. Чапліна 1920-х років. Картини «Малюк», «Золота лихоманка» та інші. Поява звуку в кіно та фільми Чапліна «Вогні великого міста» та «Нові часи». «Великий диктатор» - перша звукова картина Ч.Чапліна. Останні роботи режисера.

Життя і творчість Гарольда Ллойда. Початок кар’єри – другорядні ролі в картинх кінокомпаній «Кістоун» та «Юніверсл». Спроба наслідувати маску Ч.Чапліна. Зміна кіностудії – зміна маски. Характеристика маски Г.Ллойда: хлопець з сусідньої вулиці. Трюк, підпорядкований логиці сюжета та професійно розробленний сценарій – основні принципи побудови комедій Г.Ллойда. Характерні риси героїв Г.Ллойда - впертість, наполеглевість та оптимізм. Фільми «Нарешті в безпеці», «Першокурсник», «Бабусін онук». Вплив звуку на розвиток кар’єри Г.Ллойда.

Б.Кітон – один з найвизначніших акторів та режисерів американської комедії 20-х років. 1917 рік – дебют в кіно. Бастер Кітон – «людина з кам’яним обличчям», комік, що передає тонку гаму почутів за допомогою ледь помітних змін міміки. Унікальність маски Б.Кітона: неспівпадання обличчя “людини, що ніколи не посміхається” та драматичних і комічних ситуацій, що стрімко змінуються. Інтелектуальний гумор, несподівані асоціації, вміння знайти комічне в тривіальних ситуаціях – характерні риси фільмів Кітона «Генерал», «Шерлок-молодший», «Навігатор». Винахідливість Кітона, чудова фізична форма (сам виконував більшість трюків) и яскраві геги, пластична образність, тонка іронія. Самотність та беззахістність людини, прірва між героєм та оточуючим його світом – основна тема фільмів Б.Кітона. Повнометражні комедії Б.Кітона – чітка сюжетна структура, досконлий монтаж та ризиковані трюки. Звукове кіно – закат кінокар’єри Б.Кітона.

Порівняльна характеристика творчості класиків американської комедії Ч. Чапліна, Г.Ллойда та Б.Кітона. Вплив американської комедії на розвиток жанру.

Питання 26: Російське кіно 60-80-х рр. ХХ ст. Загальна характеристика.

ХХ з'їзд КПРС. Активізація творчої ініціативи. Інтерес до духовного життя людини. Етична тема на екрані. Фільми Г.Чухрая, Л.Куліджанова, С.Бондарчука та ін. Демократичність кіномови. Зміна вектору пізнання: ідеальне майбутнє змінюється недосконалим сьогоденням. Ліричний герой фільмів М.Хуциєва «Весна на Заречній вулиці», «Липневий дощ». Протиріччя часу. Драматична доля фільму М.Хуциєва «Застава Ілліча».

Картини «Висота», «Чисте небо», «Дев'ять днів одного року» як приклад плідного творчого плацдарму для боротьби зі схематичністю. Нові акторські індивідуальності: М.Рибніков, О.Баталов, Т.Самойлова, В.Тихонов, М.Ул'янов, Н.Мордюкова.

Драматична рефлексія носіїв традиційного укладу життя у творах В.Шукшина. Трагедійний пафос фільму Л.Шепітько «Сходження». «Історія Асі Клячиної...» А.Кончаловського та його наступні стрічки: епос про втрату колективних цінностей. Тихі драми приватного життя у фільмах В.Абдрашитова («Слово для захисту», «Поворот», «Полювання на лисиць») та Д.Асанової («Ключ без права передачі», «Пацани»).

Кризові явища в суспільстві та мистецтві в 1970-ті середині 1980-х років. Сучасність та образи героїв в картинах Г.Панфілова «Початок», «Прошу слова», «Тема». Фільми Е.Клімова та С.Соловйова. Фільми про війну С.Ростоцького, С.Бондарчука, О.Германа та інших.

Жанри в радянському кіно 1970-80-х років. Комедії Е.Рязанова, Л.Гайдая, Г.Данелії. Фільми В.Меньшова та О.Мітти як вияв боротьби за масову аудиторію. Традиції жанрового кіно в радянському кінематографі. Комедії і реальність. 1970-ті: необхідність відвойовувати масового глядача. Фільми «Москва сльозам не вірить» та «Екіпаж».

Куміри ХХ сторяччя, зірки важкої долі на екрані та в житті – В.Шукшин, Г.Шпаліков, В.Висоцький, О.Даль, А.Міронов, А.Папанов, О.Борисов, А.Солоніцин та інші.

Творчість М.Михалкова. Акторська творчість Михалкова. Перші режисерські роботи: колективістські цінності з аристократичного минулого. «Втомлені сонцем» та «Сибірський цирульник» – модернізація ретроматеріалу.

Загальна характеристика радянського кіно періоду «відлиги». Від «відлиги» до «перебудови». Картини Л.Шепітько - «Крила», «Ти і я». Трагедійний пафос фільму Л.Шепітько «Сходження». «Історія Асі Клячиної» А.Кончаловського та його наступні стрічки: епос про втрату колективних цінностей («Сибіріада»). Голівудськи стрічки А.Кончаловського («Коханці Марії», «Потяг-втікач», «Лев взимку»). О.Герман – яскравий представник «пітерської школи». Фільми «Перевірка на дорогах», «Мій друг Іван Лапшин», «Хрустальов, машину»

Творчість М.Михалкова. Акторська творчість Михалкова («Я крокую по Москві», «Портрет дружини художника», «Жорстокий романс»). Перші режисерські роботи: колективістські цінності з аристократичного минулого («Незавершена п’єса для механічного піаніно», «Декілька днів з життя Обломова», «Раба кохання»). «Втомленні сонцем» та «Сибірський цирульник» – модернізація ретроматеріалу.

Питання 27: Мистецькі особливості фільмів А. Тарковського “Іванове дитинство”, “Андрій Рубльов”, “Сталкер”.

Життєвий шлях режисера. Навчання у ВДІКу (курс М.Ромма). Кінематограф Андрія Тарковського як естетичний і етичний феномен. Одна з головних тем — відповідальность людини перед ходом Історії.

Дитячий ідеалізм проти тоталітарного реалізму війни у фільмі «Іванове дитинство». «Іваново дитинство» (1962, повість В. Богомолова «Іван», «Золотий Лев св. Марка» на кінофестивалі у Венеції, більше 10 призів на інших. кінофестивалях) – історія про хлопчика-розвідника, що побудована на контрасті між природною гармонією дитинства і потворною стихією війни, історична конкретика якої переростає в позачасовий конфлікт між життям і смертю, світлом і темрявою. Метафорична новаторська кіномова.

Сум за гармонією в картині «Андрій Рубльов». Картина «Пристрасті за Андрієм» (1966, приз на кінофестивалі в Канні, 1969), включена в список 100 кращих фільмів в історії кіно (1978), вийшла на екрани в 1971 під назвою «Андрій Рубльов». Життя великого іконописця - відправна точка для роздумів про долю художника в Росії. Грандіозні масові і батальні сцени, віртуозна організація внутрікадрового руху. Постановочний розмах в поєднанні з «класичною» красою кожного кадру. Фільм як роздум російського інтелігента 1960-х рр. про феномен Росії, про народ, що виживає в умовах катастрофи.

«Соляріс» і «Сталкер»: образ майбутнього та драма сьогодення. «Сталкер» (1979, роман братів Стругацких «Пікник на узбіччі», премія екуменічного жюрі кінофестивалю в Канні, 1982) «химерна» кінематографічна мова Тарковського стає зовні аскетичною, але технічно складнішою. Фільм позбавленний зовнішніх прикмет фантастичного жанру. Зображення майже монохромне, деякі плани небувало довгі по метражу, рух усередині кадру часом майже непомітний. Фільм-подорож в просторі людської душі.

Фільм А.Тарковського «Дзеркало» - сповідь митця. Поєтічній реалізм «запечатленного времени». Пізні фільми Тарковського. «Ностальгія» - від сповіді до проповіді. «Жертвоприношення» - від проповіді до жертви. Філософські та етичні погляди А.Тарковського. Вплив режисера на радянське та пострадянське кіно. Порівняльний аналіз творчості режисера та українського поетичного кіно.

Питання 28: Режисерські імена європейського кіно 80-90-х рр. ХХ ст.: П.Грінуей, Е.Кустуріца, Л. Фон Трієр.

Загальна характеристика світового кінопроцесу 80-90-х років. Основні тенденції розвитку європейського кіно. Пітер Грінуей – режисер та художник. Виключна роль зображального рішення та відсутність сюжетно-психологічного розвитку – особливості режисерського стилю Грінуея.

Фільми Грінуея як вишукані живописні варіації на одну тему, яку, взаємодіючи, утворюють два, на думку режисера, глобальних питання: секс і смерть. Літературно-художньому мотиві фільмів. «Контракт малювальника» - комедія епохи Реставрації і англійський портрет 17 сторіччя. Фільм «Зед і два нулі» (1986) — це голландський живопис і природно-научний пафос перших зоокласифікацій. «Кухар, Злодій, його Дружина і її Коханець» (1989) як спектакль «театру жорстокості», соціального пафосу, еротики. «Книги Просперо» (1991) — варіації на сюжет шекспірівської «Бурі». «Інтимний щоденник» (1996) і японська каліграфія для ілюстрації постструктуралістського положення: текст — це тіло, а тіло — не більше, ніж текст.

Емір Кустуріца – балканський Фелліні. Етнографічні штудії циганського побуту кінця ХХ сторіччя. Перша робота Кустуріци в кіно — «Чи пам'ятаєш ти, Долі Белл?» - лірична драма про проблеми боснійської молоді 1960-х років (1980, премія за дебют і приз ФІПРЕССИ на МКФ у Венеції). Фільм «Батько у відрядженні» - метафізична драма про епоху політичних репресій в Югославії на початку 1950-х років, яка побачена очима вразливої дитини (1984, головна премія на МКФ в Канні, номінація на «Оскар»). Фільм «Час циганів» (1988, премія на МКФ в Канні) - грандіозна етнографічна фреска про середньовічний (по суті) спосіб життя сучасних циганів на Балканах і їх трагічне зіткнення з європейською цивілізацією. «Підпілля» (1995, головна премія на МКФ в Канні) - трагікомічна метафора югославської історії другої половини ХХ сторіччя. Повернення режисера до теми циганів в сучасному світі - фарсова комедія «Чорна кішка, білий кіт». «Вакханалія» радості і життя, знята в естетиці кіча, відкриття Кустуріци, який, за його словами, «позбувся трагедій».

Ларс фон Трієр – естет датського кіно. Маніфест Догма – 95. «Елемент злочину» (1984) — унікальний досвід схрещування двох естететик: німецького кіноекспресіонізму 1920-х років і американського «чорного фільму» 1940-50-х років. Тріумф візуального стилю, вишукана насиченість сюжету, що відсилає до цілого шару європейської культури («Степовий вовк» Р. Гессе, «М» Ланга, «Андрій Рубльов» Тарковського і т. д.), робота художників з фактурою і оператора з кольором і освітленням, — складові першого шедевра фон Трієра що приніс йому культовий статус серед інтелектуалів і Гран-прі технічної комісії на МКФ в Канні. «Європа» (1991, премія жюрі на МКФ у Венеції) - остання картина першого періоду кар'єри режисера (циклу Є-фільмів). Кардинальна зміна естетики («сінема-веріте» і акторське кіно). Задум нової «трилогії про добро». Шестигодинний серіал «Королівство» (1994) — іронічний коктейль з чорної комедії, сюрреалістичного фільму жахів і виробничої стрічки, дія якої відбувається у величезній копенгагенской лікарні, над якою нависає прокляття місця і таємниця вбивства. Перша картина нового циклу фон Трієра як «великого релігійного режисера» («Фелікс» за кращий європейський фільм року і кращу жіночу роль Емілі Уотсон), драма «Рассекая волны» про страждання і диво, знята визначним німецьким оператором Роббі Мюллером. Фільми «Догвіль», «Мандерлей» - експерименти з кіномовою..

Питання 29: Відкриття кіно Німеччини 20-х рр. ХХ ст. Особливості німецького експресіонізму.

Повоєнна криза німецької нації, потреба у міфології. Виробництво монументальних історичних епопей. Фільми Ернста Любича. Творчість В. Пабста. Жанрово-стильові особливості німецького кіно 20-х рр. ХХ сторіччя. Вплив нових теоретичних праць у філософії та психології на фільми експресіоністів.

Експресіонізм як творча та ідеологічна альтернатива імпресіонізму. Принцип суб'єктивної інтерпретації дійсності, тяжіння до ірраціональності, загостреної емоційності, перевага ліричного або гротесково-фантастичного. Світ фантастично деформований, позбавлений природних контурів. Заміна натури декораціями, використання різких контрастів світла і тіні, оптичних ефектів. Місце галюцинацій, снів, кошмарів божевільних в фільмах експресіоністів. Актор-маска. Фільм «Кабінет доктора Калігарі» Р.Віне. та його роль в становленні нового напрямку.

Стильове та естетичне розмаїття німецьких фільмів 1920-х років. Неоромантизм, експресіонізм та каммершпіль в німецькому кіно 20-х років. Творчість Ф.Ланга. Неоромантичні тенденції та експресіоністська стилістика. Фільми «Нібелунги», «Доктор Мабузе», «Метрополіс» як феномен європейської культури. «Неоромантизм» картини «Нібелунги» – мрія про людину, що може змінити долю Німеччини. Естетичні відмінності картини: монументальність декорацій, повільність кінооповіді, ніцшеанська трактовка героїв як «надлюдей», у яких відношення до смерті та кохання відрізняється від поглядів «звичайних смертних».

Основні етапи творчості Ф.Мурнау. «Носферату – симфонія жаху»: перемога любові над тиранією. Мотиви готичної архитектури в декораціях з загостреними лініями (художник А.Грау), анімаційні епізоди, використання негативу, подвійна експозиція (оператор Ф.А.Вагнер), натурні зйомки, досконала акторська гра Макса Шрека (граф Дракула) – складові образної системи першої екранізації роману Б.Стокера.

«Остання людина»: культ «маленької людини», гуманістичний пафос і відкриття стилістики «тихого» реалістичного кінописьма. «Остання людина» – найяскравіший приклад напрямку «каммершпіль» в німецькому кіно (раніше в театрі). «Каммершпиль» («камерна гра») або «міщанська драма» – проста історія про «маленьку» людину в великому місті. Мелодрама – жанрова основа напрямку. Заміна інтертитрів візуальними рішеннями. Художні особливості картини «Остання людина»: активне використання крупних планів, відсутність інтертитрів, «суб’єктивна камера» оператора К.Фрейнда, зйомки картини в павільйоні (простір для пошуків режисером, оператором та художником нових можливостей кіномови). «Фауст»: глобальність концепції, традиції німецької культури.

Питання 30: Жанр комедії в російському та українському кіно 70-80 роки ХХ століття.

Традиції жанрового кіно в радянському кінематографі. Комедії і реальність. 70-ті: необхідність відвойовувати масового глядача.

Традиції американської ексцентричної комедії в картинах Л.Гайдая («Пес Барбос та незвичайний крос», «Самогонщики», «Операція «Ы» та інші пригоди Шуріка», «Кавказька полонянка», «Діамантова рука»): активне використання гегів, актор-маска (загальновідома трійка Трус, Балбес, Бывалый), співчуття до «маленької» людини, що має грати неприродну для себе роль (мотив, що неоднаразово використовувався Чапліном та Кітоном). Від сучасної тематики до ексцентричних екранізацій літератури минулого: “Ділові люди” (О.Генрі), “12 стільців” (Ільф і Петров), “Іван Васильович змінює професію” (Булгаков), “Не може бути” (Зощенко), “Інкогніто з Петербургу” (“Ревізор” М.Гоголя). Комедії Л.Гайдая 1980-90-х років: “Спортлото –82”, “Небезпечно для життя”, “Приватний детектив або Операція “Кооперація”, “На Дерибасовской хорошая погода, или На Брайтон-Бич опять идут дожди” – повернення до сучасності. Леонід Гайдай – класик ексцентричної та сатиричної комедії.

Природа смішного в картинах Е.Рязанова. “Чисті” (за словами Рязанова) комедії - “Карнавальна ніч”, “Гусарська балада”, “Дівчина без адреси”, “Незвичайні пригоди італійців в Росії”. Ліричні комедії – “Іронія долі або З легкою парою”, “Службовий роман”. Роль музики та поезії в картинах Е.Рязанова. Комедії, що поєднують комедійні та драматичні прийоми – “Бережись автомобіля”, “О бедном гусаре замолвите слово”, “Небеса обітовані ”. Соціальна сатира в комедіях “Дайте книгу скарг”, “Гараж” та “Забута мелодія для флейти”. Драми періоду перебудови: “Жорстокий романс”, “Дорога Олена Сергіївна”, “ Предсказание”. Фільми останніх років – “Старі клячі”, “Тихі омути”, “Ключі від спальні”, “Андерсен. Життя без кохання”.

Комедійний талант Віктора Іванова. Ранні комедії. Робота у пригодницькому жанрі: «Олекса Довбуш». Генеалогія матеріалу, покладеного в основу фільму «За двома зайцями». Національні стереотипи та їх сучасна обробка. Сміхове і драматичне. Особливості роботи з акторами. Микола Яковченко: театр одного актора. Інші фільми В.Іванова: «Ключі від неба», «Веселі Жабокричі». Жанр комедії в українському кіно. Комедії за участю Ю.Тимошенка та Ю.Березіна «Ми їхали, їхали…», «Штепсель одружує Тарапуньку». Жанр комедії в українському кіно.

Питання 31: Радянське документальне кіно 20-30-х рр. ХХ ст. Творчі пошуки Дзіги Вертова.

Загальна характеристика неігрового кіно СРСР 1920-рр. Загальна характеристика творчості Е.Шуб. Дзиґа Вертов - режисер, сценарист, теоретик кіно. Один із засновників радянського і світового документального кіно. Навчання в Психоневрологічному інституті і московському університеті. Початок кінокар’єри у відділі кінохроніки московського кінокомітету (після Жовтневої революції). Перші роботи Вертова - фільми за матеріалами громадянської війни: “Роковини революції” (1919), “Агітпоїзд ВЦИК” (1921), “Історія громадянської війни” (1922).

Дзига Вертов та його пошуки універсальної кіномови. Заснування групи «кіноків». «Світ без маски» - як мета. Пошук нових способів зйомки і монтажу, нових методів організації знятого матеріалу, які дозволили б розкрити дійсність в її революційному розвитку. «Крокуй, Радо!», «Шоста частина світу»: пошуки образної мови публіцистичного кіно. Випуски «Кіноправди». Кожний номер - своє художнє рішення залежно від характеру подій.Співпраця з оператором М.Кауфманом. Нові можливості монтажу як засобу тлумачення відображених на плівку подій, широке використання титрів для агітаційної дії на глядачів. Кінодокумент одержує художньо-образне тлумачення.

Теоретичне обгрунтування мистецтва документального фільму. Статті «Ми», «Він і я», «Кіноки-переворот», «Кіно-Око» - вплив пролеткультовских і лефовских естетичних теорій. Заперечення права художника на вигадку і домисел. Задача мистецтва в документації дійсності. Прагнення продемонструвати нові методи зйомки і монтажу.

Фільми Дзиги Вертова, зроблені в Україні – «Одинадцятий», «Людина з кіноапаратом», «Симфонія Донбасу». Особливості стилю, розвиток кіномови. Символічність побудов, алегорії та метафори в документальній оповіді. Пізня творчість Вертова: драма новатора.

Питання 32: С.Ейзенштейн і розвиток європейського кіно ХХ сторіччя.

Сергій Михайлович Ейзенштейн - режисер, сценарист, теоретик кіномистецтва. Навчання у В. Мейєрхольда. Перший спектакль - п'єса О.Н. Островського "На всякого мудреца довольно простоты". Залишивши від неї, за словами критиків, "одні уламки", зберіг лише прізвища дійових осіб, декілька реплік і окремі сюжетні ходи. З 1923 керував театральними майстерними Пролеткульта, де викладав самі різні дисципліни від естетики до акробатики. Прихід в кіно – 1924 рік. Перші експерименти. «Монтаж атракціонів» раннього Ейзенштейна. Фільм «Страйк». «Броненосець «Потьомкін» як новаторський кінематографічний текст. Фільми «Жовтень» та «Старе і нове» - «інтелектуальне кіно». Подорож в Європу та США для ознайомлення з технікою звукового кіно. В Берліні, Парижі, Цюріху, Брюсселі, Лондоні, Антверпені Ейзенштейн читає лекції і доклади про кіно, зустрічається з Б.Шоу, Л.Піранделло, Дж.Джойсом, Ф.І.Шаляпіним. Приїзд в Америку на запрошення фірми "Парамаунт". Драми 1930-х років. Фільми «Олександр Невський» та «Іван Грозний» - 1 серія (Сталінська премія). 2 серія - вийшла тільки в серпні 1958, через десять років після смерті режисера, зйомки третьої частини були припинені. “Причина - головна ідея другої частини фільму - фраза "Єдиний, але один": досягнення єдиновладності шляхом обману, підступності і жорстокостей прирекло Івана Грізного на самотність. Думка про невідворотність розплати за перемогу в боротьбі за владу не могла бути виказана в радянському кінофільмі кінця сорокових років.” Теоретичні труди режисера. Вплив С.Ейзенштейна на світове кіномистецтво. С. Ейзенштейн і розвиток загальноєвропейської культури ХХ сторіччя.

Питання 33: Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва ХХ століття. Творчість Уолта Діснея. Радянська школа анімації.

У. Дісней – дебют в анімації. Серіал про Мікі Мауса. Галерея діснеївських персонажів – Міккі Маус, Гуфі, Плуто, Дональд Дак – як класичний приклад психологічно достовірного «одушевления» анімаційних персонажів. “Наївні сімфонії” - синтез фолькльору та сучасності. Вдале використання пародії в картинах У.Діснея 1920-х років. Експерименти з звукозоровим контрапунктом в картинах кінця 20-х початку 30-х років. Короткометражні фільми Діснея як зразок точної та дінамічної побудови сюжета, вдалого використання графічних засобів для створення характерів героїв, органічного злиття зображення, звуку та кольору (першим в Голівуді використав трьохкольоровий “Техніколор”). Початок 1930-х років – фінансовий та глядацький успіх. “Белосніжка та сім гномів” (перший повний метр) – апогей комерційного успіху Діснея та вдалого використання звуку, кольору, монтажу та операторських ефектів. “Пінокіо”, “Дамбо”, “Бемби” – повнометражні картини Діснея-продюсера. Анімаційні картини за участю живих акторів – “Аліса в країні див”, “Пітер Пен”. Мюзикл “Мері Поппінс” – найбільший успіх студії Діснея 1950-х років. Фільми студії Уолта Діснея – головна родинна розвага в світі. Відкриття першого “Діснейленду” в 1955 році. Новаторство У.Діснея, його вплив на розвиток світової анімації.

Українська школа анімації. Становлення української анімаційної школи. 1920-30-ті роки – В.Левандовський та техніка плоскої маріонетки. Мальована анімація Є.Горбача та С. Гуєцького в середені 1930-х років. Роботи І.Лазарчука. Виникнення творчого об’єднання анімації на «Київнаукфільмі» на початку 1960-х років. Фільм «Пригоди Перця». Традиції української живописної культури та народного гумора в работах українських аніматорів. Творчість В.Дахна. Серіал В.Дахна про пригоди козаків. Фільми І.Гурвіч на матеріалі народної творчості. Картина «Як дружини чоловіків продавали». Анімаційні серіали Д.Черкаського. «Пригоди капітана Врунгеля», «Острів скарбів», «Доктор Айболіт» - традиції та новаторство. Творчість А.Грачової – поєднання лірізму, лаконічності та ніжності. Фільми «Ведмедик та той, що живе в річці», «Як їжачок та ведмедик зустрічали Новий рік», «Тігрьонок у чайнику». Фільми Е.Сивоконя «Обережно - нерви», «Людина та слово», «Усе засипав сніг». Українська анімація сьогодні.

Світова анімація 80-90-х років. Найвпливовіші анімаційні кіношколи – британська, російська, югославська. Поява і роль комп’ютерних технологій. Поширення масової комерційної продукції. Анімація на телебаченні: серіали, реклама.

Питання 34: Творчість О.Довженка в контексті української культури.

О.Довженко в контексті української культури кінця ХІХ- поч. ХХ століття. Прихід в кіно в другій половині 1920-х років. «Вася-реформатор», «Ягідка кохання» та «Сумка дипкур’єра» – перші роботи в кіно. «Звенигора» (1928) як синтезований кіноміф. Драма взаємостосунків людини та природи. Поєднання історії, казки, хроніки Громадянської війни, епоса, лірики та сатири. «Арсенал» (1929) і поетика німецького експресіонізму. Поетична побудова, незвичні метафори, романтична героіка в поєднанні з сатиричним гротеском і політичною публіцистикою. Фільми Довженка як лірико-епічні твори, що будуються за допомогою зображальних засобів. Емоційне навантаження титрів. Живопісні картини-кадри. Значення композиції та освітлення. «Земля» (1930) – семантика землеробського міфу та поетика ліричного епосу. Перемога споконвічного в суперечці між старим та новим. Філософськіи твір, що грунтується на традиціях українского мистецтва та культури.

Звукові картини «Іван», «Аероград», «Щорс» (1939) – державницька ідеологія засобами модерного кінописьма. Спроба примірити авторський ідеал з офіційною доктриною: зникнення гармонії та цільності.

Розробка художніх засобів кінопубліцистики в документальних картинах воєнного періода: «Битва за нашу радянську Україну» та «Перемога на правоббережній Україні..» Драматична доля твору О.Довженка «України в огні» (1943) та подальших режисерських задумів. Літературна діяльність – «Тарас Бульба», «Відкриття Антарктіди», «Зачарована Десна» та інші.

Повоєнна творчість. Педагогічна діяльність. Цензорське перетворення поетчної картини «Жизнь в цвету» в канонічний історико-біографічний опус «Мічурін» (1949). Закриття картини «Прощавай, Америко!». «Поэма про море» - остання робота майстра, де ідеал та реальність відторгають один одного. Смерть майстра напередодні першого знімального дня.

Питання 35: Італійське кіно 50-70-х рр. ХХ ст. Творчість Ф.Фелліні, М.Антоніоні, Л.Вісконті.

Економічний розквіт Італії в 1950-х роках. Блискучий злет італійського кіно. Зміна тематики в мистецтві. Екзестенціальні питанні буття в творчості італійськіх режесерів. Творчість Ф.Фелліні як складова італійського «неоренесансну». Ранній Фелліні: вплив неореалізму. Фільми «Дорога» і «Ночі Кабірії»: комічне і трагічне, традиції карнавалу. Тема протистояння добра і зла в долях героїнь Д.Мазіни. «Солодке життя» і «8 ½»: особливості поетики. Автобіографізм, карнавальна фантазія, іронія містифікатора та комедіанта, католіцизм в картинах Ф.Фелліні. Людина і місто, історія і сьогодення, трагедія і сміх в документально-художній картині “Рим”. “Амаркорд” – провінциальна історія про природу італійського фашизму. Трагізм і комедія, ірраціональне і раціональне, реальність і фантазія, інтелектуалізм і емоційність пізніх фільмів Ф.Фелліні. Картини “Казанова Фелліні”, “Репетиція оркестру”, “Місто жінок”, “І корабль пливе”, “Джинджер і Фред”.

Відображення світоглядних драм людини середини століття у фільмах Л.Вісконті. "Одержимість" Лукіно Вісконті – один з кращіх дебютів в історії кіно ” Неореалістичний принцип документалізму в картині "Земля тремтить" Фільм "Найкрасивіша" в неореалистичній системі координат: життя звичайних людей, правдиві реалії сучасного побуту, людські пристрасті у ритмі великого міста. "Почуття" – звернення до історії та декларація живописної форми. Робота Вісконті в театрі. "Рокко та його брати" - форма родинного романа, що починає домінувати в творчості Вісконті. Характерні риси родинного романа - видовищність, оповідальність, многоплановість як можливість поміркувати над проблемою зміни поколінь, традицій, історичних епох, моральних цінностей. Головна тема творчості Вісконті – краса, що незмінно існує в пейзажах, інтер’єрах, людях, костюмах. Фільми «Леопард» та «Загибель богів». Філософська проблематика фільмів 1970-х років "Смерть у Венеції", "Людвиг", "Невинний" про вмирання людини, родини, класу, культури, епохи.

Психологізм – аскетичний по відношенню до середовища та скрупульозний по відношенню до героя – головна особливість авторського стилю М.Антоніоні. 1960-ті – розквіт творчості М.Антоніоні. "Пригода" (1960, спец. пр. МКФ в Каннах), "Нічь" (1960, гл. пр. МКФ в Західному Берліні, 1961), "Затьмарення" (1961, спец. пр. МКФ в Каннах, 1962), "Червона пустеля" (1964, гл. пр. МКФ в Венеції) - тетралогія, що принесла світову славу. Антоніоні – “співаку нікомунікабельності ” та “поету відчуждення”. Соціально-психологічне дослідження суспільства та його хвороб (емоційна втома, самотність, неспроможність діяти) – головна тема творчості Антоніоні. 1970-ті – спроба наблизитись до соціально-політичної проблематики. Фільми “Забріски Пойнт”, “Кітай”, “Професія: репортер”. Неможливість збереження політичного нейтралітету. Притчевість кінооповіді в картинах М.Антоніоні.

Питання 36: Творчість А. Куросави. Загальна характеристика.

Дебют в кіно в ролі асистента режисера Кадзіро Ямамото в 1936 році. "Сугата Сансиро" (1943 р.) - перший фільм Куросави, присвячений історії дзюдо.
Тема руху людини до духовного вдосконалення. Єволюція ціє теми в картинах -"Сім самураїв", "Червона борода" (складні взаємостосунки вчителя і учня); "Бездомний пес" (боротьба одинака проти ворожого оточення під керівництвом мудрого наставника); "Жити" (самостійні пошуки істини). Справжня популярність – картина "П'яний янгол" (1948). Еволюцію поглядів на світ головного героя про необхідність творити добро і жити для інших, не розраховуючи на нагороди. Зіркова роль Тосіро Міфуне (улюбленого актора режисера).

Зміна ставлення до японського кіно після світового тріумфу фільму А.Куросави «Расьомон». Реальність як фальш. Відмова визнати яке-небудь свідоцтво за істинне, відносність і суб'єктивність правди. Сам Куросава так говорив про це: "люди не можуть жити без брехні, що дає їм можливість здаватися краще, ніж вони є насправді... Егоїзм — ось гріх, який людина несе з собою з самого свого народження".

Еволюція традиційних японських жанрів в фільмах Куросави: на зміну стандартному зіставленню любові і боргу (самурайських фільм "кэнгэки") реалістична боротьба за виживання, владу ("Сім самураїв" (1954, "Лев св. Марка" МКФ у Венеції; премія "Оскар"). Радикальна зміна уявлення про екранного самурая: новий ідеал мужності. Значення природи в картинах Куросави. Проливний дощ ("Расьомон") - це потік гніву, але одночасно і потік священної води, що змиває людські гріхи. Сухий вітер, що налетів на місто ("Охоронці"), здається одержимим жаданням вбивства. Спека в середині літа ("Бездомний пес") - важливий драматургічний елемент, алегоричне представлення післявоєнної атмосфери.

Куросава і потужність західної драми. Вперше в японському кінематографі синтез різних мистецтв національного і західного театру, літератури, живопису. Виразніше за все - шекспірівські екранізації, де в зоровому ряді присутня техніка класичного японського театру, а загальна структура оповідання зберігає типово західну логіку конфліктів. Фільми по Шекспіру ("Трон в крові", 1957; "Ран", 1985), екранізації Горького ("На дні", 1957), Достоєвського ("Ідіот", 1951), В.К. Арсеньева ("Дерсу Узала", 1976), Э. МакБейна ("Рай і пекло", 1963). Обовязковий перенос дії до Японії.

70-80-е роки — складний період в творчості Куросави (не більше одного фільму в п'ять років). Три останні роботи 90-х гг.— "Сни", "Серпнева рапсодія" і "Ще рано" —погляд на світ очима навченого досвідом старика.

Куросава - режисер - поєднання стародавньої традиції з новими сучасними віяннями., сплав великих образотворчих традицій німого кіно, знахідок кращих сучасних фільмів, прийомів, характерних для Золотого століття Голлівуду. Однаково добре володіння і динамічним монтажем, і традиційними японськими довгими планами, і граціозно мобільною камерою. 1989р. - почесний "Оскара" за внесок в кіномистецтво.

Питання 37: Грузинська школа кіно. Т. Абуладзе, О. Іоселіані, брати Шенгелая.

Період становлення грузинського кіно. Фільми 1920-1950-х років – становлення національної кіношколи. Акторська школа в грузинському кіно. Грузинське кіно 1960-70-х рр –період творчого розквіту. Міфопоетика Т.Абуладзе, братів Шенгелая, О.Іоселіані. Культурна ментальність грузинського кіно. Притчевість кінооповіді – характерна риса грузинського кіно. Фільми Т.Абуладзе «Лурджа Магдани», «Чужі діти», «Я, бабуся, Іліко і Іларіон»: лірична картина національного світу. Художнє дослідження духовного світу людини в кртинх “Чужі діти”, “Я, бабуся, Іліко і Іллріон”. Сповідальний характер фільмів Абуладзе 1960-х років. Трилогія про драматичний поєдинок особистості і тотальної колективності: «Мольба», «Древо бажання», «Покаяння». “Мольба” – висока зображальна культура, образи-символи, що сюжетно і пластично повязанні з рітуалами хевсуров і кістінцев. “Древо бажання” як приклад поетичної кінооповіді. Ідея цінності людської особистості в картині Т.Абуладзе «Покаяння».

Фільми О.Іоселіані «Листопад» і «Жив співучий дрозд»: новий герой у старих обставинах. Іллюзія абсолютної природності, структура новели, типажний принцип вибору акторів, атмосфера “справжнього” життя, подробиці обстановки, естетика документалізму – характерні риси кінематографічного почерку О.Іоселіані.

Драма митця в картині Г.Шенгелая «Піросмані». "Піросмани" – спроба матеріалізувати (за допомогою кольору та пластики) художній світ Піросмані. «Мелодії Верійського кварталу» та «Подорож молодого композитора» Г.Шенгелая. Художні особливості фільмів Е.Шенгелая «Незвичайна виставка», «Диваки» та «Блакитні гори...». “Білий караван” Е.Шенгелая – драматична розповідь про відказ від етичних традицій старшого покоління. Проблема взаємовідношень особистості і колектива, характера і обставин в картині «Незвичайна виставка». Продовження теми – картина “Диваки”. Ліризм – головна риса авторської інтонації Е.Шенгелая. Сучасний стан грузинського кіно.

Питання 38: Європейське кіно 1909-1918 роки. Загальна характеристика.

Макс Ліндер – перша світова зірка комедії. Кінокомпанії конкуренти «Пате» та «Гомон». Перші французькі кіносеріали та їх творці (Луї Фейад, Вікторен Жассе та інші). Екранізації компанії «Фільм д’ар».

Брайтонська школа: пошуки кіномови. Фільми Д.А.Сміта, С.Хепуорта та Д.Уільямсона. Італійське кіно в пошуках форми видовища: від «Камо Грядеші?» до «Кабірії».

Кіно Німеччини та Центральної Європи. Феномен датського кіно (У.Гад, А.Нільсен). Піднесення шведського кіно. Творчість В.Шестрема та М.Стіллера. Віктор Шестрем – актор і режисер. 1912 рік – дебют в кіно. Соціальні проблеми в фільмах В.Шестрема («Страйк», «Діти вулиці»). «Тер’є Віген» – етапна картина в історії шведського кіно, що визначила естетичні принципи так званої класичної шведської кіношколи. Особливості фільмів Шестрема: виразність натурних зйомок, експресивність монтажу, принципово нова побудова кінооповіді. Головна роль в картині І.Бергмана «Сунична галявина» - завершення творчого шляху.

Соціокультурні передумови появи кіномистецтва в Україні та Росії. 1893 рік – конструктор І.Тимченко та фізік Н. Любімов створюють один з перших проекційних апаратів. Перші хронікальні зйомки А.Федецького у 1896-1902 роках. Розвиток кінопромисловості. Перші кінопідприємці (А.Дранков, О. Ханжонков, Д. Харітонов та інші). 1907-08 роки - початок національного кіновиробництва в Росії та Україні. Фільми, зроблені на українському національному матеріалі («Сватання на Гончарівці», «Наталка-Полтавка», «Богдан Хмельницький» та інші).

Є.Бауер – режисер та художник. 1912 рік – дебют в кіно. Мелодрами Є.Бауера та їх значення в становлені російського кіно. Співпраця режисера з зірками дореволюційного кіно В Холодною, В.Полонським, І.Мозжухіним. Висока зображальна культура фільмів Є.Бауера. Бауер – один з перших, хто розробляє художні засоби кіно: композицію кадра, монтаж, мізансцени («Сумерки женской души», «Песнь торжествующей любви», «Ямщик, не гони лошадей»).

В.Гардін – актор, режисер, сценарист. Екранізації В.Гардіна-режисера: «Анна Каренина», «Крейцерова соната», «Приваловские миллионы» та інші. П.Чардинін – один з перших режисерів дореволюційного кіно. Співпраця з відомими акторами: В.Холодною, В.Максимовим, В.Караллі та ін. Найбільш відомі картини П.Чардиніна: «У камина», «Молчи, грусть, молчи», «Позабудь про камин, в нем погасли огни». Жанри, в яких працює П.Чардинін – мелодрама, комедія, фарс, екранізація.

«Розумний» кінематограф та перші кроки просвітницького кіно. Микола ІІ та кінематограф. «Королі» та «королеви» екрана. Таємниця Віри Холодної – найпопулярнішої актриси дореволюційного кіно. 1914 рік – дебют в кіно. «Королева» мелодрами, що створює образи жінок, яких зрадили в коханні. Кращі ролі: Ната («Жизнь за жизнь»), Пола («Молчи, грусть, молчи»), Маша («Живой труп»).

Анімаційне кіно: роки становлення. В.Старевич – піонер анімаціі., що разробив технічні принципи об’ємної анімації в картинах «Прекрасная Люканида», «Месть кинематографического оператора», «Авиационная неделя насекомых». Робота В.Старевича в ігровому кіно: «Ночь перед Рождеством», «Тамань», «Вий» та інші.

Питання 39: Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю 20-х років ХХ ст.

Усвідомлення кінематографу як мистецтва.Середина 1920- років – фільм як єдина образна система, що будується по єдиному монтажному принципу. Відкриття нових монтажних прийомів, виникнення монтажних стилів та типів монтажної побудови. Теоретичні праці С.Ейзенштейна, Л.Кулешова, Д.Вертова. Монтаж як основа побудови кінооповіді..

Л.Кулешов – один з перших теоретиків кіно. Статті 1917-1923 років про внутрікадровий, міжкадровий монтаж. “Ефект Кулешова”. Монтаж як система виразних засобів екрану.

Розробка С.Ейзенштейном фундаментальної концепції кінематографічної виразності., монтажної по суті і сінтетичної по побудові. Аналіз образної системи фільмів “Броненосець “Потьомкін” (“монтаж атракціонів”) та “Жовтень” (теорія “інтелектуального кіно”).

Теоретичне обгрунтування мистецтва документального фільму Д.Вертовим. Статті «Ми», «Він і я», «Кіноки-переворот», «Кіно-Око» - вплив пролеткультовских і лефовских естетичних теорій. Заперечення права художника на вигадку і домисел. Задача мистецтва в документації дійсності. Прагнення продемонструвати нові методи зйомки і монтажу.

Естетичні пошуки німецького експресіонізму та французького кіноавангарду. Експресіонізм як творча та ідеологічна альтернатива імпресіонізму. Принцип суб'єктивної інтерпретації дійсності, тяжіння до ірраціональності, загостреної емоційності, перевага ліричного або гротесково-фантастичного. Світ фантастично деформований, позбавлений природних контурів. Натура замінюється декораціями, використовуються різкі контрасти світла і тіні, оптичні ефекти. Велике місце відводиться галюцинаціям, снам, кошмарам божевільних. Актор-маска.

«Авангард» - художній напрямок європейського кіно 1920-х років. Пошук формальних засобів кіновиразності. «Перший авангард» - французький імпресіонізм. Теорія кіно Луї Деллюка. Фотогенія як лозунг боротьби за оновлення кіно. Вплив інших видів мистецтва.

Творчість Абеля Ганса. Експерименти з оптикою. Картина «Наполеон» - найбільше досягнення А. Ганса. Ообливості режисерської манери А. Ганса. Фільми Жана Епштейна та Жермен Дюлак. Експерименти Фернана Леже. Рання творчість Рене Клера. Вплив дадаїзму на фільми Р.Клера 1920-х років.

Елитарний характер французького кіноавангарду другої половини 20-х років ХХ сторіччя. Вплив сюреалізму на французький кіноавангард. Загальна характеристика творчості Л.Бунюеля. Особливості поетики фільмів Л.Бунюеля. Робота К.Т.Дрейера у Франції. Особливості поетики фільму «Страсті Жанни Д’Арк». Вплив французького кіноавангарду на подальший розвиток кіно.

Питання 40: Актори кіно євроейських країн. Марлен Дітріх, Джульєтта Мазіні, Лів Ульман.

Перші кроки в кіно Марлен Дітріх. «Блакитний янгол» (1930, реж. Дж. Штернберг) - світова слава та контракт в Голівуді. Образ сучасної жінки-вамп, що кидає виклик моральним та духовним цінностям минулого.

Штернберг і Дітріх в США. Єволюція образу сучасної жінки в картинах: «Марокко» (1930); «Шанхайський експрес» (1932); «Білокура Венера» (1932); «Диявол — це жінка» (1935). Робота М.Дітріх з іншими режисерами, в інших жанрах. Вестерн «Дестрі знову у седлі» (1939), комедія «Бажання» (1936).

Активна атифашистська діяльність М.Дітріх під час Другої світової війни. Успішна концерта діяльність 1950-х років. Найкращі ролі цього періоду: «Свідок обвинувачення» (1958) та «Нюрнбергський процес» (1961). Остання роль в картині «Просто жиголо» (1978).

Джульєтта Мазіна – італійська актриса, що починала в аматорському театрі та на радіо. Знайомство і шлюб з Федеріко Фелліні. Дебют в кіно - «Пайза» (1946) Роберто Росселліні (епізод). Перша головна роль - фільм «Без жалю» (1948) Альберто Латтуади. Початок співпраці з Ф.Фелліні. Фільми «Вогні вар’эте» (1950) та «Білий шейх» (1954). «Дорога» (1954) и «Ночі Кабірії» (1957) – найвизначні ролі Д. Мазіни. Героїні Мазіни як жіноча іпостась чапліновського образу. Робота з іншими режисерами.

Лів Ульман як найяскравіша представниця кінематографу І. Бергмана. Дебют в кіно – 1957 рік. Успіх в картинах Бергмана «Персона» (1965), та «Пристрасть» (1969) – філософських драмах про розлад героїні з навколишним світом. Продовження цієї теми в картинах «Шепіт і крик» (1971) та «Обличччем до обличчя» (1975). Образ сильної жінки, що готова до самопожертви заради кохання - «Час вовка» (966), «Зміїне яйце» (1977). Моральний максималізм героїнь Ульман в картинах «Сцени з подружнього життя» (1972) та «Осіння соната» (1977), де Ульман грає в дуеті з славетною ІнгрІд Бергман. 1970—90-ті – співпраця з відомими американськими та європейськими режисерами.